Справа № 752/15166/25
Провадження №: 2-а/752/335/25
07 жовтня 2025 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач вказує на те, що постанова АД № 1152 від 15 травня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням принципу презумпції невинуватості та вимог процесуального законодавства. Зокрема, у матеріалах адміністративної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які підтверджували б наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Постанова ґрунтується лише на формальному посиланні на неявку позивача до територіального центру комплектування, однак відсутні підтвердження того, що він був належним чином повідомлений та мав реальну можливість з'явитися.
Крім того, позивач наголошує, що орган, який виніс постанову, не дотримався передбачених КУпАП та КАС України процесуальних гарантій, зокрема права особи на захист і участь у розгляді справи. У тексті постанови відсутнє чітке формулювання обвинувачення, не наведено доказів умислу чи вини, що суперечить вимогам ст. 9 КУпАП та практиці ЄСПЛ щодо необхідності доведення кожного елементу складу правопорушення.
Позивач також зазначає, що на день винесення постанови сплинули строки притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлені законом, а тому саме по собі рішення про накладення штрафу у розмірі 17 000 грн є незаконним. Додатково підкреслюється, що у постанові повністю проігноровано принципи правової визначеності, справедливості та пропорційності, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 червня 2025 року справу передано на розгляд головуючого судді Митрофанової А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 червня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Клопотань від позивача та відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження обставин в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, постановою АД№ 1152 від 15 травня 2025 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Зазначено, що ОСОБА_1 не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом, тим самим порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі, регулюються положеннями Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ст.252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою відповідальність, передбачену ст.210-1 КУпАП.
За приписами ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, крім іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних. У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Таким чином, підтвердженням факту належного виклику особи є, зокрема, особисте вручення повістки, наявність підпису про її отримання або відповідна фіксація через поштового оператора чи відеозапис.
Позивач у позовній заяві зазначає, що не отримував жодної повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, у тому числі у спосіб, передбачений чинним законодавством.
На спростування наведених обставин відповідачем до матеріалів справи не було надано жодних доказів, які б підтверджували факт належного повідомлення позивача про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
В матеріалах справи відсутні повістка із зазначенням дати, часу та місця виклику, відомості про її вручення під підпис або в інший передбачений законом спосіб, відсутні також акти відмови від отримання повістки, відеозапис вручення, чи підтвердження доставки рекомендованого поштового відправлення з боку поштового оператора.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України адміністративні суди, розглядаючи справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, зобов'язані перевіряти, чи вчинено їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом; з використанням повноваження з метою, з якою воно надане; обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, пропорційно, своєчасно, а також з дотриманням інших вимог, передбачених цією нормою.
Водночас, відповідно до ч.1 та 2 ст.77 КАС України саме на відповідача покладається обов'язок доведення правомірності прийнятого ним рішення, вчиненої дії чи бездіяльності, тоді як позивач доводить обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до ст.ст.72 та 73 КАС України належними доказами у справі є будь-які засоби, які підтверджують чи спростовують обставини, що мають значення для справи, і сторони мають право обґрунтовувати їхню допустимість, належність та достовірність.
Втім, відповідач не виконав свого процесуального обов'язку щодо доведення правомірності винесеної постанови про адміністративне правопорушення, що прямо суперечить вимогам частини другої статті 77 КАС України.
За відсутності доказів належного повідомлення позивача про обов'язок з'явитися до ТЦК та СП, відсутні також і правові підстави для висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Принцип презумпції невинуватості, закріплений у п.1 ст.11 Загальної декларації прав людини, п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також у ст.62 Конституції України, є основоположною гарантією правової держави. Відповідно до цього принципу, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в установленому законом порядку. Обов'язок доказування покладається на уповноважений орган, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. При цьому недопустимим є покладання обов'язку на особу доводити власну невинуватість або використання припущень як доказу вини.
Отже, суд доходить висновку, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП є необґрунтованим, оскільки вина не підтверджена належними доказами, а всі сумніви щодо її доведеності тлумачаться на користь особи.
У рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. (п. 4.1).
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, оскільки відсутні докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частина 1 ст. 139 КАСУ передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа.
З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, суд приходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 7, 122, 251, 265-2, 268, 283-284, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову АД№1152 від 15 травня 2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн., і закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.О. Митрофанова