Справа № 709/1488/25
2/709/716/25
(з а о ч н е)
06 жовтня 2025 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Шарої Л.О.,
за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,
розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,
Короткий виклад позиції позивача та відповідача.
Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (надалі - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2021 між ТОВ "Мілоан" та
ОСОБА_1 укладений Договір № 4421616. Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7 500,00 грн. Згідно з п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Договір передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування, шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. У разі прострочення Позичальником виконання зобов'язань зі сплати заборгованості, Кредитодавець має право, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, якщо такі складались), нарахувати проценти за стандартною ставкою, визначеною цим договором, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
16.12.2021 було укладено договір № 16/12-2021-43, відповідно до якого
ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4421616.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4421616.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4421616.
Станом на цей час заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості за Договором № 4421616 від 28.06.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить
60 487,50 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) -
7 500,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 51 562,50 грн; заборгованість за комісіями - 1 425.00 грн.
Крім того, 11.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладений Договір № 4446273.
Відповідно до вказаного договору Кредитодавець надає Споживачу кредит у гривні, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Кредитним договором встановлена сума кредиту (загальний розмір) - 15 000,00 грн, тип кредиту - кредит, строк кредиту 30 днів. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,9 % в день та застосовується у межах строку кредиту. Сторони домовились, що несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору, а також, що порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
04.02.2022 було укладено договір № 04-02-02/2022 відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4446273.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4446273.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4446273.
Станом на цей час заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 4446273 від 11.07.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49464,65 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 15000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 34200,00 грн; інфляційні збитки - 240,00 грн; нараховані 3% річних - 24,65 грн.
Покликаючись на норми закону, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в загальній сумі 109952,15 грн, сплачений судовий збір - 2422,40 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.
20.08.2025 позивач ТОВ «Коллект центр» звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 21.08.2025 позовна заява прийнята суддею до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначений розгляд справи.
У судове засідання представник позивача не з'явилася. У позовній заяві просила розгляд справи проводити без участі представника, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судове засідання відповідач не з'явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, відзиву на позовну заяву не подав, жодних заяв чи клопотань до суду не направив, причини неявки суду не відомі.
Ураховуючи приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки судом вживалися вимоги закону щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, він вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явився, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд постановив протокольну ухвалу про проведення заочного розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Застосовані норми права .
Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України равочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 ст. 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Статтею ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Щодо Договору про споживчий кредит № 4421616 суд установив таке.
Судом встановлено, що 28.06.2021 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи через мобільний додаток звернувся до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою на кредит № 4421616. У заяві вказана сума кредиту - 7 500,00 грн. Строк кредиту 15 днів, з 28.06.2021, дата повернення кредиту - 13.07.2021. Комісія за надання кредиту - 1425,00 грн, нараховується одноразово за ставкою 19,00 % від суми кредиту. Проценти за користування кредитом - 2812,50 грн, нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а.с. 16).
28.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства через мобільний додаток підписаний Договір про споживчий кредит № 4421616 (далі по тексту Договір) (а.с. 9-12).
За умовами цього договору відповідач отримав від ТОВ «Мілоан» 7 500,00 грн кредитних коштів, строком на 15 днів з 28.06.2021, які зобов'язався повернути 13.07.2021, і сплатити проценти та комісію за користування кредитом.
Згідно з п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 4237,50 грн в грошовому виразі та 5,409,714.00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 11737,50 грн. Комісія за надання кредиту - 1425,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1).
Пунктом 1.5.2. договору встановлено, що проценти за користування кредитом - 2812,50 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Порядок нарахування процентів за користування кредитом та умови пролонгації договору визначені розділом 2 договору.
Сторони узгодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування. Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коди Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Того ж дня, 28.06.2021, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту № 4421616 (а.с. 14). Отже, до укладення договору про споживчий кредит позивач надав відповідачу, як споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 здійснив акцепт договору шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором S56837, який був відправлений 28.06.2021 на номер телефону - НОМЕР_1 (а.с. 21).
Відповідно до довідки, виданої 11.07.2025 ТОВ «ФК «Елаєнс», 28.06.2021, на номер картки НОМЕР_2 , проведено платіж у розмірі 7 500,00 грн, з призначенням платежу: кошти згідно договору 4421616 (а.с. 22).
Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення із відповідачем договору, виконання позикодавцем умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів.
Суд урахував, що Договір про споживчий кредит № 4421616 від 28.06.2021 укладений в електронній формі, тобто про його умови відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів і комісії за користування кредитними коштами. При цьому, ОСОБА_1 , ознайомившись із умовами договору, мав реальну можливість відмовитися від його укладення та на момент підписання не звертався до кредитодавця - ТОВ «Мілоан» із заявами про надання роз'яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма його умовами.
Виходячи з оплатного характеру кредитних договорів, суд дійшов висновку, що умови Договору про споживчий кредит № 4421616 від 28.06.2021 про сплату відсотків за користування кредитом та одноразової комісії є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договорів про розміри відсоткової ставки та розміру комісії погоджено за домовленістю сторін.
Докази про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору матеріали справи не містять.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 4421616 від 28.06.2021, заборгованість відповідача, що підлягає стягненню становить 60487,50 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7 500,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25312,50 грн; нараховані відсотки згідно з кредитним договором - 26250,00 грн; заборгованість з комісії - 1425,00 грн (а.с. 44).
Щодо Договору про споживчий кредит № 4446273 суд установив таке.
Суд установив, що 11.07.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладений кредитний Договір про надання споживчого № 4446273. Договір підписаний електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону (а.с. 24-28).
Відповідно до п. 1.3. договору відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн.
Сторони договору в п. 1.4. договору узгодили строк кредиту - 30 днів.
Пунктом 1.5.1. визначено стандартну процентну ставку - 1,90 % в день.
Пунктом 2.1. договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .
У розділі 7 договору визначена відповідальність сторін та порядок вирішення спору. Зокрема, у випадку невиконання або несвоєчасного виконання споживачем зобов'язань за договором , споживач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 720,00 грн на 4 день такого невиконання та у розмірі 165,00 грн - починаючи з 5 дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідач був ознайомлений із Паспортом споживчого кредиту у якому міститься інформація щодо орієнтовної вартості кредиту, порядку та строків повернення кредиту, розміру та порядку нарахування процентів (а.с. 30-32).
На підтвердження перерахування відповідачу первісним кредитором кредитних коштів позивачем надана довідка ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий Дім" від 11.07.2025 № 7/12844 (а.с. 38-39).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 4446273 від 11.07.2021 , заборгованість відповідача, що підлягає стягненню становить 49464,65 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 15000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 34200,00 грн; нараховані 3 % відсотки річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України -
24,65 грн; інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до
ст. 625 ЦК України - 240,00 грн (а.с. 45).
Щодо набуття позивачем права вимоги за кредитними договорами суд зазначає таке.
16.12.2021 згідно з умовами Договору факторингу № 16/12-2021-43 ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4421616 від 28.06.2021 (а.с. 87-91, 99-101, 102).
04.02.2022 було укладено договір факторингу № 04-02-02/2022, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитним договором № 4446273 від 11.07.2021 (а.с. 71-75, 83-85, 86).
10.01.2023 було укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь
ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договорами № 4421616 від 28.06.2021 та № 4446273 від 11.07.2021 (а.с. 47-52). Вказане також підтверджується реєстром боржників до вказаного договору (а.с. 63-65,
66-68, 69, 70).
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр»наділено правом вимоги до відповідача за договорами № 4421616 від 28.06.2021 та № 4446273 від 11.07.2021.
Висновки суду.
Дослідивши надані позивачем докази суд дійшов висновку про укладення позивачем кредитних договорів № 4421616 від 28.06.2021 та № 4446273 від 11.07.2021 .
Сторони цих договорів узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для його укладення на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Докази про визнання цих договорів недійсними або неукладеними суду не надані.
Розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості відповідачем не надано, такий не оскаржувався, а відтак є чинним, а тому приймається судом до уваги.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, не повернув позивачу грошові кошти та проценти за користування грошовими коштами, тому суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача простроченої заборгованості.
Разом з тим, позивач за кредитним договором № 4421616 від 28.06.2021, просить стягнути з відповідача заборгованість за нараховані відсотки згідно з кредитним договором у розмірі - 26250,00 грн.
При цьому, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення надані ТОВ "Мілоан" за період часу з 28.06.2021 по 11.09.2021 загальна сума заборгованості за кредитом складає - 34237,50 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту 7500,00 грн; заборгованість по процентам 25312,50 грн; заборгованість по комісії -
1425,00 грн (а.с. 23).
Приймаючи до уваги те, що заборгованість за відсотками нарахована відповідачу поза строком дії договору № 4421616 від 28.06.2021, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача за вказаним договором на суму 26250,00 грн до задоволення не підлягає.
Таким чином суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача заборгованості лише за основною сумою боргу по тілу кредиту та процентами за користування кредитними коштами.
Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме у розмірі 83702,15 гривень, що становить 76,13 % (109952,15/ 83702,15 х 100) від заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1844,17 грн (2422,40 / 100 х 76,13).
Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 25 000 грн., суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано:
- копію договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024
(а.с. 110-112);
- прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» із зазначенням вартості послуг та робіт адвоката (а.с. 114);
- копію заявки на отримання юридичної допомоги № 606 від 01.07.2025, згідно з якою ТОВ «Коллект Центр» та АО ««Лігал Ассістанс» погодили надання таких правових послуг: усна консультація з вивченням документів - 2 години, загальною вартістю
4000,00 грн; підготовка пропозицій - 3 години, загальною вартістю 6000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 5 годин, загальною вартістю 15000,00 грн (а.с. 115);
- витяг з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 (а.с. 116).
У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Однак, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Указаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.202 у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд звертає увагу на те, що розгляд малозначних справ проводиться в порядку спрощеного позовного провадження на виконання вимог, визначених ч. 4 ст. 19 ЦПК України, так як ця категорія справ потребує швидкого вирішення в силу закону.
Тому, керуючись принципами справедливості та верховенства права, судом встановлено, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, та конкретних обставин справи, ціни позову - 109952,15грн, часткове задоволення позовних вимог на суму 83702,15 грн, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу позивача підлягають частковому стягненню з відповідача у розмірі 8400,00 грн.
Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133) заборгованість за договором № 4421616 від 28.06.2021 , укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 ем у розмірі 34237 ,50 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 7500,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 25312,50 грн; заборгованість з комісії - 1425,00 грн; та заборгованість за договором № 4446273 від 11.07.2021, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 ем у розмірі 49464,65 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту - 15000,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 34200,00 грн; нараховані 3 % відсотки річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 24,65 грн; інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України - 240,00 грн , а всього на суму 83702,15 грн (вісімдесят три тисячі сімсот дві гривні 15 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, 01133) понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1844,17 грн, витрат на правничу допомогу у розмірі 8400,00 грн, а всього на суму 10244,17 грн (десять тисяч двісті сорок чотири гривні
17 копійок).
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://ck.ck.court.gov.ua.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Учасники справи:
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2
Суддя Л.О. Шарая