Справа № 309/2254/23
Провадження № 1-кп/309/138/23
07 жовтня 2025 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі: головуючого-судді: ОСОБА_1
секретаря судового засідання: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хуст кримінальне провадження № 12023071050000206 від 01.04.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, розлученого, не працюючого, раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
24 березня 2023 року о 23 год. 30 хв., ОСОБА_4 , знаходячись у м. Хуст по вул. Колгоспна, 2 Закарпатської області, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, щоб його злочинні дії не були викриті сторонніми особами, усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, умисно, шляхом вільного доступу, під час дії указу Президента України № 64/2022: «Про введення воєнного стану в Україні», проник через бетонну споруду, де проводились бетонні роботи щодо встановлення воріт, які на момент вчинення крадіжки були відсутні, на територію Православної Церкви України ОСОБА_5 , звідки викрав декоративні дерева, а саме карликову хвою висотою 40 см. у кількості дві штуки вартістю 220 гривень, хвою ялівець на штамбі висотою 80-100 см. у кількості однієї штуки вартістю 2100 гривень, сосну на штамбі висотою 80-100 см. у кількості однієї штуки вартістю 950 гривень, чим спричинив Українській Православній Церкві Київського Патріархату матеріальну шкоду на суму 3280 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.
В подальшому, 26 березня 2023 року приблизно о 23 годині ОСОБА_4 знаходячись у м. Хуст по вул. Колгоспна, 2 Закарпатської області, упевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, щоб його злочинні дії не були викриті сторонніми особами, усвідомлюючи протиправність, караність та суспільну небезпечність своїх дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, умисно, повторно, шляхом вільного доступу, під час дії указу Президента України № 64/2022: «Про введення воєнного стану в Україні», проник через бетонну споруду, де проводились бетонні роботи щодо встановлення воріт, які на момент вчинення крадіжки були відсутні, на територію Православної Церкви України ОСОБА_5 , звідки викрав декоративні дерева, а саме декоративну сосну на штамбі висотою 80-100 см. у кількості двох штук вартістю 4220 гривень, декоративний кипарис висотою 110-120 см. у кількості однієї штуки вартістю 700 гривень, карликову хвою висотою 40 см. у кількості п'яти штук вартістю 1500 гривень, чим спричинив Українській Православній Церкві Київського Патріархату матеріальну шкоду на суму 6420 гривень.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, кваліфікуючою ознакою якого є крадіжка, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище, вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України визнав повністю та беззаперечно, щиро розкаявся та докладно пояснив обставини скоєння ним крадіжки. У своїх поясненнях повністю підтвердив фактичні обставини та події викладені в обвинувальному акті.
Обвинувачений ОСОБА_4 вважає, що досліджувати інші докази не має необхідності, зміст та значення ст. 349 КПК України йому зрозумілі.
Представник потерпілої сторони Православної Церкви України ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився. Подав суду заяву, в якій просить суд кримінальне провадження розглядати у його відсутності. Претензій до обвинуваченого немає. Міру покарання залишає на розсуд суду.
На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності представника потерпілого.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, його показання відповідають суті пред'явленого обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та учасників судового розгляду, враховуючи, що не оспорювалися фактичні обставини справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України визнає їх встановленими в судовому засіданні та вважає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, роз'яснивши при цьому учасникам судового розгляду наслідки застосування даної статті КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - крадіжки, тобто таємному викраденні чужого майна, вчиненій повторно, поєднаній з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 і який у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким злочином, також суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, останній раз вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2024 р. за ч. 5 ст. 407 КК України у виді п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування призначеного покарання з іспитовим строком у два роки, за місцем проживання характеризується позитивно, розкаявся у скоєному, вину визнав повністю, відсутність претензій з боку потерпілої сторони та позицію потерпілої сторони щодо міри покарання.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до тяжкого злочину, який визначається не тільки положеннями ст. 12 КК України, виходячи з формального критерію та виду і розміру покарання, а і фактичними обставинами, при яких було вчинено злочин; кількості вчинених злочинів - злочинні дії вчинялись ним повторно, що вказує на підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення, його відношення до вчиненого, визнання своєї вини, дані про його особу, те що раніше судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, враховуючи думку прокурора щодо покарання і його виду, суд вважає, з метою запобігання нових кримінальних правопорушень, виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе лише в місцях позбавлення волі.
Таке покарання на думку суду є справедливим та у розумінні ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Підстав для призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 із застосуванням ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.
Крім того, судом встановлено, що вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2024 року, який набрав законної сили 08.07.2024 року, ОСОБА_4 засуджено за ч. 5 ст. 407 КК України до п'яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком у два роки.
А тому, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що ОСОБА_4 на підставі ч. 4 ст. 70, ч. 1 ст. 72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, необхідно приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2024 року.
Цивільного позову не заявлено.
Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового провадження не застосовувалися.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді п'яти років чотирьох місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 4 ст. 71 КК України до покарання, призначеного ОСОБА_4 за даним вироком, приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.06.2024 року у виді одного місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 5 (п'яти) місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з дня приведення вироку до виконання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не обирався.
Речові докази по справі: поліпропіленовий мішок сірого кольору, поміщений в паперовий конверт «НАЦІОНАЛЬНА ПОЛІЦІЯ УКРАЇНИ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ», який зберігається у кімнаті зберігання речових доказів Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, знищити; декоративні дерева, а саме: карликову хвою висотою 40 см., хвою ялівець на штамбі висотою 80-100 см., сосну на штамбі висотою 80-100 см., які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - залишити у її розпорядженні.
На вирок може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом 30 днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.
Суддя Хустського
районного суду ОСОБА_1