Справа № 303/4858/25
2-о/303/146/25
07 жовтня 2025 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Заболотного А.М.
секретар судового засідання Гейруш Л.М.,
за участі представника заявника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Машіка Олена Миколаївна, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
ОСОБА_2 звернулася до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що вона є рідною племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті дядька відкрилася спадщина на все належне йому майно. Заявниця зазначає, що вона разом зі своїм чоловіком з 2015 року і до 02.05.2022 року постійно проживали разом з дядьком ОСОБА_3 , оскільки останній потребував постійного догляду. Після смерті дядька заявниця ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського районного нотаріального округу Машіка О.М. із заявою про прийняття спадщини, проте отримала відмову у зв'язку тим, що вона не подала у нотаріальну контору у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, а також на момент смерті зареєстрована за адресою померлого не була. Метою встановлення факту спільного постійного проживання зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна. У зв'язку з цим, заявник просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 27.06.2025 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі з призначенням справи до розгляду за участю заявника та заінтересованої особи. Цією ж ухвалою задоволено клопотання заявника про виклик свідків.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 та її представник заяву підтримали, просили суд її задовольнити.
Заінтересована особа приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суд не повідомила.
Заслухавши пояснення заявника та її представника, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є племінницею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_1 від 16.06.1957 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 02.02.1956 року; свідоцтвом про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 від 10.08.1974 року; свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 від 14.11.1979 року; свідоцтвом про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 від 14.07.2009 року.
Також встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_6 від 13.05.2022 року).
Також встановлено, що сестра ОСОБА_3 . ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 18.04.2022 року.
Крім того, судом встановлено, що у ОСОБА_3 була дружина ОСОБА_9 (витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00043614820 від 09.02.2024 року), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 від 24.05.2004 року.
Згідно з свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 26.08.1982 року батько заявниці ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
Приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Машіка О.М. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09.02.2024 року відмовила заявнику ОСОБА_2 в оформленні спадкових прав у зв'язку з відсутністю документів на підтвердження того, що ОСОБА_2 постійно та на момент відкриття спадщини проживала з дядьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 .
Приватним нотаріусом було сформовану інформаційну довідку зі спадкового реєстру № 75749512 відповідно до якої встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилася.
Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначає про те, що на момент смерті проживала разом зі своїм дядьком за адресою АДРЕСА_1 .
Так, зі змісту нотаріально посвідчених заяв №№ 592,593, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 2015 року та до моменту смерті ОСОБА_3 проживали разом за однією адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що проживає на одному поверсі по сусідству із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 . Також свідок показала, що літом 2015 року до ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання ОСОБА_2 разом із своїм чоловіком. З того часу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її чоловік до моменту смерті ОСОБА_3 постійно проживали разом в кватирі за адресою адресою АДРЕСА_1 , як одна сім'я. Так вони вели спільне господарство, ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_3 через незадовільний стан його здоров'я.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 показала, що проживає на одному поверсі по сусідству із ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 . Також свідок показала, що у 2015 році ОСОБА_2 та її чоловік переїхали жити до ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що потребував допомоги у зв'язку з незадовільним станом здоров'я. З того часу ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та її чоловік до моменту смерті ОСОБА_3 постійно проживали разом в кватирі за адресою адресою АДРЕСА_1 , як одна сім'я, вели спільне господарство.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У ст. 1218 ЦК України зазначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.ст. 1220, 1222 ЦК України).
За ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
За змістом ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Якщо проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Частина 3 ст. 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування ч. 3 ст. 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21.10.2020 року у справі № 569/15147/17; від 18.11.2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02.04.2021 року в справі № 191/1808/19; від 28.04.2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України).
Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.
Право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом (постанова Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 484/747/17).
Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем є доведеність факту спільного проживання ОСОБА_2 та її дядька як осіб, які складали сім'ю, що передбачає їх пов'язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов'язків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).
З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що обставини постійного проживання ОСОБА_2 разом з померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду у зв'язку з чим слід встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2015 року та до часу відкриття спадщини, а саме 02.05.2022 року
Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1223, 1264, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд,-
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з червня 2015 року та до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Заявник: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 ).
Представник заявника: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ).
Заінтересована особа: приватний нотаріус Мукачівського районного нотаріального округу Машіка Олена Миколаївна (вул. Береша, 3-1, м. Мукачево, Закарпатська область).
Повне рішення складено 07.10.2025 року.
Суддя А.М.Заболотний