справа № 936/235/25
Провадження № 2/936/85/2025
02.10.2025 селище Воловець
Воловецький районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Пелиха О.О., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в селищі Воловець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
До Воловецького районного суду Закарпатської області звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» із позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №164238215 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 14000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9H29J. Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відразу після вчинених дій відповідачки, 24.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14000,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Зазначає, що 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. У подальшому до Договору факторингу № 28/1118-01 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. 26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки з на загальну суму 35820,40 грн. Зауважує, що загальна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 , на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №164238215 від 24.12.2021, становить 35820,40 грн., яка складається з наступного: 14000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21820,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №164238215 від 24.12.2021 в розмірі 35820,40 грн., а також судові витрати, які складаються із 2422,40 гривень судового збору та 7000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому у прохальній частині позовної заяви просить у випадку неявки представника позивача у судове засідання проводити розгляд даної справи без його участі за наявними у справі матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилися, проте у матеріалах справи містяться письмові пояснення по суті справи, зі змісту яких вбачається, що відповідачка та її представник позовні вимоги не визнають, просять суд в задоволенні позову відмовити. У письмових поясненнях стверджує, що до матеріалів справи долучена велика кількість договорів відступлення права вимоги, але представник відповідачки посилається на те, що кредитний договір № 164238215 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 24.12.2021, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», яке в свою чергу не передало таке право позивачу ТОВ «ФК «Ейс» за договором факторингу №26/12/Е від 26.12.2024.Зазначає, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило передачу невизначених вимог, оскільки жодної вимоги щодо відповідача на момент укладення договору факторингу не існувало. Отже вважає, що кредитним договором №164238215 укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 24 грудня 2021 року не порушуються права і законні інтереси ТОВ «ФК «Ейс», тому останнє не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором. Таким чином, з цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка ОСОБА_1 уклали кредитний договір №164238215 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до п.1.1. договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 14000,00 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразового ідентифікатора MNV9H29J. Зокрема, відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відразу після вчинених дій відповідачки, 24.12.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 14000,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно із п. 1.7. кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 23.01.2022 р. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором. 1.8. сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. 1.9.1. виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 146,00 (сто сорок шість) процентів річних, що становить 0,40 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2. за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 587,45 (п'ятсот вісімдесят сім цілих сорок п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,61 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець за своїм вибором може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. 1.9.3. Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.
Враховуючи вищезазначене, у відповідності розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №164238215 від 24.12.2021, становить 35820,40 грн., яка складається з наступного: 14000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21820,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 26.12.2024- 15.01.2025.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.)
Абзац 2 ч. 2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 7ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ст. 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01. 31.12.2021 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідачки на загальну суму 35 820,40 грн.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 35820,40 грн.
26.12.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», уклали Договір факторингу № 26/12/Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 35820,40 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 26/12/Е від 26.12.2024 та платіжними інструкціями №113 від 26 грудня 2024 та №117 від 27 грудня 2024, які свідчать про виконання фактором своїх обов'язків за вищевказаним Договором факторингу.
Отже, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред'явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості за кредитним договором № 164238215 на загальну суму 35820,40 грн., яка складається з наступного: 14000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 21820,40 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Доводи сторони відповідачки, викладені у письмових пояснення по суті справи, суд відхиляє та вважає їх необгрунтованими, із огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України).
Тобто, зі змісту статті 1078 ЦК України вбачається, що передання прав вимоги може стосуватися прав вимоги, які можуть виникати в майбутньому. Крім цього, в укладеному договорі факторингу №28/11118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а також у договорі факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прямо передбачено у пункті 1.3, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також прав вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Слід зазначити, що право вимоги фактор набуває з моменту передачі реєстру прав вимоги (п. 4.1. вищезгаданих договорів).
Як правильно зазначає позивач, договір факторингу є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу. Законодавством не встановлено обмежень щодо неодноразового продовження строку договору факторингу.
Тобто, право вимоги за кредитним № 164238215 від 24.12.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 175. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Зокрема, на підтвердження переходу права вимоги позивачем долучено довідку видану ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що підтверджує перехід права вимоги за кредитним договором № 164238215 від 24.12.2021 до ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, право вимоги до позивача, внаслідок факторингового ланцюгу та неодноразового продовження договорів факторингу, перейшло правомірно та згідно чинного законодавства.
Серед іншого, договори факторингу в судовому порядку не визнавались фіктивними чи неправомірними а тому, в силу приписів ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, яка ніким не спростована.
З приводу наявності кредитних зобов'язань між сторонами спору слід зазначити, що 24.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір № 164238215. Відповідачці надано кредитні кошти в сумі 14000,00 грн., якими остання користувалася на власний розсуд. Зокрема, ухвалою Воловецького районного суду від 03.06.2025 було витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк». Так, із інформації наданої АТ КБ «Приватбанк», встановлено, що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , крім того із виписки по рахунку № НОМЕР_2 за період 24.12.2021-29.12.2021, яка містить нарахування на суму 14000,00 гривень, простежується, що ОСОБА_1 активно користувалася коштами. Таким чином, ОСОБА_1 підтвердила, що усвідомлює зміст взятих на себе зобов'язань, однак у зв'язку з неналежним виконанням таких допустила виникнення заборгованості в сумі 35820,40 грн.
На позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов'язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі №559/1622/19).
Судом встановлено, що позивач, на противагу відповідачці, надав достатньо належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність та розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 .
З огляду на вищезазначене, суд приходить до переконання, що позивачем доведено позовні вимоги, з відповідачки слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитом у заявленому до стягнення розмірі 35820,40 гривень, які суд вважає правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень.
Крім цього, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.
Статтею 137 ЦПК України, визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з письмових доказів, 27.12.2024 між адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір № 27/12/24-01 від 27.12.2024 про надання правової допомоги з додатком №1 до такого, із Додатковою угодою до Договору правничої допомоги № 27/12/24-01 від 27.12.2024, та Актом прийому-передачі наданих послуг до Договору надання правничої допомоги згідно Договору правничої допомоги на суму 7000,00 грн., в тому числі - вивчення матеріалів справи: 2 год. 1000,00 грн; складання позовної заяви: 2 год. 5000,00 грн; підготовка адвокатського запиту: 1 год. 500,00 грн; підготовка та подача клопотань: 1 год. 500,00 грн.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Тобто ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі N 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі N 648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18.
Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі N 329/766/18 (провадження N 61-6627св20).
Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п.269).
Суд дослідив зміст виконаних адвокатським бюро «Тараненко та партнери» послуг наданих позивачу та встановив, що зазначені документи містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, всі необхідні реквізити. Однак, справа є незначної складності, існує відпрацьована адвокатська практика у цій категорії справ, обсяг досліджених доказів є невеликим, участі в судових засіданнях адвокат не приймав та проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг, суд приходить до висновку, що, а також відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатським об'єднанням позивачу роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатським об'єднанням послуг, часом, витраченим на виконання відповідних робіт.
Таким чином, зважаючи на складність справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 гривень є завищеними, та вважає достатнім і співмірним розмір у сумі 3 000,00 гривень.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача 3 000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Керуючись ст. ст. 76-81 ,83,141, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за кредитним договором №164238215 від 24.12.2021, у розмірі 35820 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 40 копійок, з яких: 14000,00 гривень - заборгованість по кредиту; 21820,40 гривень - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок та 3 000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС", місцезнаходження: 02090, місто Київ, Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005, ЄДРПОУ 4298695;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Пелих О.О.