Справа № 693/1240/25
2-а/693/16/25
Іменем України
07.10.2025 м. Жашків
Жашківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Защитинської Т.І., за участю секретаря судового засідання Чумак Р.М.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУНП у Черкаській області та ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП у Черкаській області та ВП №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5458028 від 12.08.2025 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2025 року серії ЕНА №5458028 його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як зазначено в постанові, 12.08.2025 о 00 годині 28 хвилин в м. Жашків по вул. Одеська водій ОСОБА_1 керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР України (керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
За вказане адміністративне правопорушення на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень. Вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, оскільки при розгляді справи про адміністративне правопорушення порушено його право на захист, справа розглянута без будь якої підготовки, скаржнику не роз'яснено права, поліцейським Остропольським О.Ю. належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення скаржником Правил дорожнього руху, оскільки транспортний засіб скаржника зупинено в комендантську годину, а тому вимога поліцейського про пред'явлення посвідчення водія є неправомірною.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить визнати протиправною і скасувати оскаржувану постанову, провадження у справі закрити.
Ухвалою суду від 22.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.
На адресу відповідачів судом надіслана копія ухвали про відкриття провадження у справі, у якій встановлений строк для подання відзиву, а також копія позовної заяви і доданих до неї документів, які ними отримані.
Від представника відповідача ГУНП в Черкаській області за довіреністю Колеснік Н.І. 15.09.2025 надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просить відмовити у задоволенні позову та зазначила, що встановивши всі обставини правопорушення, керуючись ст.ст. 33 та 284 КУпАП, інспектором поліції прийнято рішення притягнути позивача до адміністративної відповідальності, в подальшому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Дії позивача кваліфіковані за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки 12.08.2025 він керував транспортним засобом ВАЗ 46678МА не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1а ПДР України.
Факт вчинення позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом із бодікамер поліцейських, який долучено до відзиву на позовну заяву.
Позивач керував транспортним засобом ВАЗ 46678МА під час комендантської години, яку запроваджено на території Черкаської області наказом Черкаської обласної військової адміністрації від 21.11.2023 №4/102од, станом на 12.08.2025 комендантська година тривала з 00:00 до 04:00 годин.
Тобто, працівники поліції мали юридичну підставу для зупинки транспортного засобу позивача, після зупинки транспортного засобу поліцейський представився, вказав про причину зупинки, позивач повідомив, що не має із собою посвідчення водія.
В подальшому, поліцейським виконано всі передбачені законом дії, спрямовані на розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Позивачу вручена копія постанови про накладення адміністративного правопорушення, він поставив підпис у графі про роз'яснення прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість його позовних вимог, незгода позивача із притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
До суду не надходили клопотання від сторін про зміну порядку розгляду цієї адміністративної справи.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до таких висновків..
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За змістом п. 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з постановою серії ЕНА № 5458028 від 12.08.2025, 12.08.2025 о 00 годині 28 хвилин позивач в м. Жашків по вул. Одеська керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія, чим порушив п. 2.1 ПДР України (керування ТЗ особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. За вказане адміністративне правопорушення на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд звертає увагу на те, що статтею 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем правопорушення відповідними доказами.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, оскільки працівники поліції не мали права під час комендантської години вимагати у нього посвідчення водія, під час розгляду справи порушили його право на захист та необ'єктивно розглянули справу, відсутні докази порушення ним ПДР України.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, проаналізувавши вищезазначені норми закону, суд вважає, що доводи позивача є помилковими і не ґрунтуються на нормах закону.
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Пунктом 2.1а ПДР України визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з п. 2.4а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1, в даному випадку посвідчення водія.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі - Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Тобто, наведені норми закону покладають на водіїв автомобілів обов'язок під час керування автомобілем мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та надати це посвідчення на вимогу поліцейського.
Доводи позивача, про порушення його прав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення повністю спростовуються копією оскаржуваної постанови, із якої вбачається, що позивачу роз'ясненого його права, передбачені ст. 268 КУпАП, та відеозаписом із бодікамер поліцейських.
Окрім того, суд вважає за доцільне вказати, що працівник поліції Остропольський О.Ю. при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо позивача та винесенні оскаржуваною постанови дотримався вимог КУпАП та відомчої інструкції, що підтверджується відеозаписами із бодікамер.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення, складена відносно позивача, відповідає нормам КУпАП та є законною, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що позивач, як учасник бойових дій, звільнений від сплати судового збору, то судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 126, ст. 7, ст. 293 КУпАП, ст.ст.72, 77, 118-119, 122, 243-244, 246, 286 КАС України, суд,-
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5458028 від 12.08.2025 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення
Судові витрати по цій адміністративній справі віднести на рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене) (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Т. І. Защитинська