Справа №567/1583/25
Провадження №1-кп/567/145/25
07 жовтня 2025 року м.Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за №12025181170000136 від 30.06.2025 р. по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Могиляни Острозького району Рівненської області, зареєстроване та фактичне місце проживання : АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, -
ОСОБА_6 29 червня 2025 року близько 23.30 год., на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_4 , маючи умисел на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, шляхом вільного доступу перебуваючи поблизу під'їзду багатоквартирного будинку, що в АДРЕСА_2 , підійшов до легкового автомобіля марки «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_4 , вилив з полімерної ємності заздалегідь підготовлені паливно-мастильні матеріали (бензин) на передню частину автомобіля марки «OPEL VIVARO» використовуючи сірники, умисно здійснив підпал вказаного автомобіля, після чого з місця вчинення злочину зник.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 утворилася пожежа та пошкоджено «OPEL VIVARO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , чим завдано потерпілому ОСОБА_4 майнову шкоду на суму 278 145,11 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України визнав повністю, підтвердив обставини так як вони викладені у складеному відносно нього обвинувальному акті та пояснив, що у день та час, вказаний в обвинувальному акті він прийшов до житлового будинку по місцю проживання потерпілого за адресою : АДРЕСА_2 , де стояв автомобіль марки «Opel Vivaro», який як йому достовірно було відомо належав потерпілому ОСОБА_4 , після чого він вилив під капот вказаного автомобіля бензин, який він приніс із собою у полімерній ємності, та з використанням сірників підпалив автомобіль, чим його пошкодив. Пояснив, що перед підпалом автомобіля він оглянув його, щоб пересвідчитись у відсутності в ньому будь-якого. Свою поведінку пояснив неприязними відносинами із потерпілим. Пояснив, що шкоду, завдану своїми діями для потерпілого відшкодував у повному розмірі, у вчиненому розкаюється, розуміє, що вчинив негідно, про вчинене шкодує, обіцяє в майбутньому бути більш розсудливим, просить вибачення у потерпілого.
Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що йому на праві власності належить автомобіль марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який ввечері 29.06.2025 року стояв поруч із житловим будинком, в якому він проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначив, що 29.06.2025 року у вечірній час він перебув по місцю свого проживання та близько 23.30 год. від сусідів дізнався, що біля будинку палає належний йому вищевказаний автомобіль. Спільними зусиллями із сусідами пожежу загасили та на той час він не знав ні причини пожежі, ні осіб, які б могли бути до неї причетні. В подальшому йому стало відомо, що до підпалу його автомобіля причетний ОСОБА_6 . Причин у зв'язку з якими ОСОБА_6 підпалив вищевказаний автомобіль він достовірно не знає. Пояснив, що останній відшкодував йому завдану пошкодженням автомобіля шкоду в повному розмірі, та він не має до обвинуваченого будь-яких претензій.
В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форма вини і мотиви кримінального правопорушення ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільнення від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно тяжкий злочин.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, що він одружений, неповнолітніх та непрацездатних на утриманні немає, по місцю проживання характеризується позитивно, за віком та станом здоров'я є працездатним.
Згідно довідок КНП «Острозька багатопрофільна лікарня» №116, 116а від 04.07.2025р. ОСОБА_6 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої шкоди, про що свідчить розписка потерпілого від 07.10.2025 року.
Водночас, відповідно до ст.67 КК України, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлено.
Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Рівненським районним сектором №4 філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області, вбачається, що ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без позбавлення волі на певний строк та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, та у разі звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому вбачає за доцільне застосувати заходи нагляду, підтримки та допомоги.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи визнання своєї провини та наявність пом'якшуючих покарання обставини, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, вид і строк призначеного покарання, обставини, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 1 рік 6 місяців.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_6 слід призначити в межах санкції ч.2 ст.194 КК України у виді позбавлення волі, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 в ході судового розгляду не застосовувався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження та обвинувального акту вбачається, що витрати на проведення автотоварознавчої експертизи та експертизи нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів у даному кримінальному провадженні становлять 16 045,20 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_6 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз у вказаному розмірі.
Ухвалою суду від 07.10.2025 року задоволено заяву представника потерпілого та цивільний позов у кримінальному провадженні залишено без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374 КПК України, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
Покласти на ОСОБА_6 відповідно до п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України наступні обов'язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Повідомити ОСОБА_6 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у розмірі 16 045 (шістнадцять тисяч сорок п'ять) грн. 20 коп.
Речові докази у справі:
- автомобіль марки «OPEL VIVARO», чорного кольору, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова VIN: НОМЕР_2 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - вважати йому повернутим;
- пожежне сміття, тканинна кофта темно синього кольору із смужками синього, голубого та білих кольорів, штани чорного кольору, пару взуття у вигляді полімерних тапочок темно синього кольору, каністра з полімерного матеріалу чорного кольору, об'ємом 5 л., із вмістом речовини зовні схожої на бензин, пластикова пляшка, із прозорого полімерного матеріалу, з вмістом речовини зовні схожої на розчинник, які після проведення експертизи переупаковані до сейф-пакету Експертна служба МВС України №3234145 та передані на зберігання камери схову ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - після набрання вироком законної сили знищити;
- коробку з сірниками, яка упакована до сейф-пакету Національної поліції України EXP 0133342 та передана на зберігання камери схову ВП№3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області - після набрання вироком законної сили знищити;
- диск для лазерних систем зчитування, який наданий ОСОБА_4 , який містить копії запису камери зовнішнього спостереження, який фіксує дії ОСОБА_6 - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1