Справа № 562/2063/25
"06" жовтня 2025 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
27 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» мотивована тим, що 29.05.2024 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту № 7936577 на суму 16000 грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису., відповідно до умов якого Кредитодавець надав Позичальнику у користування кредитні кошти з строком кредитування 357днів та процентною ставкою 1,5% в день за користування кредитними коштами. 31.05.2025 згідно Додаткової угоди до Договору № 7936577 від 29.05.2024 збільшено суму кредиту на 6000 грн. та внесено зміни до Договору, зокрема, сума кредиту (загальний розмір) складає 22000 грн., денна процентна ставка за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом та за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки становить 1,50% в день. Свої зобов'язання по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 65800,20 грн. 27.01.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №27.01/25-Ф, в тому числі і на заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7936577 від 29.05.2024.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у передбаченому ЦПК України порядку. Представник відповідача через систему Електронний суд подала відзив на позовну заяву від 03.09.2025 та заяву про розгляд справи без участі відповідача та представника відповідача від 16.09.2025. У відзиві на позов представник відповідача зазначила, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем було здійснено в рахунок погашення боргу два платежі на загальну суму 11200,00 грн. Також посилається на те, що передбачена в договорі умова щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,425% та 1,5% згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною. Щодо стягнення штрафу в сумі 11000 грн. просила відмовити, посилаючись на Указ Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначила, що розмір витрат на правничу допомогу в сумі 16000 грн. є неспівмірним та завищеним.
Представник позивача Сердійчук Я.Я. через систему Електронний суд подала відповідь на відзив від 08.09.2025, в якій з доводами представника відповідача не погодилася, мотивуючи тим, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами у кредитному договорі, а тому підстави виникнення заборгованості є законними та позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Суд встановлено, що 29.05.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 7936577, відповідно до п. 1.3 якого сума кредиту складає 16000 грн., строком на 357 днів, періодичність сплати платежів кожні 17 днів (п. 1.4 Договору).
Відповідно до п. 1.5 цього договору стандартна процентна ставка складає 1,50% в день та застосовується в межах строку кредитування, вказаного у п. 1.4 цього договору, знижена процентна ставка 1,425% в день.
У подальшому, 31.05.2025, між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладена Додаткова угода до Договору від 29.05.2024 № 7936577 про надання споживчого кредиту, відповідно до якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 6000 грн., і загальний розмір кредиту складає 22000 грн. Пунктом п. 1.3 додаткової угоди встановлена процентна ставка: стандартна процентна ставка за весь строк користування кредитом складає 1,50% в день, стандартна процента ставка х урахування періоду застосування зниженої процентної ставки 1,50% в день.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за Договором виконало та надало грошові кошти в розмірі 22000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, що сторонами не заперечується.
27.01.2025 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №27.01/25-Ф, в тому числі і на заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №7936577 від 29.05.2024.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до статті 3 вказаного Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
З представленого позивачем розрахунку слідує, що заборгованість відповідача за кредитним договором № 7936577 від 29.05.2024 станом на 13.06.2025 складається з заборгованості простроченого тіла кредиту - 21036,54 грн., заборговності за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33763,66 грн., заборгованості за пенею і штрафами - 11 000 грн., а всього на загальну суму 65800,20 грн.
Разом з тим, відповідно до п.18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України вбачається, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та наданий час не припинений.
А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за порушення грошового зобов'язання в сумі 11 000 грн. є безпідставними.
Дослідивши договір № 7936577 від 29.05.2024 суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між первісним кредитором та відповідачем регулюються нормами Закону України «Про споживче кредитування».
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, внесені зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 цього Закону доповнено частиною 5 - «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.».
Частиною 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону передбачено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Як встановлено судом, договір про надання споживчого кредиту № 7936577, укладений 29.05.2024 року (Додаткова угода до нього 31.05.2024) , тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5 щодо максимального розміру денної процентної ставки, яка не може перевищувати 1%.
Отже умови договору щодо встановлення денної процентної ставки мають відповідати ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка вступила в дію з 24.12.2023.
Судом встановлено, що пунктами 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 29.05.2024 № 7936577 передбачена денна процентна ставка (стандартна), яка складає 1,50%, стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,50% (п. 1.3 Додаткової угоди до Договору), що не відповідає та суперечить нормам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини 1 цієї статті, є нікчемним.
Частиною 1 статті 27 ЦК України визначено, що правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Частиною 1 статті 1057-1 ЦК України передбачено, що у разі визнання недійсним кредитного договору суд за заявою сторони в обов'язковому порядку застосовує наслідки недійсності правочину, передбачені частиною першою статті 216 цього Кодексу, та визначає грошову суму, яка має бути повернута кредитодавцю.
Водночас ч. 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійснийправочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст.216 ЦК України, правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Така позиція сформована Верховним Судом у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23, Суд вказав, що: «нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (аbinitio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ірsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (egraomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/ набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ехofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах».
Отже, умови пунктів 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 29.05.2024 № 7936577 щодо встановленої денної процентної ставки розмірі 1,50% (стандартна за весь стирок користування кредитом), та 1,50% (стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки) є нікчемними.
Суд, визнавши нікчемність вказаного пункту щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,50% (стандартна за весь стирок користування кредитом, та 1,50% (стандартна процентна ставка з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки), не застосовує нарахування процентів за користування кредитом виходячи з розміру максимальної процентної ставки 1%, встановлений Законом України «Про споживче кредитування», оскільки в силу нікчемності вказаних умов пунктів 1.5.1, 1.7.1, 1.7.2 Договору про надання споживчого кредиту від 29.05.2024 № 7936577, проценти є неузгодженими, а отже, не підлягають нарахуванню та стягненню.
Як слідує з розрахунок заборгованості відповідачем було здійснено в рахунок погашення боргу два платежі, а саме: 14.06.2025 на суму 60000 грн. та 01.07.2025 року на суму 5200 грн., що загалом складає 11200 грн.
Ураховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів та поданих доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10800 грн. (22000 грн. - 11200 грн.), а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України, ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 16,41% (10800*100:65800,20), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 397,51 грн. (2422,40*16,41%) покладаються на відповідача.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник надав копію договору, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги та детальний опис виконаних робіт, загальний розмір яких складає 16000 грн.
Оцінюючи зміст обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, неминучості витрат, значенню справи, суд вважає, що гонорар є завищеним, оскільки має відповідати критерію «розумної необхідності» таких витрат.
А тому, суд вважає співмірним стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись Закону України «Про платіжні послуги», Закону України «Про електронну комерція», ст.ст.11, 207, 526, 598, 610-612, 615, 626-629, 638-639, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 8, 12, 77, 80, 81,83, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс"до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість по кредитному договору № 7936577 від 29.05.2024 у розмірі 10800 (десять тисяч вісімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 397,51 (триста дев'яносто сім) грн. 51 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс": місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42640371.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Суддя: І.А. Чорний