Справа № 535/775/25
Провадження № 1-кп/535/243/25
07 жовтня 2025 року с-ще Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
та обвинуваченого ОСОБА_4
в режимі відеоконференції з приміщення Державної установі "Полтавська установа виконання покарань №23"
захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_5
в режимі відеоконференції з власних технічних засобів поза межами приміщення суду
розглянувши у закритому судовому засіданні в селищі Котельва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.11.2024 за №62024170010001316 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Синельникове Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немаючого, інвалідності не маючого, військовослужбовця за мобілізацією, який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді стрільця-помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він будучи військовослужбовцем призваним під час мобілізації, перебуваючи на посаді стрільця- помічника гранатометника 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у Порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про бборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 27 серпня 2024 року близько 22 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби, поблизу населеного пункту с.Деревки Полтавського (Котелевського) району Полтавської області в умовах воєнного стану, та час проводить на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби, не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину НОМЕР_2 .
08.04.2025, у порядку передбаченому ч.1 ст.135 КПК України, повідомлення про підозру ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України направлено представнику військової Частини НОМЕР_1 та направлено за відомим місцем проживання ОСОБА_4 та 11.04.2025 підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук, а досудове розслідування зупинено.
22 травня 2025 року о 10 год. 37 хв. солдата ОСОБА_4 затримано на підставі ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.
Таким чином, з 27 серпня 2024 року по 22 травня 2025 року солдат ОСОБА_4 умисно залишив місце служби біля населеного пункту с.Деревки (Полтавського (Котелевського) району Полтавської області, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану та час провадить на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_4 самовільно залишив місце служби тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану, тобто скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та пояснив про обставини вчиненого злочину так, як зазначено в описовій частині цього вироку.
Обвинувачений, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 5 ст. 407 КК України, винним визнав себе повністю, щиро розкаявся, а також просив суд суворо його не карати і не позбавляти волі.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у самовільному залишенні військовослужбовцем місця служби, тривалістю понад три доби вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Призначаючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та щиросердному розкаянні, дані, які характеризують його особу, те, що він раніше не судимий, є військовослужбовцем за мобілізацією, не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд відносить щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
З урахуванням наведеного суд вважає необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нового злочину призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 5 ст. 407 КК України.
При цьому, суд зазначає, що у зв'язку із набранням 27 січня 2023 року чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13 грудня 2022 року №2839-IX, посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень, та обмежено застосування ст.ст. 69,75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
З огляду на вищевказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст.ст. 69,75 КК України.
Крім того, з урахуванням особи обвинуваченого та вищевказаних конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що ОСОБА_4 , будучи обізнаним про посилення відповідальності за самовільне залишення військовослужбовцями військових частин, разом з цим вказані обставини не стали належним запобіжником для вчинення відповідних дій ОСОБА_4 , суд не знаходить підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні покарання до ОСОБА_4 , з огляду, зокрема і на те, що застосування неадекватно м'якого покарання вочевидь породжуватиме в осіб, які під час воєнного стану вчиняють злочини направлені на протиправне ухилення від проходження військової служби, або інші порушення встановленого порядку несення військової служби, уяву про безкарність таких дій, що матиме наслідком збільшення подібних випадків, що призведе до завдання дедалі більшої шкоди державі та суспільним інтересам в умовах воєнного стану.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
З огляду на те, що суд прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне, з метою забезпечення виконання вироку в частині призначеного судом покарання, запобіжний захід, який застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Керуючись ст. ст. 368-371 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення -злочину передбачиного ч. 5 ст. 407 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з 22 травня 2025 року, тобто з моменту затримання відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 22 травня 2025 року, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно засудженого ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Котелевський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою з моменту вручення йому копії даного вироку.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після проголошення вручити засудженому, прокурору у порядку визначеному ст.376 КПК України.
Суддя : ОСОБА_1