Справа № 635/8253/25
Провадження № 2/635/5957/2025
07 жовтня 2025 року сел. Покотилівка
Суддя Харківського районного суду Харківської області Бобко Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми «Променерго» про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договорами про закупівлю товарів,
Позивач Військова частина НОМЕР_1 , місце знаходження: АДРЕСА_1 ,
Відповідач - Приватна фірма «Променерго» місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Довженка Олександра, будинок № 187-Г,
Позивач Військова частина НОМЕР_1 , в інтересах якого діє його представник офіцер юридичної служби старший лейтенант юстиції Владислав Бугайов, звернувся до суду з позовом до відповідача ПФ «Променерго», в якому просить стягнути з ПФ «Променерго» на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно отримані кошти у вигляді податку на додану вартість за договорами про закупівлю товарів № 14 від 06 травня 2022 року, № 24 від 24 травня 2022, № 106 від 13 вересня 2022 року на загальну суму 24775 гривень та витрати по сплаті судового збору.
На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що між військовою частиною НОМЕР_1 в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , що діяв на підставі наказу Головнокомандувача ЗС України (по особовому складу) від 18 вересня 2021 року №391 та ПФ «ПРОМЕНЕРГО», в особі директора Афоніна В.М., що діє на підставі статуту, було укладено договір № 14 від 06 травня 2022 року про закупівлю товарів, договір № 106 від 13 вересня 2022 року про закупівлю товарів, договір № 24 від 24 травня 2022 року про закупівлю товарів.
12 травня 2022 року згідно платіжного доручення № 1855, 13 вересня 2022 року згідно з платіжного доручення № 4171 та 24 травня 2022 року згідно з платіжним дорученням № 2284, позивачем було здійснено оплату товару на рахунок відповідача, відповідно до умов договору.
Пункт 3.1. Договору № 14 від 06 травня 2022 року, пункт 3.1 Договору № 24 від 24 травня 2022 року, пункт 3.1. Договору № 106 від 13 вересня 2022 року, в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України та є недійсним, а саме суперечить підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України.
29 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 5156 з вимогою повернути сплачену суму ПДВ (копія претензії додається).
05 липня 2023 року позивачу від відповідача надійшла відповідь (вих. №2306 від 23 червня 2023 року), в якій зазначалося про неможливість повернення сплаченого податку у зв'язку з відсутністю правових підстав для виконання вимог позивача.
Суд, дослідивши матеріали позовної заяви, доходить висновку про таке.
Положеннями статті 55 Конституції України гарантовано право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124 Конституції України). За правилами ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, як це закріплено вимогами ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як дійшов висновку Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в частині 3 Постанови № 3 від 03 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди при вирішенні питання про відкриття провадження у справі зобов'язані перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Тобто, вирішуючи питання про відкриття провадження, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими позивач звертається до суду для захисту, дотримання позивачем вимог, передбачених відповідним процесуальним законодавством України, а також юрисдикційну підсудність.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що даний позов не підлягає розгляду у суді в порядку цивільного судочинства, а вимоги позивача Військової частини НОМЕР_1 мають розглядатись в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України, з огляду на таке.
Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Відповідно до положень частини 2 статті 20 ГПК України, право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини 1 статті 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Аналогічного висновку дійшла Верховна Палата Верховного Суду в постанові, прийнятій 25 червня 2019 року по справі № 904/1083/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Як слідує зі змісту пред'явленого позову, спір між сторонами виник з приводу стягнення з ПФ «Променерго» на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договорами про закупівлю товарів № 14 від 06 травня 2022 року, № 24 від 24 травня 2022, № 106 від 13 вересня 2022 року на загальну суму 24775 гривень.
Суд звертає увагу, що зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням. Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, де військова частина діє як суб'єкт господарювання, розгляд даної справи можливий в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України та роз'яснити позивачу, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Відмовляючи позивачу у відкритті провадження у справі, суд роз'яснює Військовій частині НОМЕР_1 право на звернення з позовом до господарського суду в порядку, встановленому ГПК України.
Керуючись статтею 186 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Приватної фірми «Променерго» про стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договорами про закупівлю товарів на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу Військовій частини НОМЕР_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т.В.Бобко