Справа № 405/6473/23
провадження № 1-кс/405/2465/25
02.10.2025 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 25.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023120000000920, про застосування запобіжного заходу у виді застави
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Гайворон, громадянину України, який зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України,
встановив:
до Подільського районного суду м. Кропивницького від старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави підозрюваному ОСОБА_4 .
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави ОСОБА_4 .
Захисник заперечив щодо задоволення клопотання, на обґрунтування своїх заперечень вказав, що: заявлені стороною обвинувачення ризики є непідтвердженими; досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато ще у 2023 році, а ОСОБА_4 був обізнаний про нього, однак спроб покинути країну він не вчиняв, на усі виклики до слідчого з'являвся вчасно, в тому числі і після повідомлення його про підозру, ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання та роботи; в 13.10.2023, 27.05.2024 в приміщенні ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» проведено обшук та вилучено документи, які мають значення для кримінального провадження, що свідчить про неможливість знищення, спотворення, приховання документів; впливати на свідка ОСОБА_4 не має можливості. З приводу розміру застави, яку просить визначити сторона обвинувачення захисник вважав її розмір непомірний для його підзахисного, оскільки доходи ОСОБА_4 за місцем роботи за період з січня 2024 по серпень 2025 становлять 1114787,53 грн., іншого доходу його підзахисний не має. За наведених обставин, захисник просить відмовити в задоволенні клопотання слідчого та прийняти рішення щодо покладення на ОСОБА_4 обов'язку прибувати за кожною вимогою до суду або іншого органу державної влади.
Підозрюваний підтримав позицію захисника та додав, що одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, працює на посаді директора ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» з 08.04.2019. Стверджував, що може внести заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді застави, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 25.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023120000000920 за підозрою ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 240 КК України.
24.09.2025 слідчим, у порядку та в строки передбачені 278 КПК України, повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240 КК України, відповідно до якої: громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючи на посаді головного інженера ВАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» на пропозицію ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на той час перебував на посаді директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» вступив з ним та маркшейдером вказаного підприємства ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 у злочинний зговір на вчинення незаконного видобування корисних загальнодержавного значення «мігматитів» на земельній ділянці Гайвороснького родовища мігматитів в Голованіському районі Кіровоградської області у період призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Гайворонський спеціалізований кар'єр» (протокол № 1 від 13.04.2018) (далі - Статут), Публічне акціонерне товариство «Гайворонський спеціалізований кар'єр» (далі - скорочене найменування - ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр»), є акціонерне товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціям. Місцезнаходження товариства: Україна, 26300, Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, провулок Кар'єрний, 2. ЄДРПОУ ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» - 20657268. Відповідно до п. 3.2 Статуту предметом діяльності ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», серед іншого, є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди, глинистого сланцю, піску, гравію, глини, коалінів та інших корисних копалин, а також розроблення кар'єрів.
ОСОБА_7 , з 10 січня 2007 року (наказ голови правління ВАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» № 173 від 29.12.2006) по 09.04.2019 (наказ голови правління ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» № 08 к від 09.04.2019) перебував на посаді виконавчого директора ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», яка була введена в штатний розпис підприємства на підставі протокольного рішення засідання правління ВАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» з метою здійснення управління підприємством та всіма питаннями його перспективного розвитку.
Згідно пункту 7.1 розділу 7 Статуту органами управління ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» є, серед іншого, правління до складу якого входить директор виконавчий (п.10.1), який відповідно до п.10.3 Статуту здійснює безпосереднє загальне керівництво (оперативне управління) господарською діяльністю Товариства та до компетенції якого належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Директор виконавчий має право: без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, представляти товариство без довіреності у відносинах з усіма без винятку органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, юридичними та фізичними особами, а також у судах; видавати накази та давати розпорядження, обов'язкові для виконання всіма працівниками Товариства; приймати на роботу та звільняти працівників Товариства; застосовувати до них заходи заохочення та стягнення; вести переговори з замовниками, підрядниками, постачальниками та іншими контрагентами; організовувати ведення бухгалтерського обліку та звітності Товариства; вирішувати інші питання, що належать до компетенції керівника згідно із законодавством, цим Статутом, положенням про директора виконавчого та умовами контракту.
Аналогічні завдання та обов'язки передбачено в посадовій інструкції директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», з якою ознайомлений ОСОБА_7 під розпис.
Тобто в період з 10.01.2007 по 09.04.2019 ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», яке є юридичною особою та має самостійний баланс, поточні рахунки у банківських установах, штамп, печать, мав право без доручення діяти від імені підприємства в межах своєї компетенції; представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах з громадянами, юридичними особами, органами державної влади; в межах своєї компетенції розпоряджатися майном підприємства із дотриманням вимог, та право підпису документів, необхідних для здійснення господарської діяльності, тобто був службовою особою, що постійно обіймає на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, отже мав статус службової особи в розумінні ч.3 ст.18 КК України та пункту 1 примітки до статті 364 КК України.
Відповідно до ст. 13 Конституції України - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів.
Також, відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Крім того, відповідно до норм статті 24 Кодексу України про надра, користувачі надр мають право: здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції; розпоряджатися видобутими корисними копалинами, якщо інше не передбачено законодавством або умовами спеціального дозволу. Користувачі надр зобов'язані: використовувати надра відповідно до цілей, для яких їх було надано; забезпечувати повноту геологічного вивчення, раціональне, комплексне використання та охорону надр; виконувати інші вимоги щодо користування надрами, встановлені законодавством України та угодою про розподіл продукції.
Відповідно до ст. 56 Кодексу України про надра, основними вимогами в галузі охорони надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необґрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.
Крім того, згідно з підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар'єрах, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 17.08.2004 № 412 та зареєстрованого Міністерством юстиції України від 19.08.2004 №1027/9626, видобувні роботи - роботи з видобутку корисних копалин з готової до видобутку частини родовища.
В пункті 2 розділу ІІІ Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.03.2010 № 61 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 03 червня 2010 року за № 356/17651 визначено, що гірнича маса - зруйнований і подрібнений масив гірських порід під час розробки родовищ корисних копалин.
Тобто, роботи з видобування корисних копалин відкритим способом (кар'єр) - роботи з відділення гірничої маси від масиву за допомогою підривних робіт і переміщення їх до приймальних споруд (площадки первинної переробки або відвантаження споживачам, тощо).
Таким чином, гірничі роботи (вибухові роботи, навантаження екскаваторами подробленої гірничої маси на автосамоскиди, переміщення цієї гірничої маси автосамоскидами до дробарно-щебеневого заводу на переробку) відносяться до видобування корисних копалин відкритим способом.
Згідно з статтею 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати:
• спеціальний дозвіл на користування надрами;
• акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами);
• технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку;
• геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
Вся технічна документація повинна вестися відповідно до вимог правил безпеки, правил технічної експлуатації, єдиних правил безпеки при підривних роботах та інших нормативно-правових актів.
Згідно з статтею 51 Кодексу України про надра розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр.
Таким чином, реалізація права користувача надр на видобування корисних копалин відповідно до спеціального дозволу на користування надрами можлива лише при сукупності усіх умов, передбачених чинним законодавством, зокрема:
- наявністю спеціального дозволу на користування надрами наданого з метою видобування корисних копалин в межах конкретної ділянки надр (стаття 19 Кодексу України про надра);
- засвідченого права на користування надрами - Акту про надання гірничого відводу, який містить відомості про ділянку надр та корисні копалини ідентичні з відомостями зазначеним у спеціальному дозволі на користування надрами (стаття 19 Кодексу України про надра);
- наявністю документів, що посвідчують право на користування земельною ділянкою пов'язаною з користуванням надрами та наданих відповідно до земельного законодавства (стаття 18 Кодексу України про надра);
- наявністю затвердженого та погодженого у встановленому порядку проекту розробки родовища (ділянки надр) корисних копалин, проектні рішення якого мають забезпечити раціональне та ефективне вилучення корисних копалин з ділянки надр, яка надана користувачу надр на підставі спеціального дозволу на користування надрами (статті 50, 51 Кодексу України про надра);
- геолого-маркшейдерської, технічної та обліково-контрольної документації, яка має містити достовірну інформацію про кількість та якість видобутих корисних копалин (стаття 53 Кодексу України про надра).
В ході досудового розслідування встановлено, що Державною службою геології та надр України видано ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» спеціальний дозвіл на користування надрами № 375 від 09.11.1995 року, а саме на видобування корисної копалини загальнодержавного значення - мігматитів, придатних для виробництва щебеню будівельного, на території Гайворонського родовища (південно-східна околиця м. Гайворон, загальна площа 48,73 га)., строком дії, з урахуванням продовжень, до 09.11.2035.
Згідно з п.1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Наказом Державної служби геології та надр України № 76 від 11.03.2019 за результатами перевірки, якою виявлено порушення вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, тимчасово призупинено дію спеціального дозволу на користування надрами № 375 від 09.11.1995 року, виданого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» на видобування корисної копалини загальнодержавного значення - мігматитів, придатних для виробництва щебеню будівельного. Іншим наказом Державної служби геології та надр України №232 від 22.07.2019 дію спеціального дозволу на користування надрами №375 від 09.11.1995 ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» поновлено.
Про прийняті рішення Державної службою геології та надр України повідомлено ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» (листом від 21.03.2019 № 5450/03/14-19 про зупинення дії вищевказаного спеціального дозволу на користування надрами, а листом від 24.07.2019 № 13445/14/14-19 про поновлення його дії).
Таким чином з 11.03.2019 по 22.07.2019 дію спеціального дозволу на користування надрами № 375 від 09.11.1995 ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» було призупинено.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження встановлено, що про зупинення дії спеціального дозволу ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» було повідомлено рекомендованим листом від Державної служби геології та надр України № 5450/03/14-19 від 21.03.2019, який представник ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» в особі старшого інспектора кадрів ОСОБА_9 отримано 26.03.2019 та який в подальшому зареєстрований в канцелярії товариства за вх. №7 від 29.03.2019.
Про поновлення дії спеціального дозволу ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» було повідомлено рекомендованим листом від Державної служби геології та надр України № 13445/14/14-19 від 24.07.2019, який представниками ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» отримано 01.08.2019.
Вказаний лист Державної служби геології та надр України № 5450/03/14-19 від 21.03.2019 директором виконавчим ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_7 29.03.2019 був розписаний до виконання маркшейдеру товариства ОСОБА_8 .
Зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами є механізмом виконання повноважень щодо зупинення права користування надрами, наслідком застосування якого є зобов'язання надрокористувача після зупинення дії дозволу зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом (п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615).
Однак ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», будучи обізнаний про факт призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 375 від 09.11.1995 відповідно до наказу Державної служби геології та надр України за №76 від 11.03.2019, діючи умисно, в порушення постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами», Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про Перелік документів дозвільного характері у сфері господарської діяльності», розуміючи, що у разі виконання наказу Державної служби геології та надр України за № 76 від 11.03.2019, відбудеться зупинка господарської діяльності товариства та зменшення прибутку від переробки корисних копалин, бажаючи здійснення незаконного видобутку корисних копалин у період зупинки спеціального дозволу на користування надрами став на шлях реалізації свого злочинного умислу.
Розуміючи неможливість реалізації свого злочинного умислу одноособово ОСОБА_7 вирішив залучити до злочинної діяльності спільників з числа працівників ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» при цьому ОСОБА_7 усвідомлював, що він, маючи адміністративний вплив та авторитет як керівника може схилити працівників ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» до вчинення протиправних дій, пов'язаних з незаконним видобутком корисних копалин.
За для цього у період з 11.03.2019, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено ОСОБА_7 посвятив у свої злочинні наміри головного інженера ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_4 та маркшейдера ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_8 .
Спонукаємі корисливим мотивом та метою незаконного збагачення за рахунок вчинення злочинів, усвідомлюючи неправомірність пропозиції ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 надали свою згоду на участь у реалізації його злочинного умислу, вступивши, тим самим, з ним у злочинну змову.
Наказом директора виконавчого ВАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» № 130к від 29.12.2010 ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначений на посаду головного інженера ВАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» та відповідно до наказу №09К від 10.04.2019, у відповідності до рішенням наглядової ради ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» від 08.04.2019, ОСОБА_4 переведено із посади головного інженера на посаду директора ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр».
Відповідно до посадової інструкції № 2 головного інженера затвердженої наказом №24 від 03.03.2006 (далі - посадова інструкція) - головний інженер є першим заступником директора виконавчого підприємства і на рівні з ним несе відповідальність за результати виробничої діяльності підприємства відповідно до Статуту, посадової інструкції і інших нормативних документів.
Пунктом 1.2 посадової інструкції передбачено, що в період відсутності директора головний інженер забезпечує управління всією діяльністю підприємства.
За приписами пункту 1.4 посадової інструкції головний інженер в своїй діяльності керується законами, постановами і розпорядженнями Правління, наказами і розпорядженнями керівництва підприємства, Статутом підприємства і посадової інструкції.
Згідно із розділом 2 «Задачі і обов'язки» посадової інструкції головний інженер визначає виробничо-технічну політику, перспективи розвитку підприємства і шляхи реалізації комплексних програм по всім напрямкам вдосконалення, реструктуризації, реконструкції та технічного переобладнання виробництва його спеціалізації та кооперування ( пункту 2.1); здійснює контроль за дотриманням проектної, конструкторської і технологічної дисципліни, правил і норм по охоронні праці, виробничої санітарії і пожежної безпеки, вимог органів державного нагляду за охороною праці, природоохоронних, санітарних та інших органів ( пункт 2.6), а також здійснює керівництво діяльністю технічних служб підприємства, контролює результати їх роботи, стан трудової та виробничої дисципліни в підпорядкованих підрозділах ( пункту 2.8).
Відповідно до розділу 3 «Права» посадової інструкції головний інженер має право використовувати права керівника підприємства під час його відсутності (пункт 3.1); в межах своєї компетенції діяти від імені підприємства, представляти інтереси в інших установах і організаціях, здійснювати господарські операції і заключати договори без довіреності, а також видавати довіреності працівникам підприємства (пункт 3.2); перевіряти і направляти діяльність всіх структурних підрозділів підприємства в області технічної підготовки виробництва, надавати обов'язкові для всіх підрозділів підприємства розпорядження і вказівки в межах його компетенції (пункт 3.3); видавати за своїм підписом розпорядження по підприємству по всім питанням в межах його компетенції (пункт 3.6).
Тобто в період з 29.12.2010 по 10.04.2019 перебуваючи на посаді головного інженера ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» та з 08.04.2019 перебуваючи на посаді директора ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 був службовою особою, що постійно обіймає на підприємстві посаду, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, отже мав статус службової особи в розумінні ч. 3 ст. 18 КК України та пункту 1 примітки до статті 364 КК України.
На підставі наказу № 77к від 17.10.2016 та договору від 18.10.2016 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду маркшейдера ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» на якій він перебуває по теперішній час.
Згідно пункту 13 довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників ВИПУСК 5 «Добувна промисловість», затвердженого наказом Міністерства палива і енергетики України від 14.01.2000 № 62, із подальшими змінами, до завдань та обов'язків маркшейдера відноситься: керування інженерною діяльністю підприємства; розроблення перспективних і річних планів комплексного розвитку шахт, розрізів та збагачувальних фабрик за всіма джерелами фінансування; робота технічної ради; розроблення на основі наукових прогнозів довгострокових планів і заходів щодо створення здорових та безпечних умов праці, запобігання шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище. Визначає: технічну політику та перспективи розвитку підприємства; першочергові напрями в розвитку шахт, розрізів та збагачувальних фабрик з усіх видів технічної діяльності; потреби шахт у засобах комплексної механізації, системах протиаварійного захисту, приладах і апаратурі контролю небезпечних і шкідливих виробничих чинників, засобах колективного й індивідуального захисту. Спрямовує: діяльність виробничих одиниць, підприємств і організацій на виконання встановлених завдань, впровадження нової техніки, сучасної новітньої технології, досягнень науки, що забезпечують зростання продуктивності праці. Розглядає і затверджує: плани розвитку гірничих робіт, проведення гірничих виробок; норми витрат лісних матеріалів, нормативного навантаження на очисний забій і швидкості проведення підготовчих виробок; комплексні плани поліпшення умов, охорони праці і санітарно-оздоровчих заходів; плани ліквідації аварій; проекти протипожежного та газового захисту шахт і комплексного знепилювання; плани охорони навколишнього середовища: проекти на розкриття та підготовку ділянок до розроблення; списки пластів, схильних до самозаймання; технічні завдання для проектних організацій на розроблення проектів, пов'язаних з розвитком шахт; плани науково-дослідних робіт. Організовує: розгляд проектів на розкриття, підготовку і відпрацювання шахтних полів, виїмкових дільниць на пластах, небезпечних з газодинамічних явищ і самозаймання вугілля; геолого-маркшейдерське забезпечення гірничих робіт на шахтах; виконання програми розвитку гірничих робіт, проектів, заходів на шахтах з вимогами нормативних та інших документів з охорони праці; допомогу шахтам в оснащенні їх системами протиаварійного захисту, а також засобів індивідуального і колективного захисту; розроблення заходів щодо удосконалення техніки і технології виробництва, запобігання і ліквідації аварій та нещасних випадків, створення найсприятливіших умов праці та підвищення культури виробництва, а також заходів, спрямованих на ощадливе витрачання та раціональне використання паливно-енергетичних та інших матеріальних ресурсів; розроблення та виконання графіків впровадження нової техніки, механізації і автоматизації виробничих процесів видобування вугілля; розроблення диференційованих норм витрат лісових та кріпильних матеріалів, вибухових речовин та засобів підривання; підготовку пропозицій щодо промислового використання відходів виробництва; проведення науково-дослідних та експериментальних робіт; контроль за дотриманням правил промислової санітарії та протипожежного захисту, правил і норм з охорони праці, охорони природи та раціональним використанням природних ресурсів; розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення контролю та підвищення якості вугілля і виконуваних робіт з усіх технологічних процесів, розроблення положень про підрозділи дирекції, посадових інструкцій працівників. Забезпечує: технічне керівництво гірничими і допоміжними роботами на шахтах відповідно до гірничого законодавства, Закону України "Про охорону праці", системи управління виробництвом і охороною праці у вугільній промисловості, посадової інструкції і нормативних актів; розробку та виконання річного плану роботи з охорони праці технічної дирекції; контроль за якістю проведення гірничих виробок, взаємодію функціональних і виробничих підрозділів щодо проведення єдиної технічної політики, комплексного розвитку виробництва; розроблення завдань на проектування розвитку гірничих робіт. Затверджує категорії шахт за газом, вибуховістю пилу, небезпекою пластів за раптовими викидами, суфлярними виділеннями та гірничими ударами. Бере участь: у розробленні довгострокових програм розвитку підприємств; в розробленні та затвердженні планів і заходів щодо поліпшення стану охорони праці, зниження виробничого травматизму та профзахворювань; у розслідуванні аварій, нещасних випадків; у аналізі та оцінці технічного рівня виробництва, техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємств і організацій; в проведенні промислових випробувань нових видів машин, механізмів і апаратури; в розробленні технологічних схем і організації контролю за їх впровадженням; у розгляді плану капітального будівництва; в організації робіт щодо визначення і обґрунтування потреби в гірничому та транспортному обладнанні; в розробленні комплексного плану соціально-економічного розвитку і колективного договору. Підготовляє обґрунтування обсягів і термінів проведення реконструкції і модернізації, нарощування виробничих потужностей. Надає шахтам науково-технічну допомогу у веденні гірничих робіт в складних гірничо-геологічних умовах, особливо з питань провітрювання, пилогазового режиму, дегазації, протипожежного захисту, заходів із попередження газодинамічних явищ, самозаймання вугілля, а також впровадження гірничошахтового обладнання та засобів колективного захисту. Очолює роботу виробничо-технічної служби з питань технічної і технологічної політики, організації виробництва, інженерного забезпечення вимог нормативних та інших документів з охорони праці, запобігання на вугільних шахтах вибухам газу та пилу, газодинамічним явищам, ендогенним і екзогенним пожежам та іншим аваріям. Визначає із залученням геолого-маркшейдерської служби якість геологічних і маркшейдерських робіт на шахтах, правильність встановлення ними небезпечних зон, бар'єрних і запобіжних ціликів. Припиняє ведення робіт з порушенням вимог нормативних та інших документів з охорони праці з відступом від програми розвитку гірничих робіт і проектів. Доповідає директору департаменту з охорони праці та надзвичайних ситуацій Міненерговугілля України про обставини і причини групових нещасних випадків. Розглядає пропозиції, заяви та скарги громадян. Забезпечує ведення та своєчасне подання встановленої документації і звітності.
Повинен знати укази, постанови та рішення органів державної влади та місцевого самоврядування щодо вугільної промисловості; накази, інструкції та інші настановчі і нормативні матеріали органів вищого рівня та підприємства, перспективи розвитку та виробничі потужності, технологію гірничих і гірничо-капітальних робіт; методи визначення економічної ефективності впровадження нової техніки і технології, сучасний вітчизняний і світовий досвід, новітні досягнення в галузі науки і техніки гірничого виробництва; економіку і організацію виробництва; праці і управління; основи цивільного і трудового законодавства; правила й норми охорони праці, промислової санітарії та протипожежного захисту.
Таким чином, з метою реалізації свого злочинного плану спрямованого на незаконний видобуток корисних копалин, ОСОБА_7 , перебуваючи на посаді директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», будучи обізнаним про факт призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами № 375 від 09.11.1995 відповідно до наказу Державної служби геології та надр України за №76 від 11.03.2019, діючи умисно, в порушення вимог діючого законодавства, статуту товариства та своїх посадових обов'язків, зловживаючи своїми повноваженнями всупереч інтересам служби з метою одержання неправомірної вигоди для себе та інших осіб (бенефіціарних власників ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр») у вигляді грошових коштів отриманих від продажу гірничої маси отриманої внаслідок проведення буро-вибухових робіт, після зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, не зупинив видобування мігматитів ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», а навпаки вчинив активні дії направлені на продовження видобутку попри призупинення спеціального дозволу, діючи умисно та цілеспрямовано, за попередньою змовою групою осіб, 28.03.2019 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, засвідчив власним підписом необхідні документи, які були складені маркшейдером ОСОБА_8 , що перебував із ОСОБА_7 у змові, а саме: Заявку № 268 від 28.03.2019 на проведення вибухових робіт на ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» 02.04.2019; Лист № 268 від 28.03.2019 на проведення вибухових робіт на ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» 02.04.2019, тобто в період між прийняттям Державною службою геології та надр України рішення про зупинення дії спеціального дозволу та до прийняття рішення Державною службою геології та надр України про поновлення дії спеціального дозволу на користування надрами.
Вищевказані документи, у яких не зазначено про факт призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», на виконання укладеного 01.02.2018 між ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» та ПАТ «Західукрвибухпром» договору № 1 про виконання вибухових робіт по подрібненню гірничої маси методом свердловинних зарядів, були скеровані до ПАТ «Західукрвибухпром», працівники якого не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та про факт призупинення дії спеціального дозволу на користування надрами ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр».
На виконання договору № 1 та переданих ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» документів ПАТ «Західукрвибухпром» здійснено вибухові роботи на земельній ділянці Гайвороснького родовища мігматитів в Голованіському районі Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, пров. Кар'єрський, 2 внаслідок чого було незаконно видобуто корисну копалину мігматити в кількості 14660 метрів кубічних.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на отримання неправомірної вигоди для себе та інших осіб (бенефіціарних власників ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр») у вигляді грошових коштів отриманих від продажу гірничої маси яка буде отримана внаслідок проведення буро-вибухових робіт, зловживаючи своїм повноваженнями всупереч інтересам служби, перебуваючи на посаді директора виконавчого ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_7 засвідчив власним підписом акт здачі-прийняття виконаних вибухових робіт від 02.04.2019 по дільниці №7, відповідно до якого ПАТ «Західукрвибухпром» видобуто корисну копалину загальнодержавного значення - мігматити в кількості 14660 м3, яку передано до ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр». Вказана корисна копалина внаслідок дій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 переміщена із місця видобутку (родовища) до виробничих потужностей ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» де за допомогою дробарок перероблена в щебеневу продукцію, з подальшою реалізацією отриманої товарної продукції (щебень, відсів) на підставі укладених договорів поставки із суб'єктами господарської діяльності.
Згідно з статтею 1 Гірничого закону України підривні роботи - роботи, що проводяться із застосуванням вибухових речовин для руйнування гірничих порід за допомогою вибуху з метою видобутку корисних копалин, проведення гірничих виробок тощо.
Видобування корисної копалини це сукупність взаємопов'язаних процесів гірничого виробництва по вилученню корисної копалини з надр Землі, одним з яких є вибухові роботи.
Разом з цим, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 не бажаючи бути викритими у вчиненому злочину вирішили вчинити дії направлені на створення документального прикриття та надання ознак легальності своїм незаконним діям.
Так, з метою приховування вчиненого незаконного масового вибуху групою осіб за попередньою змовою у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 вжито заходів щодо складання фіктивного акту попереднього огляду місць проведення вибухових робіт від 18.03.2019, яким начебто зафіксовано факт наявності нависів та козирків у місці видобутку, що мало створити формальний привід для вчинення дій по усунення даних обставин шляхом вибуху.
За для створення вказаного акту учасниками групи за попередньою змовою ОСОБА_4 та ОСОБА_8 поставили свої підписи у вказаному фіктивному документі, а також шляхом введення в оману отримали підписи у працівників ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та завідувача сектору гірничого нагляду Управління Держпраці у Кіровоградській області ОСОБА_12 , зазначаючи останнім про наявність у місці видобутку козирьків та нависів з породи, які насправді були відсутні.
Таким чином, внаслідок незаконних умисних злагоджених дій ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011 «Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами», Кодексу України про надра, Гірничого закону України, Конституції України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про Перелік документів дозвільного характері у сфері господарської діяльності», 02.04.2019 року, шляхом масового вибуху, проведеного ПрАТ «Західукрвибухпром» на підставі заявки ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», незаконно видобуто корисну копалину загальнодержавного значення - «мігматити», об'ємом 14660 м3, на земельній ділянці Гайвороснького родовища мігматитів в Голованіському районі Кіровоградської області за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, м. Гайворон, пров. Кар'єрський, 2, внаслідок чого Державі завдано збитків на загальну суму 43 190 383, 1 гривень, що підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: наказ Державної служби геології та надр України від 11.03.2019 про зупинення спеціального дозволу, акт здачі-приймання виконаних вибухових робіт №7 від 02.04.2019 на кар'єрі ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр», згідно до якого внаслідок вибуху видобуто 14660 м3 корисних копалин мігматитів, відповідь Державної служби геології та надр України від 12.12.2023 з додатками, лист ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» від 28.03.2019 №268 до ПрАТ «Західукрвибухпром» про необхідність проведення вибухових робіт, договір №1 на виконання вибухових робіт від 01.02.2018 між ПАТ «Гайворонський спеціалізований кар'єр» та ПрАТ «Західукрвибухпром» на виконання вибухових робіт з додатками до нього, висновок товарознавчої експертизи № 1080/24-27 від 05.06.2024, висновок інженерно-екологічної експертизи № 3999/23-27 від 24.01.2024, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 240 КК України
Окрім цього, дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до інкримінованого злочину за тих обставин, що відображені у повідомленій йому підозрі, та про обґрунтованість останньої.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
-щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_4 , є тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волік строком від п'яти до восьми років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим може бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 69, 75 КК України (пільгових інститутів призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
-щодо ризику передбаченого п. 3 - протокол допиту свідків, разом з його анкетними даними та місцем проживання, які дають викривальні свідчення відносно підозрюваного відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді застави, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на свідків. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Наявність інших ризиків, а саме п.п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведено, оскільки відсутні відомості про можливість вчинення таких протиправних дій з боку ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
У силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України).
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні кримінального правопорушення; вік підозрюваного, його майновий стан та сімейний стан.
В ході розгляду клопотання сторона обвинувачення мотивувала означений розмір застави, тобто 14264 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 43 191 392 грн., виключно сумою заданих збитків, які зазначені у відповідному висновку експерта. Будь-яких відомостей щодо матеріального стану, статків підозрюваного, стороною обвинувачення не надано.
Вирішуючи питання щодо розміру застави, слідчий суддя зазначає, що гарантії, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 7 КПК України, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, належну процесуальну поведінку підозрюваного. Таким чином, сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого підозрюваного, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його належну поведінку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку переховування від органів досудового розслідування тощо, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання кримінальному провадженню. При цьому має бути врахований майновий стан підозрюваного.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Водночас розмір такої застави не має бути надмірним.
Надані стороною захисту відомості, а саме довідки форми ОК-7 свідчать, що дохід ОСОБА_4 за місцем роботи за період з січня 2024 по серпень 2025 становить 1114787,53 грн.
За наведених обставин, слідчий суддя визначає розмір застави виключно в межах тих доказів, які надані сторонами кримінального провадження.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст. 182 КПК України).
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України», а саме: закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».
Використання законодавцем терміну «у виключних випадках», по суті, є оціночним критерієм щодо здатності або нездатності забезпечити виконання обов'язків підозрюваним. В такому випадку, для слідчого судді, орієнтирами для визначення розміру застави є майновий стан підозрюваного, розмір майнової шкоди або доходу, в отриманні якого він підозрюється. Сума застави, на думку слідчого судді, повинна бути такою, щоб, з одного боку, загроза втрати внесеної суми утримувала підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не була завідомо непомірною для підозрюваного, що призведе до неможливості виконання застави.
Передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України максимальний розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240 грн., та явно не співмірно розміру збитків, та свідчить про нездатність застави забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Враховуючи розмір шкоди, що ставиться у вину підозрюваного, відсутність у підозрюваного значних статків (банківських вкладів, рухомого та нерухомого майна, тощо) , наявність доходу у виді заробітної плати за місцем роботи, відсутність відомостей щодо доходу з неофіційних джерел, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтованість підозри за ч. 4 ст. 240 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що про необхідність визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн., що з урахуванням усіх обставин справи, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не є завідомо непомірною для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні), слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.
Ураховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, установлення, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, слідчий суддя вважає за необхідне при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави покласти на нього передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки, а саме:
1) прибувати до слідчого прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_12 , а також з іншими підозрюваними: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти.
За наведених обставин, слідчий суддя вбачає наявність підстав для часткового задоволення клопотання слідчого.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей ст.ст. 176-178, 183, 196-199, 309 КПК України,
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС відділу СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді застави підозрюваному ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302800 (триста дві тисячі вісімсот) грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26241445, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) - 820172, рахунок отримувача - UA458201720355279001000002505, призначення платежу - забезпечення виконання ухвали суду від 02.10.2025 по справі №12023120000000920 від 25.08.2023.
Відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на ОСОБА_4 строком до 23.11.2025, наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого прокурора у кримінальному провадженні, слідчого судді та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися за межі Кіровоградської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_12 , а також з іншими підозрюваними: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , за винятком їх спільної участі в процесуальних, слідчих діях та в суді;
5) здати на зберігання до відповідного територіального органу Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання слідчого - відмовити.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_13