Справа № 344/17535/25
Провадження № 1-кс/344/6912/25
03 жовтня 2025 року місто Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження, внесеного 08 серпня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025090000000491 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України,-
03 жовтня 2025 року старший слідчий відділу розслідувань особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області підполковник поліції ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з вказаним клопотанням.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 03 жовтня 2025 року, клопотання передано слідчому судді ОСОБА_1 для розгляду.
Доводи клопотання.
Слідчим відділом СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000491 від 08 серпня 2025 року за ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням установлено, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб.
Надалі, строк дії введеного на території України воєнного стану продовжено Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 18.04.2022 № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 17.05.2022 № 341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 № 2263-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 № 2500-IX, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.11.2022 № 757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 № 2738-IX, Указом Президента України від 06.02.2023 № 58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 № 254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 № 3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 № 451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 № 3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 № 734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 № 3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 № 49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 № 3654-IX, Указом Президента України від 06.05.2024 № 271/2024, затвердженим Законом України від 08.05.2024 № 3684-IX, Указом Президента України від 23.07.2024 № 469/2024, затвердженим Законом України від 23.07.2024 № 3891-IX,? до 09.11.2024, Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженим Законом України від 29.10.2024 № 4024-IX,? до 28.02.2025, Указом Президента України від 14.01.2025 р№26/2025, затвердженим Законом України від 15.01.2025 № 4220-ІХ, ? до 09.05.2025, Указом Президента України від 15.04.2025 № 235/2025, затвердженим Законом України від 16.04.2025 № 4356-ІХ, ? до 07.08.2025, Указом Президента України від 14.07.2025 № 478/2025, затвердженим Законом України від 15.07.2025 № 4524-ІХ, ? до 05.11.2025
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0910-1236-3416-0 від 11.09.2025, проведеним 11.09.2025 медичним оглядом "Гарнізонна ВЛК ВІЙСЬКОВА ЧАСТИНА A4441'" на підставі статті 136, 616 графи II розкладу хвороб ОСОБА_8 визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Разом з цим, ОСОБА_5 , використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, вчинив умисний корисливий корупційний злочин, за наступних обставин.
Так, ОСОБА_5 , будучи за освітою лікарем, відповідно чітко володіючи відомостями щодо порядку встановлення особам групи інвалідності, маючи багато знайомих серед лікарів, у тому числі лікарів медичних закладів для військовослужбовців та голову військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії, маючи можливість здійснювати вплив на них, зокрема на голову військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії, який відповідно до вимог частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 369-2 Кримінального кодексу України є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, з метою особистого збагачення, вчинив умисний корисливий корупційний злочин, за наступних обставин.
У липні 2025 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, щодо одержання неправомірної вигоди від військовослужбовців за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою направлення ОСОБА_5 на для проведення оцінювання експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи для подальшого отримання ІІІ-ї групи інвалідності та звільнення їх з військової служби.
Надалі у кінці липня 2025 року ОСОБА_5 підшукав військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_8 , який погодився надати на користь останніх неправомірну вигоду за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо прийняття рішення про направлення ОСОБА_5 для проведення оцінювання експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи для подальшого отримання ІІІ-ї групи інвалідності та звільнення його з військової служби.
У подальшому 02.09.2025 в період після обіду ОСОБА_5 , переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно, перебуваючи поряд міської лікарні на вул. Мазепи,114 в м. Івано-Франківськ, при зустрічі з ОСОБА_8 вимагав в останнього неправомірну вигоду в розмірі 6000 доларів США за здійснення впливу на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави.
Також 25.09.2025 близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_5 при зустрічі з ОСОБА_8 біля Івано-Франківської міської лікарні, що по вул. Мазепи,114 в м. Івано-Франківськ, повторив останньому вимогу в наданні неправомірної вигоди в розмірі 6000 доларів США за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема службових осіб військових лікарських закладів.
01.10.2025 близько 12 години 25 хвилин ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в автомобілі Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває в користуванні ОСОБА_8 і знаходився у дворі будинку
АДРЕСА_1 , одержав неправомірну вигоду у сумі 6000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 246 852,00 гривень, за здійснення впливу на прийняття рішення головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії щодо направлення ОСОБА_5 для проведення оцінювання експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи для подальшого отримання ІІІ групи інвалідності та звільнення його з військової служби.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, використовуючи умови введеного в Україні воєнного стану, вимагав та одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 6000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 246 852,00 гривень, за здійснення впливу на прийняття рішення головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської) комісії, який відповідно до вимог частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до статті 369-2 Кримінального кодексу України уповноважений на виконання функцій держави, щодо направлення ОСОБА_5 для проведення оцінювання експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи для подальшого отримання ІІІ групи інвалідності, що в умовах воєнного стану надає право на звільнення з військової служби, а саме 6000 доларів США, що згідно курсу Національного банку України становило 246 852,00 гривень, особисто їх отримав від ОСОБА_8 під час перебування останніх 01.10.2025 близько 12 години 25 хвилин у автомобілі Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_2 , що знаходився у дворі будинку АДРЕСА_1 .
02 жовтня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, українцю, уродженцю м. Івано-Франківськ, із зареєстрованим та фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та обіцянку здійснити вплив за надання такої вигоди, поєднане з вимаганням такої вигоди.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
У відповідності до ст. 12 Кримінального кодексу України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 цього Кодексу, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає максимальне покарання за його вчинення - дев'ять років позбавлення волі.
Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у пунктах 1, 3, 4, 5, частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
- пункт 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний усвідомлює про неминучість покарання за вчинення такого злочину. Окрім цього, ОСОБА_5 усвідомлює, що санкція
ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку із чим у будь який час може покинути місце свого постійного перебування (проживання), тим же самим переховуватись від органів досудового розслідування та суду за скоєні ним кримінальні правопорушення;
- пункт 3 - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їхні анкетні дані;
- пункт 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки може не з'являтися на виклик, посилаючись на різні ніби то форс-мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу;
- пункт 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки у разі незастосування до останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту, підозрюваний може продовжити займатися незаконною діяльністю щодо організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
За таких обставин слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 242 240,00 грн, з покладенням у разі внесення застави обов'язків.
Позиція учасників справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, пояснив, що під час досудового розслідування отримано докази того, що підозрюваний може вчинити дії, які містять ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, просив клопотання задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Розмір застави, який просить визначити щодо нього сторона обвинувачення, він має можливість заплатити.
У судовому засіданні захисник вказав, що підозрюваний є багатодітним батьком, на утриманні має дружину та трьох неповнолітніх дітей, постійне місце проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався. Просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту.
Оцінка та висновки слідчого судді.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, слідчий суддя виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
У відповідності з положеннями частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).
Статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу
Так, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно частини першої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Також слідчий суддя зазначає, що відповідно до статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Як визначено у частині першій статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Щодо наявності обґрунтованої підозри.
Положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри». Тому в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є джерелом права.
Так у своїх рішеннях, зокрема «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
У пункті 184 рішенні у справі «Мерабішвілі проти Грузії» Європейський суд з прав людини вказав, що обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
Як вбачається з доданих до цього клопотання матеріалів, підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , протоколами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, на стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Наявні у матеріалах кримінального провадження докази в їх сукупності дають підстави слідчому судді прийти до висновку, що органами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України.
Щодо наявності ризиків.
Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов'язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Ризик переховування підозрюваного від органів
досудового розслідування та/або суду.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
При оцінці наявності цього ризику слідчий суддя враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Ризик незаконно впливати на свідків
у цьому кримінальному провадженні.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).
За таких обставин ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.
Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Слідчий суддя вважає, що даний ризик, передбачений пунктом 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 , може не з'являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду, посилаючись на різні ніби то форс мажорні чи поважні обставини, а також може симулювати хворобу.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Слідчий суддя, оцінюючи наявність даного ризику, враховує те, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою одержання доходів може вчинити інше кримінальне правопорушення, пов'язане із незаконним переправленням осіб через державний кордон України з метою одержання прибутку.
За таких обставин слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Злочин, передбачений ч. 3 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування, прокурором, доведено наявність ризиків, які існують та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, тому слідчий суддя доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід не виправдовує себе та не зможе забезпечити цілей кримінального провадження і не зможе запобігти встановленим судом ризикам.
При цьому застосування інших м'якіших запобіжних заходів також є неможливим в силу наступних обставин.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, на думку слідчого судді, в даному випадку є неможливим, оскільки до органу досудового розслідування та до суду не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки, а також буде неефективним з огляду на те, що істотною відмінністю цього запобіжного заходу від особистого зобов'язання є те, що реалізація особистої поруки передбачає менше обмеження прав і свобод підозрюваного, ніж інші запобіжні заходи, зокрема, особисте зобов'язання, яке також у даному конкретному випадку не спроможне забезпечити досягнення цілей у кримінальному провадженні та нівелювати наявні ризики.
Застосування запобіжного заходу суто у вигляді застави, а не як альтернативного запобіжного заходу, є неможливим з огляду на те, що слідчому судді не представлено відомостей щодо наявності у підозрюваного джерел доходів, достатніх для внесення застави, а тому такий запобіжний захід як застава буде завідомо непомірним для нього. Також відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Застосування ж запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту також не гарантуватиме виконання покладених на підозрюваного обов'язків, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, незважаючи на покладені на нього обов'язки, може покинути місце свого фактичного проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У той же час обставини, що зазначені захисником підозрюваного, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного, оскільки дані обставини є такими, які характеризують підозрюваного, а також пом'якшують покарання, проте не виключають наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, і самі по собі є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного, виходячи з конкретних обставин справи.
Отож доводи захисту в сукупності з іншими вищевказаними обставинами не дають достатніх підстав слідчому судді для застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу ніж тримання під вартою і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує і превентивний характер такого запобіжного заходу, тяжкість злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, стан здоров'я, те що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, зважає на те, що під час досудового слідства встановлено, а в судовому засіданні підтверджено наявність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, та відтак приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та встановлені у судовому засіданні, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Разом із тим при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (частина третя статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).
Розмір застави, у відповідності до пункту 2 частини п'ятої статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (частина четверта статті 182 Кримінального процесуального кодексу України), зважаючи на обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінуються підозрюваному та його наслідки, характеристику підозрюваного та його майновий і сімейний стан, стан здоров'я, з огляду на вимоги щодо того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірною для нього, то слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, передбачений для даної категорії злочинів, у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень нуль копійок).
Окрім цього, слідчий суддя, відповідно до частини третьої статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до частини четвертої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.
За змістом частини другої статті 197 Кримінального процесуального кодексу України, строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 був затриманий 01 жовтня 2025 року.
Таким чином, строк тримання під вартою підлягає обчисленню з моменту затримання підозрюваного, а саме з 01 жовтня 2025року.
Підсумовуючи все вищенаведене, слідчий суддя вважає, що поза розумним сумнівом більш м'які запобіжні заходи не зможуть у повній мірі запобігти наведеним ризикам, що не зменшилися, а відтак не будуть здатними і забезпечити дієвість даного кримінального провадження, тому клопотання підлягає задоволенню і слід застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно, але виключно в межах строку досудового розслідування, та визначити розмір застави у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі статей 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя -
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 29 листопада 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 01 жовтня 2025 року
Тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».
Розмір застави визначити у межах 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680,00 грн (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень нуль копійок) у національній грошовій одиниці, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в національній грошовій одиниці (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншим підозрюваним у даному кримінальному провадженні а також особами, в інтересах яких були виготовлені військово-облікові документи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, що підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Строк дії ухвали до 29 листопада 2025 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1