Справа № 344/11423/25
Провадження № 1-кп/344/1106/25
07 жовтня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.3 ст. 436-2 КК України, -
До Івано-Франківського міського суду з Івано-Франківської обласної прокуратури надійшов обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 114-1, ч.3 ст. 436-2 КК України.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 в даному кримінальному провадженні продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави до 13 жовтня 2025 року включно.
Під час судового розгляду прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, із посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою поклався на розсуд суду, оскільки його підзахисний відбуває покарання у виді позбавлення волі.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому слід продовжити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
П.5 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
В ухвалах Івано-Франківського міського суду зазначено обставини, які послужили підставою для обрання та продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. При цьому судом враховано дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, міцність соціальних зв'язків.
На даний час, суд також враховує, обставини справи, тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст.12 КК України є тяжкими злочинами, дані, що характеризують особу ОСОБА_5 , його вік, стан здоров'я, майновий стан, а тому вважає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки йому відомі їх анкетні дані; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Таким чином, суд, оцінюючи в сукупності всі наведені вище обставини, враховуючи характеризуючі особу обвинуваченого дані, приходить до переконання, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе на даному етапі судового розгляду в повній мірі нівелювати наявні ризики, а отже не буде здатним і забезпечити дієвість даного кримінального провадження в суді.
Наведені вище дані у своїй сукупності підтверджують наявність ризиків і є достатніми підставами вважати про можливість обвинуваченого ухилятись від суду і, незаконно впливати на учасників провадження, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд враховує в сукупності всі наявні обставини даної справи і зважає не лише на суворість можливого покарання, яке є релевантною обставиною в оцінці ризику, а опирається також і на необхідність захисту суспільних інтересів, які незважаючи на презумпцію невинуватості, мають превалююче та переважне значення.
Підсумовуючи все вищенаведене, суд констатує, що інших обставин, котрі давали б підстави до зміни чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому, або які більше не виправдовують таке тримання обвинуваченого під вартою стороною захисту не наведено і судом, в процесі судового розгляду, не встановлено.
Окрім цього, у відповідності до ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З врахуванням позиції Другого сенату Конституційного Суду України наведеної у рішенні від 19 червня 2024 року у справі за конституційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини шостої статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, який вказав що суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 Кодексу, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, яких підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.
Оскільки, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, в період дії на території України воєнного стану, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
У зв'язку із наведеним, є достатньо підстав вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам, а тому запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою слід продовжити, оскільки він є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - тримання під вартою продовжити до 06 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12) для виконання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_8