07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 761/27772/19
провадження № 61-12248ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про стягнення коштів,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» (далі - ТОВ «ФК «Приватні інвестиції») про стягнення коштів.
Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_1 і ВАТ «Кредобанк» укладено кредитний договір № Ф2176/07-07, відповідно до якого вона отримала кредит в сумі 237 350,00 грн, які зобов'язалася повернути до 24 липня 2027 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору того ж дня укладено договір іпотеки № 1603, згідно з умовами якого вона, як іпотекодавець, передала у заставу ВАТ «Кредобанк», як іпотекодержателю, належну їй на праві приватної власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
У 2011 році ПАТ «Кредобанк» відступив право вимоги за кредитним та іпотечним договорами ТОВ «ФК «Приватні інвестиції».
У подальшому кредитором ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернуто стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, а саме 18 липня 2016 року приватний нотаріус прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про набуття права власності ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на предмет іпотеки.
Вказала, що відповідач задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на трикімнатну квартиру, тому у нього виник обов'язок сплатити їй перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог. При зверненні стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель мав визначити вартість квартири станом на дату набуття права власності, проте не надав документи, які підтверджували вартість предмету іпотеки на момент перереєстрації. Відповідно до висновку про вартість майна від 10 липня 2016 року ринкова вартість квартири становить 1 015 233,12 грн. Розмір забезпечених іпотекою вимог складає 254 739,27 грн. Отже, відповідач має відшкодувати їй 684 444,47 грн, тобто 90 % перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Просила стягнути з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на її користь перевищення 90 % вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог у розмірі 684 444,47 грн, судові витрати покласти на відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» на користь ОСОБА_1 на відшкодування перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя 492 805,23 грн, судові витрати 4 928,00 грн, а всього 497 733,23 грн. В іншій частині у позові ОСОБА_1 відмовлено.
У вересні 2025 року ТОВ «ФК «Приватні інвестиції» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. При цьому Конституційний Суд України звернув увагу, що зазначений припис має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у справі складає 684 444,47 грн, яка станом на 01 січня 2025 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 х 250= 757 000,00 грн).
Враховуючи зазначене вище, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року та постанова Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
Перевіривши зазначені доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що наведені скаржником обґрунтування не дають достатніх підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційні скарги подано на судові рішення, ухвалене у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні Інвестиції» на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 27 січня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» про стягнення коштів відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник