07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 643/4926/25
провадження № 61-12200ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного центру зайнятості на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю,
У березні 2025 року Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 26 032,25 грн та судового збору у розмірі 3 028,00 грн.
Позов обґрунтований тим, що згідно з поданою заявою від 12 січня 2022 року ОСОБА_1 надано статус безробітної з відкриттям персональної картки № 203922011200081 та відповідно до вимог закону призначено допомогу по безробіттю з 12 січня 2022 року до 08 жовтня 2022 року у розмірі встановленому законодавством. При цьому заявниця була ознайомлена з правами та обов'язками зареєстрованого безробітного та відповідальністю за подання недостовірних даних та документів. Реєстрацію безробітної ОСОБА_1 було припинено 09 жовтня 2022 року у зв'язку з закінченням строку виплат та поданням зареєстрованим безробітним заяви про припинення реєстрації відповідно. Харківським міським центром зайнятості на користь ОСОБА_1 перераховано допомогу по безробіттю за період з 12 січня 2022 року до 08 жовтня 2022 року у сумі 62 123,75 грн. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, робота Харківського міського центру зайнятості, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25 квітня 2022 року № 75, була організована у дистанційному режимі. Тому, ОСОБА_1 підбір роботи, надання послуг служби зайнятості, підтвердження наміру шукати роботу та перебувати на обліку в службі зайнятості здійснювались дистанційно за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, зокрема і телефонним зв'язком. Під час телефонного зв'язку з фахівцем служби зайнятості 04 березня 2022 року, 10 березня 2022 року, 01 квітня 2022 року, 29 квітня 2022 року, 27 травня 2022 року, 21 липня 2022 року, 20 червня 2022 року, 19 липня 2022 року, 17 серпня 2022 року, 24 серпня 2022 року, 20 вересня 2022 року, 10 жовтня 2022 року ОСОБА_1 дистанційно отримувала консультації із працевлаштування, пропозиції роботи та підтверджувала намір шукати роботу та перебувати на обліку у службі зайнятості, хоча з 07 травня 2022 року відповідачка вже перебувала за кордоном. Засобами телефонного зв'язку щоразу починаючи з 29 квітня 2022 року фахівцем центру зайнятості надавалися роз'яснення щодо перетину кордону під час перебування у статусі безробітного та пов'язані з цим наслідками. На момент перетину кордону ОСОБА_1 законодавство передбачало, що перебування безробітної за кордоном понад 30 календарних днів тягне за собою припинення реєстрації безробітного та виплати допомоги по безробіттю з 31 календарного дня від дня перетину державного кордону України. Згідно інформації, що отримана з Державної прикордонної служби України, ОСОБА_1 під час реєстрації в центрі зайнятості як безробітна перебувала за межами України понад 30 календарних днів. У зв'язку з чим Харківським міським центром зайнятості було проведено перевірку обґрунтованості виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття, за результатом якої складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення щодо безробітних, які перебували за межами України під час реєстрації в центрі зайнятості від 08 грудня 2022 року № 234/2022. Цим актом зафіксовано, що ОСОБА_1 в період перебування в статусі безробітної знаходилася за кордоном понад 30 календарних днів, а саме 129 календарних днів з 07 травня 2022 року до 12 вересня 2022 року, про що не повідомила фахівця Харківського міського центру зайнятості. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 незаконно отримала допомогу по безробіттю за період з 06 червня 2022 року до 08 жовтня 2022 року у сумі 26 032,25 грн, що підлягають поверненню на користь позивача. Добровільно повернути зазначені грошові кошти, відповідачка відмовилася.
Заочним рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, в задоволені позовних вимог відмовлено.
У вересні 2025 року Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, ціна позову в яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ціна позову визначається у справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (пункт 1 частини першої статті 176 ЦПК України).
Ціна позову у цій справі складає 26 032,25 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 року (30 х 3 028,00 грн = 90 840 грн).
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що заявник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.
Інших доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківського обласного центру зайнятості на заочне рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 13 травня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник