07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 2-1152/11
провадження № 61-12280ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк», заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання,
У листопаді 2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
На обґрунтування заявлених вимог указувало, що державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 23 серпня 2011 року № 2-1152/11 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 723 614,02 грн на користь Публічного Акціонерного Товариства «УкрСиббанк».
24 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу Акціонерному товариству «УкрСиббанк», на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень 16 жовтня
2018 року Голосіївським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про задоволення подання старшого державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві про видачу дубліката виконавчого листа.
У відповідь на неодноразові звернення Голосіївський РВДВС м. Києва повідомив, що встановити місцезнаходження оригіналу виконавчого документу неможливо, оскільки його втрачено виконавцем.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства «УкрСиббанк», заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задоволено частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року змінено
в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови.
В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня
2023 року залишено без змін.
У жовтні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди не врахували практику Верховного Суду щодо підстав для видачі дубліката виконавчого листа, а також не взято до уваги факт неповідомлення стягувача про дії у виконавчому провадженні, зокрема про завершення виконавчого провадження.
Вказує, що факт відсутності виконавчих документів у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що їх було втрачено. Додає, що оригіналу виконавчого листа не отримувало, а матеріали справи не містять доказів направлення.
Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року постановлена за відсутності матеріалів справи.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо оскарження судових рішень в частині вимог про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої
статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскарження ухвал суду першої інстанції про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання (відмови у поновленні) та постанов апеляційних судів за результатами їх перегляду (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України) у касаційному порядку не передбачено.
Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє
у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду
у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року
у справі № 337/5253/13-ц (провадження № 61-10084 сво18).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Ураховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 12 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року у частині відмови у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.
Щодо оскарження судових рішень в частині вимоги про видачу дубліката виконавчого листа
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною першою статті 431 ЦПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 травня 2011 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва задоволено позов Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , солідарно на користь Приватного акціонерного товариства «УкрСиббанк», заборгованість у розмірі 90 785,39 дол. США (за офіційним курсом НБУ станом
на 31 травня 2011 року становить 723 614,02 грн), вирішено питання стягнення судових витрат.
23 серпня 2011 року банк отримав в суді виконавчий лист, який в січні 2012 року пред'явив до виконання.
13 січня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30595679.
24 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті
47 Закону України «Про виконавче провадження».
У зв'язку з набранням чинності 05 жовтня 2016 року Законом України
«Про виконавче провадження» строк для повторного подання виконавчого листа
до виконання сплив 24 грудня 2018 року.
Відповідно до заяви від 23 серпня 2018 року представник банку звернувся до Голосіївського відділу ДВС та просив повідомити чи перебуває на виконанні виконавчий лист 2-1152/11. Доказів направлення даного листа до ДВС чи отримання останньою цього листа матеріали справи не містять.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що банк, пред'явивши у січні 2012 року виконавчий лист до виконання, до 23 серпня 2018 року, тобто понад шість років не цікавився станом відомого йому виконавчого провадження.
15 січня 2019 року заявник подав клопотання до Голосіївського районного відділу ДВС про отримання дубліката та просив вжити заходів щодо направлення його стягувачу.
До суду з клопотанням про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа
до виконання та видачу дубліката банк звернувся 15 листопада 2021 року, тобто через 2 роки 10 місяців з дати подання звернення до ДВС про отримання дубліката виконавчого листа.
У довідці про втрату виконавчого документа від 05 жовтня 2021 року № 2-1152/11 зазначено, що виконавчий лист від 23 серпня 2011 року № 2-1152/11
про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 723 614,02 грн втрачено.
Листом Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року у відповідь на заяву представника Акціонерного товариства «УкрСиббанк» повідомлено,
що станом на 21 липня 2021 року видати дублікат виконавчого листа у справі
не вбачається можливим, оскільки відповідно до акту Голосіївського районного суду м. Києва від 21 липня 2021 року місцезнаходження цивільної справи
не встановлено та повідомлено, що 06 квітня 2020 року на адресу Голосіївської
РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві направлено дублікат виконавчого листа.
15 листопада 2021 року банк звернувся до суду з клопотанням про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції вказав, що у розпорядженні суду відсутні докази щодо отримання/неотримання Голосіївським РВ ДВС м. Києва дубліката виконавчого листа від 06 квітня 2020 року, а цивільну справу № 2-1152/11 не виявлено, у зв'язку із чим неможливо встановити дійсні обставини справи, а тому підстави для видачі дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку відсутні.
Апеляційний суд, змінюючи мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції, керувався тим, що необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є: його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами; звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Оскільки строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився і підстав для його поновлення судом не встановлено, відсутні підстави для задоволення заяви і в частині видачі дубліката виконавчого листа.
Отже, відмовляючи у задоволенні заяви суди попередніх інстанцій керувалися тим, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження або спростування доводів заявника щодо неотримання оригіналу виконавчого документу.
Судами враховано, що строк на подання заяви про видачу дубліката виконавчого листа пропущений, причини пропуску строку заявником належно не обґрунтовані, а отже відсутні підстави для поновлення строку і, відповідно, видачі дубліката виконавчого документа.
Верховний Суд погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.
На час видачі виконавчого листа був чинний Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», а на час звернення заявника до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчих документів - Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до пункту 17.4 Розділу XIII Прикінцеві положення до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України
у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є:
1) його втрата, зокрема сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та у органу державної виконавчої служби, що в свою чергу, свідчить про те, що такий документ було втрачено;
2) звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
Отже, дублікат виконавчого листа може видаватись у випадках втрати його оригіналу в межах строку пред'явлення його до виконання.
Аналіз змісту підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 та постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 910/22462/15.
Отже, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою, обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Тобто, незалежно від фактичних та об'єктивних обставин втрати виконавчого документа, підтверджених доказами, юридично значущим є встановлення факту дотримання заявником строку звернення до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Зазначені процесуальні вимоги про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката, є взаємопов'язаними, тому вирішення питання про видачу дубліката виконавчого документа можливо лише після вирішення питання про поновлення строку пред'явлення цього документа до виконання, у протилежному випадку, очевидно, що відсутні підстави для перевірки обставин втрати виконавчого листа, відповідно і для задоволення заяви стягувача в цій частині.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону України від 21 квітня
1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: …інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19), у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви; питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування;
Чинним законодавством передбачена можливість видачі дубліката виконавчого документу лише у разі дотримання або ж поновлення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21)).
Заявником не було обґрунтовано, що саме перешкоджало банку повторно пред'явити виконавчий документ, у визначені статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки, причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки будь-яких доказів, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, заявником не надано, як не вказано і те, що вказані обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі заявника.
У січні 2012 року стягувач пред'явив виконавчий лист до виконання і до 23 серпня 2018 року не цікавився станом виконавчого провадження. У січні 2019 року заявник подав клопотання до Голосіївського районного відділу ДВС про отримання дубліката та просив вжити заходів щодо направлення його стягувачу. До суду з клопотанням про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа
до виконання та видачу дубліката банк звернувся 15 листопада 2021 року.
Стягувач мав можливість протягом встановленого законом строку використовувати права надані законом, але він не вживав ніяких дій щодо реалізації своїх прав. Отже звернення стягувача до суду з даною заявою після завершення процесуального строку є фактичним зловживанням процесуальними правами.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц (провадження № 61-21357св21) зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».
24 грудня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, у січні 2019 року заявник звернувся до державної виконавчої служби з клопотанням про видачу дубліката виконавчого листа,
15 листопада 2021 року звернувся до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката.
Встановивши факт звернення до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, поновлення строку його пред'явлення до виконання після спливу шести років з моменту прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення її вимог.
Верховний Суд також погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про необхідність добросовісної реалізації стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов'язків.
Врахувавши, що заявнику відмовлено у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа. За таких обставин доводи заявника про відсутність доказів про вручення стягувачу оригіналу виконавчого документу, що судове рішення до теперішнього часу боржником не виконано, а також, що заявником вживалися заходи щодо з'ясування стану виконавчого провадження, Верховний Суд відхиляє, оскільки вказані міркування стосуються дотримання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, разом з тим, судові рішення у цій частині не підлягають касаційному оскарженню.
Аргументи касаційної скарги щодо постановлення ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року за відсутності матеріалів справи є необґрунтованими, оскільки Київським апеляційним судом було направлено матеріали справи для відновлення втраченого судового провадження - справи
№2-1152/11 до суду першої інстанції.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 лютого 2025 року було постановлено відновити втрачене судове провадження у справі № 2- 1152/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСитббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Урахувавши зміст відновлених матеріалів, суд апеляційної інстанції змінив мотиви ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 12 січня 2023 року.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
З огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Керуючись пунктом 1 частини другої статті 394, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва
від 12 січня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2025 року за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк», заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник