18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
17 вересня 2025 року Черкаси справа №925/1334/21
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Солов'єм А.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу
за позовом Служби судової охорони (вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код 42902258)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3, місто Чигирин, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 03058052)
про стягнення 275 489,59 грн,
за участю представниці позивача Гаврук Н.С., за посадою (приймає участь у режимі відеоконференції),
Служба судової охорони звернулася у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа», у якому просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню за неналежне виконання обов'язків за договором про закупівлю за державні кошти №133ссо-20 від 27.08.2020 у розмірі 275489,59 грн з яких: 233 727,62 грн пеня, 41761,86 грн та штраф, а також відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4132,35 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язався поставити на користь позивача товар на загальну суму 5 123 724,00 грн. Поставка усього товару за договором повинна бути здійснена до 01.10.2020, проте у порушення умов договору станом на 01.10.2020 відповідачем не було поставлено жодної одиниці товару. Товар був поставлений відповідачем, але з порушенням строку поставки, остання поставка товару відбулась 21.12.2020, за який позивач розрахувався у повному обсязі. Відповідач звертався до позивача із листом про зміну термінів поставки, посилаючись на висновок торгово-промислової палати №ЧК-474 від 26.11.2020, проте враховуючи відсутність належних та обґрунтованих підстав для продовження строку поставки, позивачем було відмовлено у продовженні термінів поставки та внесенні відповідних змін до договору. Порушення відповідачем строків поставки товару, стало підставою для нарахування позивачем пені та штрафу за порушенням умов договору. Позивач двічі звертався до відповідача із претензіями, проте у добровільному порядку відповідач не сплатив пеню та штраф, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за їх примусовим стягнення у судовому порядку.
У відповіді на відзив, позивач вказав, що договір між сторонами був укладений 27.08.2020, тобто станом на момент укладення договору карантині обмеження в України вже діяли протягом майже півроку. Крім того, під час укладення договору пропозицій щодо зміни кінцевої дати постачання товару від відповідача не надходило, тобто відповідач погодив усі істотні умови договору без зауважень та заперечень. Відповідачем фактично було розпочато виконання робіт лише 10.09.2020, тобто через 15 днів після укладення договору, що на думку позивача, свідчить про те, що якщо б відповідач своєчасно розпочав виготовлення товару, то мав би можливість виконати взяти на себе зобов'язання у строки, які визначені договором. Враховуючи наявні потужності та штат відповідача, останній мав усі можливості закінчити виготовлення залишку товару (650 одиниць) у визначений договором строк. Відповідачем не доведено факту вжиття ним усіх можливих заходів щодо належного виконання зобов'язання згідно з договором та як наслідок відсутності його вини, оскільки станом на 28.09.2020 (за 3 дні до кінцевої дати поставки ) 13950 одиниць товару вже було виготовлено, то відповідач міг вчасно поставити 95% товару. Крім того, відповідачем не подавався позов щодо внесення змін до договору, а чинним законодавством визначено, що внесення змін до договору має відбуватися лише за згодою сторін угоди, а у випадку коли певної згоди не досягнуто, заінтересована сторона вправі звернутись до суду. Сплата штрафу та пені у розмірі визначеному договором є обов'язком сторони, що порушила зобов'язання за договору не ставиться у залежність від наявності чи відсутності збитків у іншої сторони, тому посилання відповідача не необхідність обов'язкового обґрунтування позивачем понесених ним збитків у якості підстави до стягнення штрафних санкцій є необґрунтованим. Щодо зменшення штрафних санкцій, то позивач вказав, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% нівелюватиме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне отримання товару або грошових коштів за надані ним послуги.
14.12.2021 відповідач надіслав суду відзив, який мотивований тим, що до 28.09.2020 товар за договором було виготовлено у кількості 13950 штук, невиготовленими залишились 650 сорочок. З 28.09.2020 на підприємстві відповідача мало місце захворювань виробничого персоналу на коронавірус, що підтверджено відповідними доказами. 29.09.2020 відповідач повідомив позивача про настання істотної зміни обставин договору, у зв'язку з чим остаточне постачання продукції відбудеться пізніше. З метою виключення можливості розповсюдження інфекції відповідачем проводились заходи із знезараження вже виготовленої продукції, тому накопичений на складі готової продукції товар відповідно до ступені готовності після обробки невеликими партіями направлявся позивачу. З метою підтвердження виникнення обставин, що вплинули на своєчасність поставки товару, відповідач звернувся до Регіональної торгово-промислової палати та одержав висновок про виникнення та існування документально підтверджених об'єктивних обставин №ЧК-474 від 26.11.2020, яким було встановлено унеможливлення виконання зобов'язань за договором №133ссо-20 від 27.08.2020, яке спричинено спалахом на підприємстві короновірусної хвороби, карантину та пов'язаних з цим обмежень. Відповідач звернувся до відповідача із пропозицією щодо продовження строків поставки товару за договором, проте позивач відмовився продовжувати строк постачання продукції. Після відновлення роботи цеху було забезпечено виготовлення та постачання позивачу залишку продукції у грудні 2020 року у межах строку дії договору - до 31.12.2020. За доводами відповідача порушення строків виконання договору стало наслідком об'єктивних та невідворотних обставин, за які відповідач не відповідає та які він не міг передбачити чи усунути та які виникли вже після укладення між сторонами договору. В силу статті 614 Цивільного кодексу України відповідач є особою невинуватою, оскільки вжив усіх можливих заходів і вчинив усі необхідні та достатні дії, які спрямовані на своєчасне виконання договору. Позивач не скористався своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку, що у свою чергу свідчить про те, що затримка у постачанні продукції для нього не була критичною. У відзиві на позов відповідач також просить суду у разі неприйняття доводів щодо відсутності вини, відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% та розстрочити виконання рішення на рік. Істотними обставинами, які свідчать про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій є: незначний період прострочення; на день розгляду справи товар за договором поставлений на адресу позивача у повному обсязі та прийнятий останнім без зауважень; зобов'язання з поставки товару за кількістю виконанні у повному обсязі; передбачений розмір штрафних санкцій не є справедливим; розмір заявленої неустойки значно перевищує розумні межі; позивач не зазнав збитків; поведінка відповідача, яка спрямована на виконання свого обов'язку. Крім того, на день подачу відзиву, відповідач має заборгованість перед контрагентами за сировину та спожиті у розмірі 31 873 014,01 грн. Сукупні щомісячні витрати відповідача становлять 1233493,25 грн, а на рахунках відповідача станом на 10.12.2021 наявні грошові кошти у розмірі 17799,05 грн.
У запереченнях на відповідь на відзив, відповідач зазначив, що у діях відповідача відсутня винна у спалаху захворюваності на підприємстві. Підписуючи договір, відповідач оцінив можливість виконання умов договору з поставки товару у строк до 01.10.2020, своєчасно та добросовісно приступив до виконання умов договору. Порушення ж строків виконання договору стало наслідком об'єктивних та невідворотних обставин, за які відповідач не відповідає та не міг їх передбачити та які сталися після укладення договору.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.10.2021 суд прийняв заяву позивача до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про прийняття справи до свого провадження для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання у справі о 12 год 00 хв 17.11.2021.
Протокольною ухвалою від 17.11.2021 суд відклав підготовче засідання у справі до 12 год 00 хв 14.12.2021.
Протокольною ухвалою від 14.12.2021 суд відклав підготовче засідання у справі до11 год 00 хв 27.01.2022.
Протокольною ухвалою від 27.01.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 10 год 30 хв 02.03.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області 02.03.2022 задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкладено до 11 год 00 хв 29.03.2022.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2022 розгляд справи відкладено без зазначення дати до закінчення воєнного стану.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.08.2025 судове засідання у справі призначено о 14 год 00 хв 17.09.2025.
Представниця позивача у судовому засіданні 17.09.2025 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Відповідач (його представник) у судове засідання 17.09.2025 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що є відомості у матеріалах справи. Будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи без участі його представника до суду не подавав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 17.09.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
27.08.2020 між Службою судової охорони (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АнВа» (постачальник) було укладено договір про закупівлю за державні кошти №133ссо-20 (далі - договір, Т.1, а.с.21-29). За умовами цього договору постачальник зобов'язується у визначені цим договором строки поставити замовнику відповідно до коду ДК 021:2015 - 18330000 - 1 Футболки та сорочки (сорочка з трикотажного полотна) (далі - товар), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар у порядку та на умовах визначених цим договором (пункт 1.1 договору).
Загальна кількість товару, що підлягає поставці (найменування, номенклатура, асортимент, вид, марка) та вартість одиниці товару визначається у Специфікації (додаток №1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 договору).
Ціна цього договору становить 5 123 724,00 грн, у тому числі 853 954,00 грн ПДВ (пункт 4.1 договору).
Ціна за одиницю товару зазначена у Специфікації (додаток №1 до цього договору) (пункт 4.5 договору).
Розрахунки за товар, що поставляється, проводяться замовником шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстрочкою платежу до дев'яноста календарних днів з дати документального підтвердження постачальником поставки товару замовнику шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, який вказаний у цьому договорі (пункт 5.1 договору).
Постачальник зобов'язується у строки, які визначені у Специфікації (додаток №1 до цього договору) здійснити поставку товару до визначеного (визначених) у Специфікації місця (місць) поставки. Поставка всього обсягу товару за цим договором замовнику постачальником повинна бути здійснена до 01.10.2020 (граничний термін) (пункт 6.1 договору).
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 6.6 договору).
За порушення строку поставки товару зазначеного у пункті 6.1 цього договору постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,15% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. За прострочення поставки понад тридцять робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вартості непоставленого товару. У випадку порушення строку поставки товару замовник залишає за собою право одностороннього розірвання цього договору (пункт 8.3 договору).
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форм-мажор), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. До форс-мажорних обставин належать обставини визначені у частині другі статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (пункт 9.1 договору).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили повинна не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (пункт 9.2 договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором (пункт 9.3 договору).
У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж п'ятнадцять робочих днів, кожна із сторін, в установленому порядку, має право розірвати цей договір. У такому ж разі жодна із сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування можливих збитків (пункт 9.4 договору).
Цей договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020, а у частині взаєморозрахунків - до їх повного виконання сторонами (пункт 11.1 договору).
Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків визначених у частині 5 та частині 6 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (пункт 12.10 договору).
Невід'ємними частинами цього договору є: додаток №1 - Специфікація; додаток №2 - Технічні вимоги; додаток №3 - Ростовка (розділ 13 договору).
Договір підписаний уповноваженими представниками замовника та постачальник та скріплений їх печатками.
До договору між замовником та постачальником було підписано Специфікацію, у якій сторони за договором визначили найменування товару, що постачається, строк та місце поставки, кількість товару, ціну за одиницю товару та загальну суму вартості товару, що постачається, а саме «сорочка з трикотажного полотна ТОВ «АнВа» у кількості 14600 штук на загальну суму 5 123 724,00 грн з ПДВ (ціна за одиницю товару 350,94 грн з ПДВ). Строк поставки до 01.10.2020. Місце поставки місто Київ, вулиця Вознесенський узвіз, 10-Б (Т.1, а.с.30).
Між сторонами за договором також підписані додаток №2 «технічні умови» та додаток №3 «Ростовка».
Відповідачем у матеріали справи надано лист №2018 від 10.09.2080 на ім'я заступника Голови служби (з забезпечення) Служби судової охорони, у якому відповідач повідомив, що згідно з умовами договору №133ссо020 від 27.08.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю «АнВа» розпочало виробництво товару - сорочки з трикотажного полотна (Т.1, а.с.162).
На підтвердження масового захворювання працівників відповідача, останній надав у матеріали справи листки непрацездатності (Т.1, а.с.169-210) щодо тимчасової непрацездатності працівників, у зв'язку із захворюваннями на Covid-19, згідно з якими працівники відповідача, починаючи з 28.09.2020 протягом різних строків перебували на лікуванні.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» №57 від 28.09.2020 зупинено роботу цеху №1 з пошиття одягу з 28.09.2020 до 12.10.2020 включно (Т.1, а.с.211).
Листом №2084 від 29.09.2020 відповідач повідомив позивача про настання істотної зміни обставин по договору №133ссо-20 від 27.08.2020 у зв'язку з чим остаточне постачання продукції відбудеться пізніше. Доказів направлення цього листа у матеріалах справи відсутні (Т.1, а.с.212).
За наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» №59 від 30.09.2020 було проведено дезінфікуючі роботи по знезараженню готової продукції сорочки з трикотажного полотна ТОВ «АнВа» для подальшого постачання Службі судової охорони за договором №133ссо-20 від 27.08.2020 (Т.1, а.с.218). На підтвердження чого відповідачем надані акти Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» про проведення дезінфекції (знезараження) №1 від 22.10.2020, №2 від 02.11.2020, №3 від 09.11.2020, №4 від 16.11.2020 та №5 від 20.11.2020.
Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» №62 від 13.10.2020 зупинено роботу цеху №1 з пошиття одягу з 13.10.2020 до припинення проявів Covid-19 на підприємстві (Т.1, а.с.217).
Поставка товару відповідачем відбулася у такі строки: 23.10.2020 - 4707 штук на суму 1 651 874,58 грн (видаткова накладна №99), 3700 штук на суму 1 298 478,00 грн (видаткова накладна №106); 03.11.2020 - 3143 штук на суму 1 103 004,42 грн (видаткова накладна №109); 10.11.2020 - 1350 штук на суму 473 769,00 грн (видаткова накладна №115); 17.11.2020 750 штук на суму 263 205,00 грн (видаткова накладна №119); 23.11.2020 - 300 штук на суму 105 282,00 грн (видаткова накладна №122); 02.12.2020 - 130 штук на суму 45622,20 грн (видаткова накладна №133); 21.12.2020 - 520 штук на суму 182 488,80 грн (видаткова накладна №162).
Загальна вартість поставленого відповідачем з 23.10.2020 до 21.12.2020 товару становить 5 123 724,00 грн.
Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» №1258 від 10.12.2021, станом на 28.09.2020 на складі готової продукції була в наявності сорочка з трикотажного полотна, яка виготовлена на виконання договору №133ссо-20 від 27.08.2020 у кількості 13950 штук (Т.1, а.с.167).
Судом також встановлено, що відповідач звертався до позивача із листом від 27.11.2020, у якому просив позивача, у зв'язку із виникненням та існуванням об'єктивних обставин на підставі пункту 12.10.4 договору та частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», продовжити строк постачання товару на 60 календарних днів до 29.11.2020 включно (Т.1, а.с.42-46). До цього листа відповідачем було долучено висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України №ЧК-474 від 26.11.2020 та копії додаткової угоди до договору.
Відповідно до висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати України №ЧК-474 від 26.11.2020 Чернігівська регіональна торгово-промислова палата дійшла висновку, що унеможливлення виконання зобов'язань, які передбачені умовами договору №133ссо-20 від 27.08.2020, який укладений між Службою судової охорони (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АнВа» (постачальник), спричинено виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, які сторони не передбачили та не могли передбачити при укладенні договору, зокрема: спалахом на підприємстві постачальника коронавірусної хвороби, карантину та пов'язаних з цим обмежень, зумовили для ТОВ «АнВа» обставини у вигляді припинення роботи цеху пошиття одягу №1, що фактично унеможливило виконання договірних зобов'язань у повному обсязі та тривало 60 календарних днів. Документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження виконання зобов'язань щодо передання товару мають об'єктивний невідворотний характер, який у цих умовах не залежить від волі, бажань, і дій Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» і свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом унеможливлення виконання зобов'язань за договором №133ссо-20 від 27.08.2020 у термін до 01.10.2020 щодо поставки товару у кількості 14600 штук. Такі документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили продовження виконання зобов'язань щодо передання товару, згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зумовлюють право сторін за договором вимагати перегляду та внесення змін до договору, зокрема: надає право Товариству з обмеженою відповідальністю «АнВа» вимагати відстрочення поставки та встановлення його після 01.10.2020 щодо поставки товару у кількості 14600 штук, а у разі недосягнення згоди між сторонами щодо приведення договору у відповідність з документально підтвердженими об'єктивними обставинами, договір може бути змінений за рішенням суду (Т.1, а.с.52).
У зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач направив відповідачу претензію №30/22-40 від 14.01.2020 щодо неналежного виконання умов договору, у якій вимагав від відповідача сплатити пеню і штраф за порушення строку поставки товару у сумі 275 762,70 грн (Т.1, а.с.54-58).
У відповідь на цю відповідач направив лист №84 від 23.02.2021, у якому зазначив, що 27.11.2020 він направив лист-пропозицію щодо продовження строку поставки товару до 29.11.2020, проте на цей час питання щодо строків постачання не вирішено, що не дає можливості ставити питання про відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» (Т.1, а.с.65-70).
Позивач повторно направив Товариству з обмеженою відповідальністю «АнВа» претензію №30-22/476 від 18.03.2021, у якій вимагав від відповідача сплатити пеню і штраф за порушення строку поставки товару у сумі 275 489,59 грн (Т.1, а.с.60-63).
Відповідач не сплатив штраф та пеню на користь позивача, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при прийнятті рішення та оцінка аргументів учасників справи.
Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу та пені у зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено та визнається учасниками справи, що між позивачем та відповідачем був укладений договір, у якому сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору такого виду. Договір не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).
Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
За умовами договору та Специфікації відповідач зобов'язався у строк до 01.10.2020 (граничний термін) здійснити поставку товару до визначеного у Специфікації місця поставки.
Учасниками справи визнається факт порушення відповідачем зобов'язань у частині поставки товару, у визначений у договорі строк, та не заперечується кількість та час поставленого з порушенням строку товару, починаючи з 23.10.2020 і до 21.12.2020. Ці обставини підтверджуються також належними доказами, копіями видаткових накладних, які містяться у матеріалах справи.
Загальна вартість поставленого відповідачем за цей період становить 5123724,00 грн.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У статті 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладаючи 27.08.2020 договір поставки з позивачем, відповідач зобов'язався виконати його умови, тобто поставити позивачу відповідний товар у кількості 14600 штук у строк до 01.10.2020 (тобто за один місяць і чотири дні).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 на всій території України було установлено карантин.
Отже, на момент укладення цього договору відповідач був обізнаний про те, що на усій території України був запроваджений карантин, і повинен був врахувати таку обставини узгоджуючи такий строк виконання свого зобов'язання.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи на момент масового захворювання працівників відповідача (перші лікарняні відкриті починаючи з 28.09.2020), і на цю ж дату посилається відповідач, на складі готової продукції в наявності була сорочка з трикотажного полотна кількістю 13950 штук (тобто більше ніж 95%). Водночас, відповідачем не зазначено чому протягом місяця цей товар не поставлявся позивачу, оскільки логічно, що така кількість сорочок не могла бути відшита протягом одного дня.
Інші докази, на які посилається відповідач, як на підставу звільнення його від відповідальності за неналежне виконання умов договору, як то проведення заходів із знезараження вже виготовленої продукції, масове захворювання працівників та припинення роботу цеху з виготовлення товару у зв'язку з цим, направлення листа про продовження строку поставки, були вчинені відповідачем за два дні до закінчення строку, до якого він зобов'язався поставити товар, тому суд оцінює їх критично.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
З огляду на наведені положення Закону, суд вважає, що відповідачем не доведено, що ним вжито усіх можливих заходів і вчинено усі необхідні та достатні дії, які спрямовані на своєчасне виконання договору, тому суд дійшов висновку про порушення останнім своїх зобов'язань за договором.
За порушення строку поставки товару, сторонами у договорі передбачено право замовника на нарахування постачальнику пені у розмірі 0,15% вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а у разі прострочення поставки понад тридцять робочих днів додатково стягнення штрафу у розмірі 7% вартості непоставленого товару.
У зв'язку із порушенням відповідачем строків поставки товару, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції: пеню у розмірі 233 727,62 грн та штраф у розмірі 41761,86 грн.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на момент виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем Господарський кодекс України не втратив свою чинність, а отже норми Господарського кодексу України слід застосовувати до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався у договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов'язань за договором може бути стягнуто пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення строку поставки товару позивач нарахував відповідачу пеню, враховуючи поетапне постачання товарів відповідачем, зменшуючи суму нарахування за кожною накладною. Загальний розмір пені за розрахунком позивача становить 233 727,62 грн.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що він здійснений без зазначення початку та закінчення строків нарахування пені за кожний період прострочення (зазначена тільки кількість днів прострочення), без врахування граничного розміру пені, який не може перевищувати розмір подвійної облікової ставки Національного банку України. Крім цього, позивачем не взято до уваги того факту, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається у період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Судом здійснений розрахунок пені та встановлено, що за порушенням строку поставки товару, розмір пені за період прострочення з 02.10.2020 (наступний день після закінчення строку поставки) до 20.12.2020 (день, який передував даті поставки останньої партії товару) з урахуванням дат кожної поставки відповідачем товару, становить 47904,86 грн: за період прострочення з 02.10.2020 до 22.10.2020 - 35278,10 грн; за період прострочення з 24.10.2020 до 02.11.2020 - 7125,63 грн; з 04.11.2020 до 09.11.2020 - 2105,64 грн; з 11.11.2020 до 16.11.2020 - 1173,64 грн; з 18.11.2020 до 22.11.2020 - 546,55 грн; з 24.11.2020 до 01.12.2020 - 598,32 грн; з 03.12.2020 до 20.12.2020 - 1076,98 грн.
За прострочення поставки товару понад тридцять днів позивач також нарахував відповідачу штраф у розмірі 41761,86 грн (7% від вартості непоставленого товару) за видатковими накладними №119 від 17.11.2020, №122 від 23.11.2020, №133 від 02.12.2020 та №162 від 21.12.2020, за якими вартість несвоєчасно поставленого товару становить 596 895,00 грн.
Судом перевірений розрахунок штрафу, який здійснений позивачем, та встановлено, що він зроблений арифметично правильно та з урахуванням суми прострочення понад тридцять днів.
Відповідач у своїх заявах по суті заявив про зменшення розміру штрафних санкцій з врахуванням обставин, якими він обґрунтовував відсутність його вини у частині порушення строків поставки, а також посилаючись на відсутність збитків, у позивача, які могли б бути у останнього у зв'язку з простроченням поставки, а також посилаючись на незначний строк такого прострочення.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, суд зазначає, що згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також, об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
Суд відзначає, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягується у разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Судом враховано ту обставину, що порушення відповідачем строку поставки товару тривало протягом незначного проміжку часу і таке порушення не спричинило будь-яких збитків для позивача. Відповідачем вчинялися дії з метою зменшення негативних наслідків для позивача, які полягали у інформуванні замовника про наявність несприятливих умов для виконання замовлення, які стали наслідком спалаху на підприємстві постачальника коронавірусної хвороби, карантину та пов'язаних з цим обмежень. Про вчинення відповідачем дій із запобігання негативних наслідків свідчить також повідомлення замовника про ці негативні наслідки та пропозиція щодо можливості продовження строку поставки товару.
Отже, в сукупності наведених фактів судом враховано, що розмір неустойки, заявлений до стягнення з відповідача є значним для відповідача, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку, а також те, що прострочення пов'язане також із заходами, які були встановлені з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, що призвело до ускладнення господарської діяльності та нездійснення відповідачем господарської діяльності, а також той факт, що на час звернення позивача з цим позовом відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором.
Врахувавши зазначені вище обставини, суд дійшов висновку про зменшення розміру штрафних санкцій: пені та штрафу до 50%. З урахуванням того, що судом було здійснено новий розрахунок пені, відповідно розмір пені та штрафу у 50 відсотках буде становити 23952,43 грн пені та 20880,93 грн штрафу.
При цьому таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів обох сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для боржника, так і для кредитора.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд, звертає увагу, що оскільки зменшення штрафних санкцій є правом суду, що є наслідком часткового задоволення позовних вимог, проте таке зменшення не впливає на розмір судового збору, який покладається на відповідача (але визначається з урахуванням обґрунтованого розміру цих вимог). Відповідно за рахунок відповідача позивачу підлягає до відшкодування сума судового збору у розмірі 1345,00 грн.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АнВа» (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3, місто Чигирин, Черкаська область, 20901, ідентифікаційний код 03058052) на користь Служби судової охорони (вулиця Липська, будинок 18/5, місто Київ, 01601, ідентифікаційний код 42902258) 23952,43 грн пені, 20880,93 грн штрафу та 1345,00 грн судового збору.
3.В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 03.10.2025.
Суддя О.І.Кучеренко