29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"24" вересня 2025 р. Справа № 924/514/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали
за позовом Шепетівської міської ради, м. Шепетівка
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" м. Шепетівка
про стягнення 83 449,59 грн.
представники сторін:
від позивача - Куценко О.О. згідно довіреності
від відповідача - не з'явився
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 24.09.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Шепетівської міської ради, м. Шепетівка до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" м. Шепетівка про стягнення 83 449,59 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 367 кв.м. з кадастровим номером 6810700000:01:005:0955, яка розташована за адресою Хмельницька область. м. Шепетівка, проспект Миру 28/5.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою від 29.05.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 18.06.2025 року.
Ухвалою від 18.06.2025р. підготовче засідання у справі відкладено на 11:00 год. 22.07.2025р.
Ухвалою від 22.07.2025р. закрито підготовче провадження у справі №924/514/25. Призначено справу до судового розгляду по суті на 10:30 год. «27» серпня 2023 року.
У судовому засіданні 27.08.2025р. суд постановив ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 11:30 год. 10.09.2025р.
10.09.2025р. судовому засіданні. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви до 12:00 год. 24.09.2025р.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.08.2025р. проти позовних вимог заперечував.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" є власником нежитлової будівлі, загальною площею 180,9 кв.м. що розташований в м. Шепетівці, проспект Миру, 28/5 на підставі свідоцтва про право власності виданого 29.11.2012р.
Вказане майно розташоване на земельній ділянці, площею 367 кв.м. із кадастровим номером 6810700000:01:005:0955 та перебуває у комунальній власності Шепетівської міської територіальної громади.
27.06.2024р. між Шепетівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" (Орендар) укладено договір оренди землі.
Відповідно до п.1. та п.8. договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 6810700000:01:005:0955 яка розташована по проспекту Миру, 28/5. м. Шепетівка. Хмельницької область. Договір укладено на 1 рік.
Відповідачем проведено розрахунок за використання ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" вказаної земельної ділянки комунальної форми за період з 26.06.2021р. по 26.06.2024р., що становить 83 449,59 грн.
20.02.2025р. позивачем направлено відповідачу претензію про сплату коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності.
Оскільки заборгованість за користування земельною ділянкою площею 367 кв.м. із кадастровим номером 6810700000:01:005:0955 що розташована м. Шепетівка, проспект Миру, 28/5, не погашена, позивач звернувся з позовом до суду.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 80 Земельного кодексу України (тут та далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Згідно зі статями 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
За змістом статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до приписів статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Однак, з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Зазначені правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20, від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17.
Для вирішення спору щодо стягнення з власника об'єкта нерухомого майна, безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований необхідно, насамперед, з'ясувати: а) чи наявні правові підстави для використання земельної ділянки; б) яка площа земельної ділянки та чи є вона сформованою відповідно до вимог земельного законодавства; в) в якому розмірі підлягають відшкодуванню доходи, пов'язані із безпідставним збереженням майна, розраховані відповідно до вимог земельного законодавства, а саме на підставі нормативної грошової оцінки землі.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 10.02.2020р. у справі № 922/981/18, від 09.02.2021р. у справі № 922/3617/19.
Згідно зі статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нерухоме майно) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України також визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.
Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 ЗК України).
При цьому, істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти, крім об'єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації (ч. 6 ст. 120 ЗК України).
Таким чином, нормами статті 120 ЗК України закріплено загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, а у випадку переходу права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право на земельну ділянку виникає у набувача одночасно із виникненням права на зведені на ній об'єкти.
Отже, за змістом вказаних положень право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
При цьому, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Однак, з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.
Враховуючи, що ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" є власником нежитлової будівлі (магазин продовольчих товарів), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач має право на використання вказаної земельної ділянки.
Згідно з частинами 1-2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до частин 3-9 вищезазначеної статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічний висновок містяться у постанові Верховного Суду від 29.05.2020р. у справі № 922/2843/19.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Частиною 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
Згідно з ч. 8 ст. 24 даного Закону на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Як вбачається з витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та інформаційної довідки № 363181262 від 25.01.2024р. спірній земельній ділянці площею 0,0367 га присвоєно кадастровий номер 6810700000:01:005:0955, дана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Шепетівської міської ради з 08.10.2018р.
Таким чином, земельна ділянка площею 0,0367 га, кадастровий номер 6810700000:01:005:0955, є сформована як об'єкт цивільних прав.
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20.
З огляду на викладене ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА", як фактичний користувач земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.02.2021р. у справі № 922/3617/19.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Зі змісту положень частини 4 статті 5, абзацу 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель", пункту 289.1 статті 289 ПК України слідує, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20, постанові Верховного Суду від 09.02.2022р. у справі № 910/8770/19.
Статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону); нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж на 5 - 7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Згідно з частинами 1, 2 статті 20, частини 1 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи положення ПК України та законодавства про оцінку земель (Закон України "Про оцінку земель", Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016р. № 489, Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року № 213, Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051) у постанові від 09.11.2021р. у справі № 905/1680/20 зробила висновок, що належними доказами на обґрунтування оцінки землі є довідка, витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічна документація на земельну ділянку, виготовлена компетентним органом.
Позивачем на підтвердження розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка використовується відповідачем, надано Витяг № НВ-6800229802023 та № НВ-99 38768822024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6810700000:01:005:0955 становить 362478,66 грн. та 446298,51 грн.
Приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 288.5.2. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.
Як встановлено судом, у спірний розрахунковий період (заявлений позивачем) рішеннями Шепетівської міської ради від від 24.06.2021р. № 15 було впорядковано орендну плату за землю, передбачивши застосування під час розрахунку орендної плати за землю відсотки від нормативної грошової оцінки згідно додатків.
Так, згідно додатка 1.5.1. до рішення від 24.06.2021р. № 5 (Річні розміри орендної плати за земельні ділянки, що встановлюються та вводяться в дію з 01.01.2022р.) річний розмір орендної плати (відсотків нормативної грошової оцінки) за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, для юридичних осіб, вид цільового призначення земель - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку), становить 8%.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі № 629/4628/16-ц, зазначено, що: “обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок», про що також зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п. 71 постанови).
Таким чином, зважаючи на те, що на спірній земельній ділянці розміщене нежитлове приміщення "для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" Шепетівською міською радою у спірний розрахунковий період правомірно застосовано при обрахуванні орендної плати 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на якій розміщений об'єкт нерухомості відповідача.
Отже, суд, провівши перерахунок, дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення є сума безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що становить 83 449,59 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне використання земельної ділянки з кадастровим номером 6810700000:01:005:0955 площею 367 кв.м. по проспекту Миру, 28/5 в м. Шепетівка обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, код ЄДРПОУ 37864085) на користь Шепетівської міської ради (Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Соборності, 4, код ЄДРПОУ 34175421) 83 449,59 грн. (вісімдесят три тисячі чотириста сорок дев'ять гривень 59 коп.) безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 06.10.2025р.
Суддя І.В. Заярнюк
Відрук. у 2 прим.: 1 - до справи; 2 - ТОВ "МАГАЗ ШЕПЕТІВКА" 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, код 37864085; позивачу в електронний кабінет