Справа №: 486/1174/24 Провадження № 1-кп/486/107/2025
07 жовтня 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024152120000187 від 20.04.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Южноукраїнськ Миколаївської області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, не є учасником бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,
У провадженні Південноукраїнського міського суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження №12024152120000187 від 20.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
06.10.2025 року від прокурора надійшло письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з утриманням його в Державній установі «Миколаївський слідчий ізолятор».
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 25.05.2024 останній виставив оголошення про оренду належної йому квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після чого о 15:51 цього ж дня отримав завдаток за оренду квартири від ОСОБА_6 у розмірі 1000 грн., котрі остання перерахувала на банківську картку мачухи ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , що підтверджує зобов'язання щодо оренди житла ОСОБА_3 . Після цього, 25.05.2024 у вечірній час, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_3 , знаходячись в приміщенні вказаної вище квартири, після отримання завдатку за її оренду від ОСОБА_6 та досягнення з останньою домовленості щодо здачі квартири в оренду на наступні 6 місяців, з метою заволодінням чужим майном шляхом обману попрохав у ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 12000 грн. під надуманим приводом передоплати за проживання у зазначеній квартирі на наступні 3 місяці, не маючи намірів у подальшому надавати в оренду вказану квартиру ОСОБА_8 , оскільки вказана квартира вже була здана в оренду іншій особі, про що ОСОБА_3 не повідомив ОСОБА_8 . На вказану пропозицію ОСОБА_3 . ОСОБА_8 погодився та, будучи введеним в оману, добровільно передав належні йому грошові кошти ОСОБА_3 , не знаючи про справжні злочинні наміри останнього. Реалізуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_3 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переслідуючи ціль незаконного збагачення за рахунок чужого майна, під приводом передоплати за проживання у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , в подальшому не виходячи на зв'язок з ОСОБА_8 та здавши зазначену квартиру в оренду іншим особам, заволодів грошовими коштами в сумі 12000 грн., що належать ОСОБА_8 , чим спричинив потерпілому майнову шкоду на вказану суму. В клоптанні також прокурор зазначив, що ОСОБА_3 неодноразово та систематично порушив покладенні на нього обов'язки, передбачені ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме: не прибував за викликом суду та заздалегідь не повідомив про це суд, що свідчить про перешкоджання ним кримінальному провадженню. Вказані вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України). У даній ситуації тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами це збільшує ризик втечі обвинуваченого настільки, що його не можливо відвернути, не залишивши обвинуваченого під вартою. На думку сторони обвинувачення існує ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, доказами зазначеного ризику являється те, що він обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину (ч. 2 ст. 190 КК України), санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до трьох років, а також має непогашену і незняту судимість за вироком Арбузинського районного суду від 21.08.2024, тому під тяжбою отримання покарання у виді реального позбавлення волі він може в подальшому переховуватись від суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України. Також прокурор в клопотанні посилається на те, що запобігти ризикам шляхом обрання щодо обвинуваченого ОСОБА_3 більш м?якого запобіжного заходу не є можливим, у зв?язку з тим, що такі не є достатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки. Між тим, вік та стан здоров?я обвинуваченого ОСОБА_3 , відсутність на його утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку, є тими факторами, які надають змогу безперешкодно продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Обраний обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає повністю, просить змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Захисник обвинуваченого підтримала пояснення обвинуваченого, просила суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25.06.2025 ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24.08.2025 включно, який ухвалою суду від 18.08.2025 було продовжено до 17.10.2025 включно.
Відповідно до ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, необхідність уникнення визначених ст. 177 КПК України ризиків.
Відповідно до п. 36 Рішення ЄСПЛ у справі «Москаленко проти України» (Заява №37466/04) від 20.05.2010 (остаточне 20.08.2010), «суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує».
Сам факт подання до суду обвинувального акту та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні відповідного кримінального правопорушення є свідченням його обґрунтованості. При цьому на даному етапі судового розгляду суд не вирішує питання про винуватість чи невинуватість обвинуваченого в інкримінованому кримінальному правопорушенні, оскільки вказане питання буде вирішуватися судом в нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до трьох років.
Натомість судом встановлено, що на даний час продовжують існувати передбачені ст. 177 КПК України ризики, а саме: переховуватися від суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню, саме шляхом неявки за викликом до суду.
Суд вважає доведеним ризик переховування обвинуваченого від суду, оскільки ОСОБА_3 тривалий час ухилявся від явки в судові засідання, щодо обвинуваченого було винесено ухвалу про його привід, а в подальшому його було оголошено у розшук та зупинено кримінальне провадження без дачі дозволу на затримання останнього та, внаслідок чого, 25.06.2025 року застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З огляду на обґрунтованість обвинувачення, доведеність ризиків, які визначено ст.177 КПК України (переховування від суду, перешкоджання кримінальному провадженню шляхом неявки за викликом до суду), а також з огляду на дані про особу обвинуваченого, відсутність сталих соціальних зв'язків, суд вважає, що на даному етапі провадження встановленим ризикам можливо запобігти лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не здатен запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Отже, суд приходить до висновку, що клопотання про продовження ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 60 днів підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 191,193,314-315, 371-372, 376,392,394-395 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів - до 06 грудня 2025 року включно, з можливістю звільнення під заставу в сумі 60560,00 грн, за умови внесення якої залишити чинними обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, які були покладені на нього ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25.06.2025 року.
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1