Справа № 468/1550/25
Провадження №2/485/684/25
іменем України
06 жовтня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючої судді Бодрової О.П.,
за участю секретаря судового засідання Літвінової Д.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду м.Снігурівка цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивований тим, що 05 листопада 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №101876543, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у сумі 5000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом. 27 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 . Відповідачка порушила зобов'язання за кредитним договором, допустила заборгованість, яка станом на липень 2025 року становить 22825,25 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16875,00 грн - заборгованість за процентами; 950 грн - заборгованість за комісією. У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача 22825,25 грн, з яких: 5000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 16875,00 грн - заборгованість за процентами; 950 грн - заборгованість за комісією, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки Муравенко К.В. просить суд у задоволенні позову відмовити, застосувати позовну давність до вимог. Окремо також подано заяву про застосування строків позовної давності. Зазначає, що кредитний договір укладено 05.11.2021. Строк кредиту 15 днів з 05.11.2021. Дата повернення кредиту 20.11.2021. Таким чином, датою повернення кредиту визначено 20.11.2021. Позивач звернувся з позовом лише 07.07.2025, тобто зі спливом позовної давності у три роки. Заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядок обчислення та перебігу позовної давності. Звертає увагу суду на те, що за зобов'язанням, строк виконання яких невизначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. При цьому посилається, на п.7.8. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 (справа 914/3224/16) та постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 (справа 369/6892/15ц). Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів, зокрема, відсутній меморіальний ордер, виписки з особового рахунку, тощо. При цьому, посилається на постанову Верховного Суду від 30.01.2018 (справа №161/16891-15). Долучені до позовної заяви документи не підтверджують факт перерахування коштів відповідачці. Заявлена сума процентів не є співмірною із сумою заборгованості. Просила врахувати ч.2, п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 (справа №902/417/18).
Також представник позивача просила визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву, посилаючись на те, що відповідачка отримала ухвалу про відкриття провадження у справі 09.08.2025. Того ж дня відповідачка звернулася за правовою допомогою. 12.08.2025 представник відповідачки звернулася з заявою до суду про вступ у справу, а 13.08.2025 ознайомлена з матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе продовжити строк для подання відзиву на позовну заяву.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що оскільки відповідачка не здійснювала відповідні платежі, передбачені графіком платежів та продовжувала користуватися кредитними коштами після завершення строку кредитування, відбулася пролонгація кредитного договору. Враховуючи п.2.3.1.2. та п.2.3.2 строк позовної давності не сплив. Крім того, зазначає, що 02.04.2020 набув чинності Закону України від 30.03.2020 №540-ІХ, відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено п.12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню короно вірусної хвороби, строки, визначені ст.257,258,362,559,681,728,286,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину. Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259, 362,552, 681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Зазначають, що доказами отримання кредитних коштів є зарахування коштів на платіжну картку відповідача. Проценти за кредитним договором нараховані відповідно до умов договору. Відповідачка була ознайомлена з процентною ставкою та погодилась на умови договору.
У письмових поясненнях представник відповідача підтримала доводи викладені у відзиві. Додатково зазначає, що матеріали справи не містять заяву позивача про поновлення стоку звернення до суду з позовною заявою. Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому зв'язку з такими обставинами. Позивач просить стягнути суму боргу ще до запровадження воєнного стану, тому позивачем пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами.
Інші процесуальні дії у справі
Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 06 серпня 2025 року вказану позовну заяву прийняла до розгляду та відкрила провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції учасників справи
У судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити.
Представник відповідачки подала заяву про розгляд справи без її участі та без участі відповідачки.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.
Суд встановив, що 05 листопада 2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101876543, за умовами якого сума кредиту становить 5000 грн, кредит надається строком на 15 днів з 05.11.2021 (строк кредитування), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 20.11.2021 (п.1.2.,1.3.,1.4. договору).
Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.
Відповідно до п.1.5.1. комісія за надання кредиту - 950 грн.
Пунктом 1.5.2. Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом - 1875 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. Кредитного договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з п. 1.7. Кредитного договору, тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2,.2.3 цього Договору.
Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором від 05 листопада 2021 року /а.с.52/, що відповідає ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Перед підписанням Договору, 05 листопада 2021 року, відповідачка заповнила Анкету-заяву на кредит №101876543, де зазначила власні персональні дані, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дату народження, паспортні дані, номер картки платника податків, а також адресу, номер телефону /а.с.38/.
ТОВ "Мілоан" виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надало 05 листопада 2021 року відповідачці кредит у сумі 5000,00 грн шляхом здійснення онлайн транзакції на кредит рах.№516875*05, що підтверджується платіжним дорученням 34757813 від 05 листопада 2021 року /а.с.53/.
Відповідно до листа Приватбанку від 19.08.2025, який надійшов до суду 26.08.2025, на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ 05.11.2021 у сумі 5000 грн.
27 січня 2022 року між ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" та ТОВ "Мілоан" було укладено договір відступлення прав вимоги № 79-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ "Мілоан" відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників /а.с.56-64/.
Згідно копії реєстру боржників за ОСОБА_1 станом на 27 січня 2022 року рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 22825,00 грн, з яких 5000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 16875 грн заборгованість за відсотками, 950,00 грн заборгованість по комісії /а.с.65/.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
При цьому, в частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно зі статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частина 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачка не надала докази належного виконання взятих зобов'язань за кредитним договором, розрахунок заборгованості не спростувала.
Щодо строку позовної давності.
Представник відповідачки заявила про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
У даній справі встановлено, що договір про споживчий кредит № 101876543 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений 05.11.2021, зі строком кредитування на 15 днів, тобто до 20.11.2021. Проте, у зв'язку з неповерненням по закінченню строку кредитування кредитних коштів і сплати процентів та продовженням користування кредитними коштами, відбулася пролонгація.
Тобто, враховуючи умови договору, строк закінчився 20.01.2022.
Таким чином, з 21.01.2022 у ТОВ «МІЛОАН» виникло право на звернення до суду за захистом своїх прав і трирічний строк загальної позовної давності закінчувався 21.01.2025.
Між тим, суд бере до уваги посилання представника позивача на положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 3450-1Х від 08.11.2023), який ще діяв на час звернення до суду з позовом, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
У зв'язку з військовою агресією рф проти України указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України запроваджено правовий режим воєнного стану з 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась відповідними указами Президента України та який продовжує свою дію дотепер.
Таким чином, врахувавши, що з 24.02.2022 перебіг позовної давності було зупинено до закінчення дії воєнного стану в Україні, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду із даним позовом, а тому суд не вбачає підстав для відмови в його задоволенні у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Щодо факту отримання кредитних коштів
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки не заперечує щодо факту укладення кредитного договору, лише вказує про те, що позивач не надав доказів на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів.
Суд відхиляє ці доводи зазначаючи таке.
Відповідно до п. 2.1. договору, кошти кредиту надаються позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок.
Кредитодавець не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на вже існуючий.
Таким чином, доводи спростовані наданими позивачем належними доказами, зокрема і витребуваними судом за клопотання позивача доказами, а саме: листом Приватбанку від 19.08.2025, де зазначено, що на ім'я ОСОБА_1 в Банку емітовано карту № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ 05.11.2021 у сумі 5000 грн та платіжним дорученням 34757813 від 05 листопада 2021 року, з якого вбачається, що 05 листопада 2021 року було здійснено онлайн транзакції на кредит рах.№516875*05.
Оскільки первісним кредитором перераховано кошти на рахунок відповідачки, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не отримувала цих коштів, оскільки зазначеного остання не спростувала.
Щодо нарахованих процентів
Представник відповідача у відзиві зазначає щодо несправедливості нарахованих процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Зазначені доводи суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.
У частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Така компенсація може застосовуватися у випадку невиконання зобов'язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов'язання.
Разом з тим, проценти відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Оскільки нараховані, відповідно до статтей 1048, 1056-1 ЦК України, проценти за користування кредитом не є компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», на думку суду відсутні підстави для визнання умов кредитного договору в частині передбачених відсотків за користування кредитом, несправедливими.
Крім того, підписуючи договір, відповідачка погодилася з розміром відсотків за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
Частина п'ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачі» містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Отже, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.
Відповідачкою не пред'явлено вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними, в тому числі щодо встановлення розміру процентної ставки.
Відхиляючи зазначені доводи, суд також бере до уваги, що відповідачка на спростування заборгованості нарахованих процентів не надала суду іншого належного розрахунку, який відрізнявся б від наданого позивачем, виходячи з умов кредитного договору.
З огляду на наведене, умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України, а тому відповідні доводи в цій частині також є неспроможними.
Таким чином, сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, конкретні умови кредитування, відповідачем не виконані взяті на себе зобов'язання за договором, вимоги позивача про стягнення заборгованості у заявленому розмірі знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит №101876543 у розмірі 22825 грн, з яких 5000 грн заборгованість по тілу кредиту, 16875 грн заборгованість за відсотками, 950 грн заборгованість за комісією.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат
Так, позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір за подачу позову в сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому підлягає стягненню із відповідачки.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу .
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частина 3 статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у частині 3 статті 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного з Адвокатським об'єднанням «Апологет». В п.2.3. зазначено, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8000 грн без ПДВ; акт №1006 наданих послуг; детальний опис наданих послуг (усна консультація, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта, складання позовної заяви, подання заяви до суду).
Представником відповідача подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Просила суд зменшити суму судових витрат з урахуванням складності справи, а саме до 1000 грн. При цьому посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Відповідно до частини 1, 4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.268. рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (Заява № 19336/04) суд зазначив, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Враховуючи заяву представника відповідачки про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що виконані адвокатом роботи не є складними та потребують не значних затрат часу, враховуючи зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, який не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у розмірі 6422,40 грн, які складаються зі витрат зі сплати судового збору - 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 4000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76- 89, 137,141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №101876543 в загальному розмірі 22825 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) гривень, з яких 5000 грн заборгованість по тілу кредиту, заборгованість по процентам 16875 грн, заборгованість за комісією 950 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати у розмірі 6422,40 (шість тисяч чотириста двадцять дві грн. сорок к.) грн, які складаються із витрат зі сплати судового збору - 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу - 4000 грн.
У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Повне рішення складено 06 жовтня 2025 року.
Позивач:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корпус 28, 4 поверх м.Львів, 79029.
Відповідач:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.П. Бодрова