29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"07" жовтня 2025 р.Справа № 924/874/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали справи
за заявою ОСОБА_1 , м. Хмельницький
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
представники учасників процесу:
від заявника: Василюк А.П. - представник за ордером
У судовому засіданні 07.10.2025 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2025 прийнято заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи до розгляду. Підготовче засідання по справі призначено на 07 жовтня 2025 року.
Представник заявника в підготовче засідання 07.10.2025 року з'явився, заяву від 26.08.2025 підтримав.
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, подані боржником документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, заслухавши пояснення учасників, господарський суд встановив таке.
Кодекс України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство) встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини 1 статті 8 Кодексу про банкрутство справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
Відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 1 Кодексу про банкрутство неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу про банкрутство передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу про банкрутство.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу про банкрутство, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу про банкрутство дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами 1-3 статті 119 Кодексу про банкрутство у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень частини 3 статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, місцевий суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що вказані боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до вищезазначених положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність, фізична особа - боржник повинна розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі № 161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (з усіма складовими)).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Хмельницької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у відповідності до пп. 2, 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі, у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Згідно з наданою інформацією боржником (списком кредиторів боржника) останній має заборгованість перед 21 фінансовою установою, а саме: ФК «Абекор», ФК «Кредітплюс», ТОВ «Інновація Компані», ТОВ «Сіроко Фінанс», «Іннова Фінанс», ТОВ «Стар Файненс Груп», ТОВ «Мілоан», ФК «Макс Кредит», ТОВ «ФК Є Гроші», ТОВ «Алекскредит», ТОВ « 1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів», ФК «Віва Капітал», ТОВ «Авентус Україна», ТОВ «Оптимальні Кредити», ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси», ТОВ «Селфі Кредит», ТОВ «Лінеура Україна», ТОВ «Слон Кредит», «Манівео Швидка Фінансова Допомога», АТ КБ «Приват Банк», АТ «ПУМБ» на загальну суму 653459,91 грн.
В якості доказів, окрім договорів, укладених із кредиторами, заявником надано також кредитні звіти Українського бюро кредитних історій станом на 22.04.2025 та станом на 25.08.2025.
Так, досліджуючи матеріали цієї справи, судом встановлено, що у кредитному звіті Українського бюро кредитних історій станом на 25.08.2025 міститься інформація про існуючу заборгованість боржника за договорами факторингу від 21.03.2025 (-28467,66 грн), від 05.03.2025 (-4992,00 грн), від 06.02.2025 (-49654,50 грн), від 01.02.2025 (-44980,00 грн), від 23.12.2024 (-27600,00 грн), від 30.11.2024 (-16162,69 грн), від 21.03.2025 (-11285,00 грн), однак суду не було надано означені правочини. Крім того, у вказаному вище звіті зазначено про наявну заборгованість перед «Таліон Плюс» за кредитними договорами від 06.01.2025 (-23960,27 грн) та від 08.12.2024 (-110159,00 грн). При цьому, з листа ТОВ «Таліон Плюс» (т. 2 а.с. 64), адресованого ОСОБА_1 , убачається, що між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Оптимальні кредити» 23.04.2025 був укладений договір факторингу № OK-ТП/32, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 06.01.2025 № LM557494588. Проте, означеного договору факторингу також не було долучено до матеріалів справи. Кредитного договору від 08.12.2024, на який є посилання у кредитному звіті, божником не було надано, у списку кредиторів ТОВ «Таліон Плюс» відсутній, обґрунтувань щодо наявності кредитних правовідносин з ТОВ «Таліон Плюс» боржником у заяві не наведено.
Крім того, незважаючи на обов'язок фізичної особи (боржника) при зверненні до суду із заявою про свою неплатоспроможність розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами, боржник у заяві від 26.08.2025 повідомив суд, що додає до цієї заяви лише ті документи про підстави виникнення відповідної заборгованості та про поточний її стан, якими володіє на теперішній час. Доводи боржника про те, що якщо суд прийде до висновку про необхідність отримання від інших осіб додаткових відомостей, необхідних для вирішення питання про відкриття провадження про неплатоспроможність, то він вправі зобов'язати надати таку інформацію інших осіб, в тому числі і кредиторів боржника, суд вважає неспроможними, оскільки витребування доказів є саме правом суду, а не обов'язком, при цьому із клопотанням про витребування необхідних доказів (правочинів) боржник не звертався до суду.
Отже, всупереч зазначеному вище, суду не надано відповідні правочини, що в свою чергу унеможливлює встановлення судом наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Щодо наявності підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Суд зазначає про те, що згідно ч. 1 ст. 1 Кодексу про банкрутство загроза неплатоспроможності - фінансово-господарський стан боржника, що характеризується наявністю обставин, які підтверджують, що боржник протягом наступних 12 місяців не зможе виконати свої грошові зобов'язання у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями.
Для встановлення підстави для відкриття справи дослідженню підлягають конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника (змінили або змінять його матеріальний стан), та як наслідок, протягом наступних 12 місяців (тобто у майбутньому) ускладнять або унеможливлять виконання ним грошових зобов'язань у відповідний строк.
Заявник зазначає, що об'єктивно існують інші обставини, які свідчать про наявність загрози неплатоспроможності боржника та існують на даний час, а саме: 1) військова агресія російської федерації проти України та значне погіршення економічної ситуації, що призвело до дестабілізації фінансових ринків та зростання інфляції; 2) мобілізація водіїв, які здійснюють вантажні перевезення, та вимушений простій в підприємницькій діяльності боржника, що спричинив значні збитки; 3) значне зниження цін на послуги перевезення та зростання собівартості цих послуг.
Суд зазначає про те, що посилання боржника на несприятливу економічну ситуацію в країні (інфляція), військова агресія, введений воєнний стан, суд не приймає до уваги, так як ці обставини є загальними та не є ознаками загрози неплатоспроможності в розумінні норм Кодексу про банкрутство для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, тому суд не приймає доводи заявника у цій частині. Крім того, наведені вище несприятливі обставини мають негативний вплив не лише для боржника, а й для кредиторів також.
Критично судом оцінюються твердження боржника про вимушений простій у підприємницькій діяльності боржника, оскільки з наданих останнім доказів, а саме банківської виписки за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 (т. 1, а.с. 78-91) та інформації (т. 1, а.с. 28-31), спостерігаються систематичні надходження коштів від контрагентів на рахунок боржника за надані транспортні послуги, в т.ч. міжнародного перевезення Україна - Молдова (у 2025 році здійснено 12 перевезень; у грудні 2024 року здійснено 2 перевезення, у листопаді 2024 року - 4, у жовтні 2024 року - 8, у вересні 2024 року - 6, у серпні 2024 року - 7, у липні 2024 року - 6, у червні 2024 року - 5, у травні 2024 року - 4, у квітні 2024 року - 6, у березні 2024 року - 5, у лютому 2024 року - 3, у січні 2024 року - 2; у 2023 році - 25 перевезень).
Також необґрунтованими суд вважає доводи боржника стосовно значного зниження цін на послуги перевезення (46000,00 грн у 2023 році, 43000,00 грн у 2024, 2025 роках), що призвели в тому числі до неспроможності боржником виконувати свої фінансові зобов'язання, оскільки таке зниження у ціні відбулось лише на 6,5 %, в той час як доходи боржника згідно з відомостями, що містяться у деклараціях про майновий стан боржника, у 2024 році у порівнянні з 2023 роком зросли на 45 %.
Недоведеними належними та достовірними доказами є посилання боржника на завдані для нього значних збитків внаслідок відсутності працівників (водіїв), а також низький рівень кваліфікації, професійних навичок, стан здоров'я нового водія.
Відповідно до ст. 1 КУзПБ неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України "Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України "Про кредитні спілки".
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є наявність таких юридичних фактів:
- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини;
- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини, тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками, який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому, зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.
Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер, і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов'язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 904/9266/21.
Судом встановлено, що боржником укладалися кредитні договори у період кінець 2024 року - перша половина 2025 року (в тому числі 2 договори 2018 та 2021 років відповідно), заборгованість за яким станом на дату подання заяви про неплатоспроможність становить 653459,91 грн. Проте, задекларовані доходи боржника у 2024-2025 роках сумарно становлять 2019900,00 грн, що більш ніж у 3 рази перевищують існуючу кредитну заборгованість, відтак означені обставини свідчать про можливість боржника погашати таку заборгованість перед кредиторами та відсутність ознак неплатоспроможності з боку ОСОБА_1 . При цьому, боржник зареєстрований як фізична особа-підприємець та продовжує здійснювати підприємницьку діяльність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємництво» підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: вільний вибір видів діяльності; залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства; вільний найм працівників; залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством; вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством (ст. 5 Закону України «Про підприємництво»).
Крім того, судом зауважується, що відповідно до інформації, що міститься у кредитних звітах УБКІ, боржник у попередні роки (2022-2024), тобто також в умовах військової агресії та складної економічної ситуації, активно брав кредити та повністю погашав заборгованість (містяться відмітки «кредит закритий»). Натомість, у січні-травні 2025 року, період коли боржником отримано значну частину кредитів, попри відсутності ознак погіршення фінансово-господарської діяльності заявника, останній свідомо взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилась значна сума заборгованості, та уже в серпні 2025 року звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, долучивши при цьому до заяви попередній план реструктуризації про списання з боржника 54 % суми кредитної заборгованості.
Разом з тим, доказів щодо спроб звернення до кредиторів про реструктуризацію заборгованості та проведення заявником дій щодо пошуку шляхів для погашення заборгованості суду не надано.
Боржником не надано доказів на підтвердження, що саме він не може здійснювати погашення заборгованості.
Доказів щодо наявності нових обставин (ознак неплатоспроможності) суду не надано.
Отже, належних доказів, які підтверджують неможливість протягом наступних 12 місяців виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами у строк, передбачений для їх виконання, чи здійснювати платежі за звичайними господарськими операціями суду не надано.
Суд зазначає про те, що посилання боржника на обставини, зазначені у заяві, не є тими обставинами, які підтверджують неможливість протягом наступних 12 місяців виконати заявником свої грошові зобов'язання.
Зазначені заявником обґрунтування наявності ознак неплатоспроможності для відкриття провадження у справі про не платоспроможність не знайшло свого документального підтвердження та не доведено належними доказами.
Передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов'язань та на шкоду іншим особам.
Вказане вище та пасивна поведінка боржника щодо погашення заборгованості перед кредиторами, може свідчити про зловживання правом на доступ до суду зі зверненням із заявою про неплатоспроможність.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 вказано, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства, інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини 1 статті 3, частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).
До боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів Кодекс України з процедур банкрутства покладає на боржника обов'язок повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо.
Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 вказано, що за змістом приписів статей 116, 119, 123, 125, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності (подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 31.01.2024 у справі № 911/2140/22, від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21, від 25.01.2024 у справі № 916/1575/21, від 18.04.2024 у справі № 920/1398/21).
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладені обставини та наведені вище норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Зважаючи на те, що судом відмовлено у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність боржника, господарський суд залишає без розгляду заяву арбітражного керуючого Багінського А.О. від 29.04.2025.
З урахуванням частини 7 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.
Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Заяву арбітражного керуючого Багінського А.О. про участь у справі від 29.04.2025 залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 07.10.2025.
Суддя Заверуха С.В.
Віддрук. 1 прим.
1 - до справи.
Направити ухвалу заявнику та арбітражному керуючому до електронного кабінету Електронного суду.
Направити на адресу електронної пошти:
Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - info@km.dvs.gov.ua, info2@kmm.km.dvs.gov.ua
Головного управління ДПС у Хмельницькій області - km.official@tax.gov.ua
Регіонального відділу з питань банкрутства Управління банкрутства Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - bankrut@km.minjust.gov.ua