Справа №484/4844/25
Провадження № 3/484/2172/25
07.10.2025 м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Коваленко Н.А., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов до суду 28.08.2025 року від Первомайського РВП ГУНП в Миколаївської області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
25.08.2025 о 15:03 год. по вул.. М. Вінграновського, 7б в м. Первомайську Миколаївської області ОСОБА_1 керував електровелосипедом CROSSER MAX PRO з підвисним електродвигуном потужністю 1200 Вт, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покрову обличчя, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 на розгляд даної справи не прибув. Про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України, а також шляхом направлення судової повістки за адресою місця проживання, вказаною в протоколі про адміністративне правопорушення, які повернулися на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
При вирішенні питання про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд бере до уваги висновки викладені у постанові Верховного суду від 30 січня 2020 року в справі №482/9/17, а саме - провадження у справі про адміністративне правопорушення розпочинається зі складення у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу. Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи.
Обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.
Враховуючи, що ОСОБА_1 повідомлений про час, день та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі Судової влади України, суд дійшов до висновку про можливість провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд, вивчивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, дослідивши матеріали справи вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП повністю підтверджується наданими суду матеріалами: відомостями, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення від 25.08.2025 серії ЕПР1 № 433839, доданим до протоколу відеозаписом, на якому зафіксована відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер та в медичному закладі.
Також з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки не заперечує факт керування транспортним засобом та фактично підтверджує факт вживання алкогольних напоїв в той день.
При цьому поліцейським здійснювався відеозапис на нагрудну камеру відповідно до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Відтак, Закон України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 № 2956-IX відносить самокати та моноколеса до транспортних засобів.
Тлумачення «джерело підвищеної небезпеки» та «транспортний засіб» не є тотожними, в той же час саме критерій наявності у електровелосипеда можливості приведення в рух за допомогою двигуна відрізняє його від звичайного велосипеда та є визначальним при вирішенні питань, чи відноситься він як до «транспортних засобів» так і до «джерел підвищеної небезпеки»
Наявність можливості приведення електровелосипеду в рух мускульною силою велосипедиста не позбавляє його наявності електродвигуна та можливості руху на транспортному засобі із застосуванням виключно електродвигуна без застосування мускульної сили.
Отже, електровелосипед може приводитись у рух не тільки мускульною силою, але й за допомогою двигуна, що є ключовою різницею електровелосипеда від звичайного велосипеда, який приводиться у рух виключно мускульною силою.
При цьому, згідно пункту 2.13 Правил право на керування транспортними засобами мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) може бути надано особам з 16-річного віку. При цьому мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт належать до категорії А1.
Знов таки, законодавець не обмежує нижньою межею потужність електродвигуна для вирішення питання щодо отримання прав на керування двоколісним транспортним засобом, а відрізняє виключно верхню межу, яка впливає на різні категорії прав (А1 або А).
За таких обставин, електровелосипед у відповідності до пункту 1.10 Правил, відноситься до саме транспортних засобів, а не до велосипедів та, як наслідок особа, яка керує електровелосипедом, є водієм, а не велосипедистом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Відповідно до довідки наданої САП Первомайським РВП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 згідно бази даних інформаційно-аналітичної системи НП ІКС ІПНП підсистеми «Головного сервісного центру» посвідчення водія не отримував.
Сукупність встановлених обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, переконує суд у тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за яке ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 2 ст. 33 КУпАП передбачено, що при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Враховуючи наведене, обставини та характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, суд вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки згідно відомостей Національної поліції ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія.
Крім того, на підставі п.5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к. на користь держави.
Керуючись ст.ст. 33, 283, п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП, суд, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн на користь держави без позбавленням права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к.
Постанову може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові.
СУДДЯ Н.А. КОВАЛЕНКО