Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2148/25
Провадження № 1-кп/945/610/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в залі суду в м.Миколаєві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.07.2025 року за №120251522600000240, за обвинуваченням:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Миколаєва, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, не одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді старшого навідника 1 станкового гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
встановив:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
Досудовим розслідуванням та судовим слідством встановлено, що солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу на посаді старшого навідника 1 станкового гранатомета протитанкового взводу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , обвинувачується в тому, що у порушення вимог ст.ст.17, 65, 68 Конституції України, ст.ст.9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.2-4Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п.14, 17 розділу І Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №359 від 29.06.2005 року, п.п.1-4, 9 Положення про дозвільну систему, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №576, 20.09.2024 року ОСОБА_5 , із ввіреним йому автоматом 7.62 автомат АКМ із заводським № НОМЕР_2 , та наявними у нього набоями калібру 7,62 мм у кількості 110 штук, після виконання бойових завдань, до військової частини НОМЕР_1 , місце розташування: поблизу АДРЕСА_3 , не повернувся, а разом із ввіреною йому вказаною зброєю та боєприпасами направився за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 . Після чого, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 10.07.2025 року ОСОБА_5 , переслідуючи раптово виниклий злочинний умисел, направлений на носіння та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, перевіз, а у подальшому переніс їх за місцем свого фактичного приживання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , де став незаконно зберігати, у вказаному житловому будинку до 10.07.2025 року. 10.07.2025 року у період часу з 06:09 години по 10:05 годину, у ході санкціонованого обшуку на території домоволодіння ОСОБА_5 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 виявлено та вилучено: автоматичну зброю (автомат) «АКМ» 7,62-мм з маркуванням «11 1968 GR21410; залізні магазини з автоматичної зброї типу «АКМ» у кількості 2 штук; пластмасові магазини з маркуванням «МАК47» у кількості 3 штук; затвор з маркуванням « НОМЕР_2 та набої калібру 7,62 мм у кількості 110 штук.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред'явленого обвинувачення та висновки суду.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, ураховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, при цьому, з'ясував те, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
ІІІ. Частина статті Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.263 КК України, як незаконне носіння та зберігання бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
IV. Мотиви суду при призначенні покарання.
Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до вимог ст.337 КПК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Згідно з положеннями ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, у Рішенні №15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.»
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз'яснено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
При призначенні обвинуваченому покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , судом не встановлені.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує, що останній є осудним в розумінні ч.1 ст.19 КК України, однак відповідно до ст.12 КК України вчинив тяжкий злочин.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який є особою молодого віку, неодружений, проходить військову службу, на день ухвалення вироку раніше не судимий, за місцем проходження військової служби характеризується посередньо; стан його здоров'я, який на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; тяжкість кримінального правопорушення, відсутність тяжких наслідків, щире каяття ОСОБА_5 , його активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також ставлення обвинуваченого до скоєного, який шкодує про те, що сталося.
Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання, призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності можливо без ізоляції від суспільства та його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а також застосувати положення ст.76 КК України.
V. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
У кримінальному провадженні цивільний позов не заявлявся.
Речовими доказами у кримінальному провадженні є: змиви з автоматичної зброї типу АКМ, які було направлено на проведення молекулярно-генетичної експертизи до Миколаївського НДЕКЦ МВС України; 5 магазинів до автоматичної зброї типу АКМ, автомат АКМ 7,62-мм серії/номер НОМЕР_2 1968 року випуску, 110 патронів калібру 7,62, затвор від AKM, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Питання щодо речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
Крім того, ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_8 від 14.07.2025 року накладено арешт на вилучене 10.07.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:автоматичну зброю (автомат) «АКМ» 7,62-мм з маркуванням «11 1968 GR21410, який поміщено до сейф-пакету № WAR1690010; залізні магазини з автоматичної зброї типу «АКМ» у кількості 2 штук, які поміщено до сейф-пакету №PSP30744651; пластмасові магазини з маркуванням «MAK47» у кількості 3 штук, які поміщено до сейф-пакету №PSP3074652; затвор, який поміщено до сейф-пакет № CRI1175098; набої калібру 7,62 мм у кількості 90 штук, які поміщено до сейф-пакету №PSP3074653; набої калібру 7,62 мм у кількості 20 штук, які поміщено до сейф-пакету №CRI1175094 з метою збереження речових доказів, шляхом заборони на відчуження, розпорядження та користування майном. Місцем зберігання вилученого майна визначено у відділенні поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області.
Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч.4 ст.174 КПК України, відповідно до положень якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Положеннями статті 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судова практика Європейського суду з прав людини орієнтує на те, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції", має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства».)
При вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів, належить забезпечувати справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, а також з вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
За таких обставин, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді на вищевказане майно.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні складаються з витрат на проведення судової експертизи зброї (висновок експерта №СЕ-19/115-25/11233-БЛ) вартістю 2674 гривень 20 копійок.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні.
Оскільки процесуальні витрати документально підтверджені, вони підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 .
У цьому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 слідчим суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти Військової служби правопорядку ЗСУ строком на 60 діб до 07.09.2025 року, строк дії якого було продовжено до 10.10.2025 року. З клопотанням про продовження цього запобіжного заходу чи про обрання іншого запобіжного заходу, прокурор не звертався. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що вказаний запобіжний захід слід скасувати; до набрання цим вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 обирати не слід.
Керуючись ст.100, ч.3 ст.349, ст.368, 370, 373, 374, 376 КПК України,
ухвалив:
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку терміном на 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_5 - скасувати.
ОСОБА_5 звільнити з-під варти негайно.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області ОСОБА_8 від 14.07.2025 року на вилучене 10.07.2025 року в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: автоматичну зброю (автомат) «АКМ» 7,62-мм з маркуванням « НОМЕР_3 , який поміщено до сейф-пакету № WAR1690010; залізні магазини з автоматичної зброї типу «АКМ» у кількості 2 штук, які поміщено до сейф-пакету №PSP30744651; пластмасові магазини з маркуванням «MAK47» у кількості 3 штук, які поміщено до сейф-пакету №PSP3074652; затвор, який поміщено до сейф-пакет №CRI1175098; набої калібру 7,62 мм у кількості 90 штук, які поміщено до сейф-пакету № PSP3074653; набої калібру 7,62 мм у кількості 20 штук, які поміщено до сейф-пакету №CRI1175094 - скасувати.
Речові докази: змиви з автоматичної зброї типу АКМ, які було направлено на проведення молекулярно-генетичної експертизи до Миколаївського НДЕКЦ МВС України - знищити.
Речові докази: 5 магазинів до автоматичної зброї типу АКМ, автомат АКМ 7,62-мм серії/номер НОМЕР_2 1968 року випуску, 110 патронів калібру 7,62, затвор від AKM, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів відділення поліції №5 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області - повернути військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судової експертизи зброї (висновок експерта №СЕ-19/115-25/11233-БЛ) у розмірі 2674 (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) гривні 20 копійок.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч.2 ст.394 КПК України.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1
07.10.2025