адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
07.10.2025 Справа № 917/1107/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Науково - виробничий комплекс "Іскра", вул. Магістральна 84, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімавіарезерв", пр. Першотравневий, 19, оф. 12, м. Полтава, 36011
про стягнення 192 211,00 грн,
Без виклику сторін
Встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Акціонерне товариство "Науково - виробничий комплекс "Іскра" просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімавіарезерв" -192 211,00 грн пені за порушення строків поставки товару, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.06.2024 року між сторонами Договору постачання №17/281-юр.
Правовими підставами позову зазначено ст. 509, 525, 526, 626, 628, 712 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази в копіях (а.с. 6-61) : Договору постачання №17/281-юр від 20.06.2024р. з додатком, рішення Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025р. у справі №917/2026/24, видаткова накладна №5 від 24.01.2025р.
Відповідач у відзиві на позов повідомляє про те. Що зу рахуванням уже стягнутих за судовим рішенням сум пені та штрафу стягнення вказаної в позові суми буде надмірним тягарем для відповідача. Який має тяжкий фінансовий стан та фактично «паралізоване» через зниження кількості замовлень та блокування рахунків; просить зменшити розмір пені на 90%.
У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення пені.
Під час розгляду справи суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
2. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
20.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімавіарезерв" (Постачальник) та Акціонерним товариством "Науково - виробничий комплекс "Іскра" (Покупець) було укладено Договір постачання №17/281-юр (далі - Договір, а.с. 9-11).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:
- Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору);
- Найменування товару, його кількість та якісні показники, код класифікації ДК 021:2015, місце поставки, строки поставки, ціна Товару за одиницю та по позиціям, а також загальна вартість Товару, постачання якого буде здійснюватися, згідно Договору, вказується у Специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину Договору (п. 1.2 Договору);
- Загальна сума Договору складає 5 000 000,00 грн. (п'ять мільйонів грн. 00 коп.) без ПДВ розраховується сумою всіх Специфікацій, що є невід'ємною частиною цього договору. Сума Специфікацій не може перевищувати загальну ціну договору (п. 2.1 Договору);
- Оплата Покупцем Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів сумі визначеній в Специфікаціях, на поточний рахунок Постачальника, зазначений у даному Договорі.Оплата здійснюється в розмірах, що визначені в Специфікаціях протягом тридцяти банківських днів з дати виконання Постачальником зобов'язань по поставці Товару. Сторони можуть погодити інші умови оплати в Специфікаціях до договору. Покупець має право здійснити оплату Товару до настання раніше узгоджених строків оплати (п. 2.2, 2.3, 2.6 Договору);
- Постачальник зобов'язаний відвантажити Товар на територію Покупця для проходження вхідного контролю в строки, кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в Специфікації до договору (підп. 3.1.1 п. 3.1 Договору);
- Днем виконання Постачальником зобов'язання по поставці Товару вважається дата відвантаження повної партії якісного Товару без дефектів та браку зі складу Постачальника на територію Покупця кількості та у відповідності до номенклатури, що визначені в Специфікаціях до договору (п. 3.2 Договору);
- За порушення строків поставки “Постачальник» зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальникзобов'язаний додатково сплатити “Покупцю» штраф у розмірі 7% вказано вартості (п. 4.3 Договору);
- Сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо вони є наслідком дії обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, страйки, масові безладдя і хвилювання, аварії і катастрофи, а також прийняття органами державної влади чи управління нормативно-правових актів, що унеможливлюють виконання Договору. При цьому термін виконання зобов'язань за цим Договором відкладається відповідно до часу, протягом якого діяли форс-мажорні обставини, але не більше трьох місяців з моменту їх виникнення (п. 5.1 Договору);
- при настанні вищезазначених обставин непереборної сили, винна сторона повинна в п'ятиденний термін з моменту, коли, їй стало відомо про настання таких обставин, сповістити про це іншу сторону.Настання обставин непереборної сили підтверджується документом виданим компетентним органом за місцем виникнення зазначених обставин. Недотримання зазначених умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини (п. 5.2 Договору);
- Договір набирає законної сили з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2027, а в частині гарантійних обов'язків - до їх виконання (п. 8.6 Договору).
Додатком до Договору сторони підписали Специфікацію № 1 (далі - Специфікація, а.с. 11 на звороті), у якій узгодили, зокрема, найменування товару, кількість (56 штук), ціну, загальну вартість (3 836 000,00 грн без ПДВ) та строки поставки (партіями по 2-10 штук в термін 20-30 календарних днів після підписання Договору.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.01.2025р. у справі №917/2026/24, яке набрало законної сили,у спорі між цими ж сторонами, який виник з цього договору, судом встановлено, що свої зобов'язання з поставки відповідачем виконано не в повному обсязі та не у встановлений строк. Так, судом встановлено терміни прострочення поставки частини товару, а також той факт, що «…решту обумовленого Специфікацією Товару у кількості 46 штук загальною вартістю 3 151 000,00 грн Відповідач не поставив, станом на 18.11.2024 прострочення виконання зобов'язання з поставки складає 121 день». Також судом досліджувалися претензія №12/9юр у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань з поставки продукції з вимогою про сплату відповідно до умов п. 4.3 Договору 334 554,00 грн пені та 225 365,00 грн штрафу, та відповідь на претензію, у якій відповідач повідомив про закупівлю необхідної кількості товару, часткову поставку товару, а також про те, що наступна партія товару при транспортуванні потрапила під обстріл в Харківській області і її врятувати не вдалося, та про зобов'язання поставити товар у повному обсязі.
Вказаним рішенням з відповідача на користь позивача було стягнуто 616 226,00 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 20.06.2024 року між сторонами Договору постачання №17/281-юр, з яких : 390 861,00 грн пені (за період з 23.07.2024р. по 18.11.2024р.) та 225 365,00 грн штрафу.
Позивач повідомляє, що до цього часу рішення остаточно не виконане; у січні 2025р. було поставлено товар у кількості 2 штуки на суму 137 000,00 грн (копія видаткової накладної - а.с.5); товар на суму 3 014 000,00 грн не поставлений, у зв'язку з чим позивач на підставі п.4.3 договору донараховує 192 211,00 грн пені (з 19.11.2024р. по 18.01.2025р.) та просить стягнути її на свою користь.
3. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору:
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України, був чинний на момент виникнення і існування спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт укладення та часткового виконання сторонами Догвоору встановлено Господарським судом Полтавської області у вищевказаному рішенні від 14.01.2025р., яке набрало законної сили.
Згідно ст..75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також суд у даному рішенні зазначив, що Відповідач не надав доказів наявності форс-мажорних обставин, про які йшлося у листі № 1 від 12.11.2024р.; всупереч п. 5.2 Договору, Відповідачем не надано доказів сповіщення Позивача в п'ятиденний термін з моменту, коли, стало відомо про настання обставин непереборної сили. Наявність таких представник Позивача у судовому засіданні заперечив.
Суд послався на п. 47. 50 Постанови Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, де зазначено, що саме повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21.
За викладеного, Відповідачем не доведено допустимими як наявності форс-мажорних обставин, внаслідок яких зобов'язання з поставки Товару за Договором ним не виконано, так і своєчасного повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин, що відповідно до п. 5.2 Договору позбавляє Відповідача права посилатися на форс-мажор.
Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У п. 4.3 Договору сторони узгодили, що за порушення строків поставки Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості Товару, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник зобов'язаний додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відтак, суд погоджується з позицією позивача та вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення 192 211,00 грн пені за період прострочення виконання зобов'язання з 19.11.2024р. по 18.01.2025р. Перевіряючи розрахунок позивача, суд встановив, що позивач дотримався приписів ч.6 ст.232 ГК України (яка діяла на час існування спірних правовідносин та подання позову) про обмеження нарахування пені 6-ма місяцями з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідач контр розрахунку пені не надав, як зазначено вище - просив зменшити розмір пені на 90% з посиланням на відповідні приписи ЦК України, ГК України та судову практику. Вирішуючи питання про зменшення пені, суд виходить з наступного:
Так, положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Отже, положення частини третьої статті 551 ЦК України, ст. 233 ГК України з урахуванням наведених положень норм процесуального права щодо загальних засад господарського судочинства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, які прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тобто не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.
Суд враховує, що укладаючи договір, сторони погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, строк виконання зобов'язання, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання. Відтак, відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, усвідомлював визначені ним відповідні умови щодо обсягу зобов'язання, строків його виконання та погодився із передбаченою відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.
Суд також звертає увагу, що відповідач є господарюючим суб'єктом, який несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Суд зауважує, що відповідачем не доведено жодними доказами та обґрунтуваннями факт винятковості обставин невиконання взятого ним на себе зобов'язання; сам по собі незадовільний майновий стан,у підтвердження якого відповідач надав фінансову звітність мікропідприємства на 31.03.2025р., не є достатньою підставою для зменшення штрафних санкцій. Також судом враховано пояснення позивача в цій частині, викладені у відповіді на відзив, а також той факт, що навіть з урахуванням сум штрафних санкцій, стягнутих за рішенням у справі №917/2026/24, розмір пені не є надмірно високим в порівнянні з сумою невиконаного зобов2язання відповідача. Відтак, враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру пені.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову.
У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімавіарезерв" (пр. Першотравневий, 19, оф. 12, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 45196779) на користь Акціонерного товариства "Науково - виробничий комплекс "Іскра" (вул. Магістральна 84, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69071, код ЄДРПОУ 14313866) 192 211,00 грн пені та понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 07.10.25р.
Суддя О.С.Мацко