Миколаївської області
Справа №477/1930/25
Провадження №1-кс/477/982/25
про задоволення скарги
23 вересня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Вітовського районного суду Миколаївської області скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчої СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року,
12 вересня 2025 року до слідчого судді Вітовського районного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року.
В обґрунтування скарги вказує, що СВ ВП №4 Миколаївського РУП Головного управління Національної поліції в Миколаївській області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року, яке постановою слідчої ОСОБА_5 від 30 грудня 2024 року закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. Посилалась на безпідставність та незаконність оскаржуваної постанови, оскільки слідчим не повідомлено керівника прокуратури у встановлений КПК України спосіб про початок досудового розслідування, слідчим в порушення вимог закону використані матеріали з іншого кримінального провадження та не встановлено належність потерпілому мобільного телефону, по якому було проведене експертне дослідження. Вказане свідчить про передчасність винесення оскаржуваної постанови. Оскільки вказана постанова скаржнику направлена не була, то його представником 05 вересня 2025 року лише під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження було отримано її копію, у зв'язку з чим десятиденний термін на оскарження цієї постанови слід відраховувати саме з дати отримання відповідної копії оскаржуваного документа.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 повністю підтримала подану скаргу та просила її задовольнити посилаючись на обставини, викладені у скарзі.
Слідча СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, не повідомивши про причини своєї неявки.
Відсутність слідчого відповідно до частини третьої статті 306 КПК України не є перешкодою для розгляду скарги.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
Дослідивши матеріали судової справи та матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року, слідчий суддя встановив наступне.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи громадянина України захищаються судом. Суть такого захисту полягає в тому, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади.
Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 КПК України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 КПК України, з урахуванням положень глави 26 КПК України (частина перша статті 306 КПК України).
Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділу ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області перебували матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року за правовою кваліфікацією, передбаченою частиною четвертою статті 185 КК України за фактом викрадення майна, належного ОСОБА_4 .
Зі змісту витягу з ЄРДР від 16 листопада 2024 року вбачається, що відомості до вказаного реєстру внесено на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 29 жовтня 2024 року.
Згідно повідомлення старшого слідчого СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_6 від 16 листопада 2024 року, ним розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152230000640.
Рапортом від 17 листопада 2024 року старший слідчий ОСОБА_6 просить т.в.о. керівника слідчого підрозділу ОСОБА_7 надати дозвіл на долучення до матеріалів вказаного кримінального провадження копії матеріалів досудового розслідування з іншого кримінального провадження за №120241522300000505, зокрема копію протоколу огляду місця події та фототаблиці до нього.
Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Частиною другою статті 93 КПК України визначено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Як установлено слідчим суддею, зазначений вище рапорт старшого слідчого ОСОБА_6 не містить жодних відомостей про його реєстрацію та розгляд відповідним суб'єктом (резолюція, доручення тощо).
При цьому, в матеріалах кримінального провадження наявна копія протоколу огляду місця події від 11 жовтня 2024 року, який проведений слідчим СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 з фототаблицею до нього.
Однак, відомості на підставі чого та у який процесуальний спосіб до матеріалів цього кримінального провадження долучений вказаний процесуальний документ, який має ознаки доказу, в силу положень статті 83 КПК України, відсутні.
Також, слідчий суддя зазначає, що долучена копія протоколу огляду місця події від 11 жовтня 2024 року, який проведений слідчим СВ ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_8 з фототаблицею до нього, не засвідчена в установленому законом порядку та не відповідає вимогам ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів».
За матеріалами кримінального провадження також вбачається, що слідчим призначено, а експертом проведено, судову товарознавчу експертизу, якою визначено ринкову вартість вживаного мобільного телефону марки Samsung-J610FN/DS (що був вилучений 11 жовтня 2024 року під час проведення огляду місця події у с. Пересадівка).
З протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 27 грудня 2024 року вбачається, що остання, крім обставин події від 07 вересня 2024 року щодо спричинення тілесних ушкоджень її чоловіку, вказала, що нею був виявлений мобільний телефон (марку не зазначає), який вона подумала, що належить її чоловікові, а коли вона зрозуміла, що мобільний телефон не належить її чоловікові, викинула цей телефон у бік.
Аналізуючи зібрані під час досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні докази, слідчий суддя встановив, що слідчим взагалі не здійснено жодних процесуальних заходів по встановленню технічних, функціональних, зовнішніх характеристик мобільного телефона, який за доводами скаржника, був викрадений у нього 07 вересня 2024 року.
В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, що дозволяють ідентифікувати наявний у органу досудового розслідування мобільний телефон, як майно щодо якого було внесено відомості до ЄРДР.
Слідчий суддя звертає увагу, що статтею 229 КПК України передбачена така слідча дія, як пред'явлення речей для впізнання, під час проведення якої, із дотриманням вимог процесуального закону, можливо було б установити належність мобільного телефону заявнику.
Частиною другою статті 9 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини»).
Так, доводи скаржника про передчасність і необґрунтованість рішення про закриття кримінального провадження є слушними та знайшли своє підтвердження під час розгляду скарги.
На думку слідчого судді, орган досудового розслідування, закриваючи кримінальне провадження №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року, в повному обсязі не з'ясував усі зазначені заявником обставини кримінального правопорушення, не вжив всіх необхідних заходів для забезпечення повного та всебічного досудового розслідування, зокрема, не пред'явив заявнику ОСОБА_4 для впізнання вилучений в ході огляду місця події 11 жовтня 2024 року мобільний телефон, не здійснив його допит, не залучив скаржника в якості потерпілого, в належний процесуальний спосіб не долучив до матеріалів цього кримінального провадження докази, здобуті в іншому кримінальному провадження та не оформив їх у відповідності до вимог ДСТУ 4163:2020тощо, що свідчить про передчасність висновку про відсутність події злочину та ставить під сумнів законність постанови про закриття кримінального провадження.
Згідно із вимогами статті 110 КПК України постанова про закриття кримінального провадження повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на усі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Ураховуючи викладене, скарга адвоката ОСОБА_3 , яка подана в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року підлягає задоволенню.
Відповідно до рішень ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Такої ж послідовної позиції дотримується ЄСПЛ й в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України», в якому Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, ступінь необхідності надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін кримінального провадження повинен визначатися слідчим суддею з урахуванням конкретних обставин справи.
Слідчий суддя зауважує, що на викладені в скарзі аргументи, які визнані слідчим суддею вагомими, надані вмотивовані відповіді з урахуванням конкретних обставин справи.
Керуючись статтями 303, 304, 306, 307 КПК України,
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на постанову слідчого СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року - задовольнити.
Скасувати постанову слідчої СВ ВП №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 від 30 грудня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12024152230000640 від 16 листопада 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_10