Справа № 477/1516/25 Провадження № 3/477/746/25
25 вересня 2025 р. м. Миколаїв
Суддя Вітовського районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого машиністом у локомотивному ДЕПО, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП,
29 липня 2025 року на адресу суду надійшла справа про адміністративне правопорушення №477/1516/25 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 19 липня 2025 року, серії ВАД, №721573, 19 липня 2025 року близько 15-30 години ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , спричинив сварку відносно своєї дружини - ОСОБА_2 , під час якої виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим спричинив емоційну невпевненість та чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував обставини викладені у протоколі, вину не визнав. Суду пояснив, що між ним та дружиною відбулася побутова сімейна сварка. Просив провадження щодо себе закрити.
В судовому засіданні були досліджені матеріали справи, а саме: рапорт старшого інспектора чергового відділення поліції №4 МРУП ГУНП в Миколаївській області про надходження 19 липня 2025 року о 16-18 годині повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_3 про те, що 19 липня 2025 року о 16-18 годині за адресою: АДРЕСА_1 , її батько у нетверезому стані вчиняє домашнє насильство в сім'ї, погрожує, виганяє з будинку; заяву ОСОБА_2 до відділення поліції №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про прийняття заходів до її чоловіка ОСОБА_1 , який вчиняє щодо неї домашнє насильство, а саме: висловлювався в її бік нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою; письмові пояснення потерпілої від 19 липня 2025 року, які узгоджуються з письмовою заявою до відділення поліції від 19 липня 2025 року; письмові пояснення свідка ОСОБА_3 від 19 липня 2025 року, які узгоджуються з наданими показами потерпілої; 19 липня 2025 року інспектором ВП №4 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області винесений терміновий заборонений припис стосовно кривдника, з огляду на який ОСОБА_1 заборонено протягом п'ять діб у період часу з 16-50 години 19 липня 2025 року по 16-50 години 24 липня 2025 року у будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою ОСОБА_2 ; письмові пояснення потерпілої від 25 вересня 2025 року, з яких вбачається, що між нею та чоловіком виникла обопільна сімейна сварка, на сьогодні конфлікт врегульовано, жертвою сімейного насилля себе не відчувала та не вважає, приходжу до наступного висновку.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 252 КУпАП України визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. І відповідно необхідно подати докази на підтвердження завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, встановлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». У цьому Законі визначені такі поняття як - «кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі» та «особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі». Закон передбачає, що одна з осіб - кривдник займає активну позицію та вчиняє домашнє насильство щодо постраждалої особи, яка є жертвою цього насильства. Тобто, чітко визначені ролі кривдника та постраждалого. Разом з тим Закон не передбачає, що постраждала особа може одночасно бути кривдником особи, що вчинила домашнє насильство щодо постраждалого.
Крім цього, з гідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність повторюваності; системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Систематичність як ознака злочину домашнього насильства визначається як вчинення трьох або більше діянь, які пов'язані однаковими або подібними об'єктами, вчиняються в межах однієї й тієї самої форми вини та спрямовані на досягнення загального результату.
В свою чергу, матеріали справи не містять доказів системності вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності домашнього насильства щодо потерпілої.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку в кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї з ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування стосовно неї заходів державного примусу.
Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» визначено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Вказані положення закону окреслюють перелік дій, одна чи декілька з яких можуть становити собою об'єктивну сторону (форму вираження) психологічного насильства.
Домашнє насильство в розумінні статті 173-2 КУпАП є адміністративним правопорушенням з матеріальним складом, оскільки потребує доведення наявності не тільки певного діяння, але і обов'язкове спричинення шкоди, в даному випадку, психічному здоров'ю потерпілої.
Таким чином, для констатації наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно встановити, чи вчинено ним будь-які діяння (дію або бездіяльність) психологічного характеру, що завдали реальної шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 .
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД, №721573, від 19 липня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою в бік своєї дружини ОСОБА_2 .
Разом з тим, ні протокол про адміністративне правопорушення, ні матеріали справи не містять відомостей, що в результаті діянь ОСОБА_1 була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 , тобто наслідки у виді реальної шкоди психічному здоров'ю. Про факт завдання будь-якої шкоди потерпіла не повідомила ні в заяві про вчинене кримінальне правопорушення та іншу події, ні в письмових поясненнях.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та слідує з письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 між нею та її чоловіком ОСОБА_1 19 липня 2025 року за місцем їх проживання виникла обопільна сварка, що виключає статус будь-якої з цих осіб як постраждалої особи, що зазнала домашнього насильства. До того ж, потерпіла жертвою сімейного насилля себе не вважає.
З огляду на правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 545/744/19 (провадження № 61-13514св19) факт сварок і непорозумінь на побутовому ґрунті свідчить про наявність конфлікту між подружжям, членами сім'ї та не підтверджує факту вчинення особою, яка притягується до відповідальності, домашнього насильства.
Отже, у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано і матеріалами справи не доведено, що потерпілій реально була завдана шкода психічному здоров'ю, хоча це прямо випливає з диспозиції частини 1 статті 173-2 КУпАП.
Жодних інших доказів, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Норми КПК України, а саме статті 337 Кодексу, визначають, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відповідно до статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тобто, недоведеність вини прирівнюється до невинуватості особи.
За таких обставин, слід дійти висновку щодо недоведеності факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, належних та допустимих доказів щодо цього суду не надано.
У зв'язку з чим приходжу до висновку щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, передбаченого частиною 1 статтею 173-2 КУпАП, оскільки доказів, які підтверджують завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілоїсуду не надані.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Керуючись статтями 247, 284 КУпАП,
Провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена через Вітовський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В.Полішко