Справа № 473/2657/25
іменем України
"07" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 22 травня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №22.05.2024-100000741 (кредитної лінії).
Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 98 днів з дня надання, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 27 серпня 2024 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту (490 грн).
У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання останній зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 70 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 365 % річних за період прострочення.
Проте позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 23 травня 2025 року виникла заборгованість у загальному розмірі 21 280 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 7 000 грн;
-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 22 травня 2024 року до 27 серпня 2024 року) - 10 290 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 490 грн;
-нарахована неустойка - 3 500 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.
В судове засідання представниця позивача Горна В.І. не з'явилася, проте у позові просила про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.
Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача у позові не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Зокрема, суд встановив, що 22 травня 2024 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з ОСОБА_1 . Кредитний договір №22.05.2024-100000741 (кредитної лінії).
Відповідно до договору ТОВ «Споживчий центр» зобов'язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн з загальним строком користування коштами протягом 98 днів з дня надання, а відповідач зобов'язався повернути кредит до 27 серпня 2024 року, сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1,5 % за кожен день користування кредитом, а також сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 7 % від суми кредиту (490 грн).
У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов'язання останній зобов'язався сплачувати на користь кредитодавця неустойку у розмірі 70 грн за кожен день прострочення, а також відповідно до ст. 625 ЦК України сплатити 365 % річних за період прострочення.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов'язків позичальника у кредитних правовідносинах з ТОВ «Споживчий Центр».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов'язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
З копії квитанції АТ КБ «ПриватБанк» від 22 травня 2024 року вбачається, що ТОВ «Споживчий центр» повністю виконало взяті на себе зобов'язання перед позичальником шляхом перерахування 22 травня 2025 року кредитних коштів за кредитним договором від 22 травня 2024 року №22.05.2024-100000741 у розмірі 7 000 грн на зазначену в кредитному договорі банківську картку № НОМЕР_1 .
У той же час, позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 23 травня 2025 року йому нараховано заборгованість у загальному розмірі 21 280 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 7 000 грн;
-заборгованість за процентами (нарахованими за період з 22 травня 2024 року до 27 серпня 2024 року) - 10 290 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 490 грн;
-нарахована неустойка - 3 500 грн.
Перевіривши вказаний розрахунок, суд встановив наступне.
Суд констатує, що проценти дійсно нараховувалися позивачем відповідно до умов кредитного договору (в тому числі за узгодженими сторонами розміром процентної ставки та строком кредитування).
Однак умови кредитного договору та відповідні нарахування в цій частині частково суперечать вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
За встановленого, оскільки кредитний договір укладений між сторонами після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування» (в частині обмеження розміру денної процентної ставки), проте без урахування його положень, а тому відповідні умови договору щодо нарахування процентів за денною ставкою, що перевищує 1 %, починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (тобто з 20 серпня 2024 року) є нікчемними, а нарахування процентів протягом вказаного періоду повинно здійснюватися за денною ставкою не більше 1 %.
Зокрема, визначена позивачем в договорі денна ставка за договором, розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору, зокрема процентної ставки за договором в 1,5 % за кожен день користування кредитом становить 1,13 %, з чим суд, перевіривши відповідні обрахування, погоджується.
Згідно договору, позивач здійснював нарахування позичальнику процентів за процентною ставкою 1,5 % за кожен день користування кредитом, тобто, починаючи з 20 серпня 2024 року і до 27 серпня 2024 року, з порушенням вимог закону.
Таким чином, за період з 20 серпня 2024 року до 27 серпня 2024 року проценти підлягали до нарахування за процентною ставкою 1,33 % на день (що відповідає денній ставці в 1 %).
Тобто, належна заборгованість за процентами до стягнення за період нарахування становить:
- з 22 травня 2024 року до 19 серпня 2024 року - 9 450 грн (7 000 грн (сума кредиту) х 1,5 %/100 х 90 (днів користування кредитом));
- з 20 серпня 2024 року до 27 серпня 2024 року - 744,80 грн (7 000 грн (сума кредиту) х 1,33 %/100 х 8 (днів користування кредитом)).
Таким чином, загальний розмір процентів за період кредитування, розрахований з урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», становить 10 194,80 грн.
Що стосується нарахування неустойки, то в цій частині слід зазначити наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень та ст.ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Зважаючи на наведене, законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦПК України, а також сплати неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, та такі нарахування підлягають списанню.
За встановленого, нарахована позивачем неустойка не підлягає стягненню.
В іншій частині розмір нарахованої заборгованості відповідає умовам кредитного договору.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором до стягнення становить 17 684,80 грн, у тому числі:
-заборгованість за кредитом - 7 000 грн;
-заборгованість за процентами - 10 194,80 грн;
-заборгованість за комісією за надання кредиту - 490 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 2 013,26 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором №22.05.2024-100000741 (кредитної лінії) від 22 травня 2024 року, що утворилася станом на 23 травня 2025 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 22 травня 2024 року до 27 серпня 2024 року) у розмірі 10 194 (десять тисяч сто дев'яносто чотири) гривні 80 копійок; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 490 (чотириста дев'яносто) гривень, а всього в загальному розмірі 17 684 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні 80 копійок, а також в повернення 2 013 (дві тисячі тринадцять) гривень 26 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: О.В. Вуїв