Справа № 473/3907/25
іменем України
"07" жовтня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Миронової О.В., за участю секретаря судового засідання Гордієнко К.В., захисник - адвокат Врадій Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенську справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ,
11.04.2025 року постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області визнано винним за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126, на підставі ст.36 КУпАП та призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 05 років та без оплатного вилучення транспортного засобу;
- за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
24.07.2025 року о 10 год. 53 хв. в с.Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області по вул.Врожайна, 46, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Mitsubishi Outlander номерний знак НОМЕР_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами та вчинив правопорушення повторно протягом року згідно постанови ЕНА №3928267 від 24.01.2024 року.
ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та пояснив, що 24.07.2025 року він прийшов додому за своїм товаришем ОСОБА_2 і побачив, що будинок закритий. Також ОСОБА_1 побачив, що на проїжджій частині вулиці знаходиться автомобіль, яким він користувався раніше, а зараз на ньому їздить дідусь ОСОБА_1 . Вони підійшли до автомобіля і так як той був відчинений, сіли в нього та почали чекати поки прийде мати ОСОБА_1 . Поки вони сиділи в автомобілі повз них на великій швидкості проїхав автомобіль, і для того, щоб ніякий автомобіль не скоїв наїзд на транспортний засіб в якому вони сиділи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вирішили перемістити автомобіль в інше місце, щоб не заважав їхати іншим. Після чого ОСОБА_2 штовхнув автомобіль і він переїхав на інше місце. Винним себе не визнає, так як вважає, що транспортним засобом він не керував.
Захисник Врадій Л.М. в судовому засіданні просила закрити провадження по справі в зв'язку з тим, так як диспозиція ч.5 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи право керування таким транспортним засобом, а саме був позбавлений права керування згідно протоколу ЕПР1 №265840. Однак протокол ЕПР1 №265840 не є остаточним рішенням про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. Згідно положень ст.251 КУпАП протокол є лише доказом в справі про адміністративне правопорушення, в якому зазначені фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Остаточне рішення по розгляду протоколу ЕПР1 №265840 прийнято Вознесенським міськрайонним судом в постанові від 11.04.2025 у справі №473/1335/25. Крім того, з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що перебуваючи в автомобілі, зрозумівши через деякий час, що те, як автомобіль розташований на вулиці створює незручності в русі іншим транспортним засобам, а при під'їзду іншого автомобіля по ґрунтовій дорозі здійнявся густий пил, чим створив безпеку у видимості. ОСОБА_1 вирішив відігнати автомобіль на безпечну відстань ближче до краю проїжджої частини. Автомобіль мав несправності тормозної системи. Не включаючи двигун, він переключив коробку передачі на нейтральне положення, та автомобіль близько на півметра від'їхав в ліву сторону узбіччя по напрямку його автомобіля. Тобто ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності задля усунення небезпеки громадському порядку, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, так як ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що вони разом із ОСОБА_1 поверталися до ОСОБА_1 дому і оскільки дім був зачинений вони разом сіли в машину, якою раніше користувався ОСОБА_1 , яка стояла поруч з будиноком та стали чекати в ній повернення матері ОСОБА_1 . На їх вулицю заїхав невідомий автомобіль на великій швидкості і ОСОБА_1 запропонував пересунути автомобіль подалі від дороги, щоб його не зачепили. ОСОБА_1 нажав педаль зчеплення, а свідок вийшовши з машини штовхнув її. Поки машина котилась ОСОБА_1 нажав педаль гальма і загорілися «стопи».
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, свідка, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відеозапис фіксації правопорушення, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно з п. 2.1 а) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особами, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №840344 від 24.07.2025; DVD-R диском з відеозаписами події; копією постанови ЕНА №3928267 від 24.01.2024 року згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 400,00 грн.; довідкою ПОГ СПОГ ВВГ Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області Чебановим В., згідно якої ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами та за період з 24.07.2024 року по 24.07.2025 - притягувався до адміністартивної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
Суд відноситься критично до пояснень ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, в якому вони перебували, та вважає, що дані пояснення направлені на те, щоб уникнути відповідальності. Так, відповідно до відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, працівники поліції вказують ОСОБА_1 , що коли вони приїжджали вперше автомобіль перебував на іншому місці, ОСОБА_1 сам підтвердив, що перемістив автомобіль на інше місце, що також підтвердив і в судовому засіданні 25.09.2025 року. При чому на відеозаписі зі слів ОСОБА_1 і свідка ОСОБА_2 , ніхто з них нічого не сказав стосовно штовхання автомобіля.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Тобто, керування це процес управління рухом транспортного засобу. Це включає виконання дій, необхідних для руху та зупинки, зміну напрямку руху, а також контроль над процесом руху загалом. Таким чином, сам факт фізичного контролю над рухом транспортного засобу, а не стан двигуна, є визначальним для визначення особи як такої, що керує транспортним засобом.
Що ж стосується посилання захисника на стан крайньої необхідності, то відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
За приписами ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
До суду ні ОСОБА_1 ні його захисником не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити, що для запобігання небезпеки, що загрожує, не було іншого шляху, не пов'язаного з керуванням саме ОСОБА_1 транспортним засобом, а отже й не доведено, що він справді діяв у стані крайньої необхідності.
Таким чином, невизнання вини з боку ОСОБА_1 суд розцінює як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, сукупність вищевказаних доказів підтверджує доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
При цьому суддею визнаються безпідставними доводи захисника щодо зазначення невірним вказувати в адміністративному протоколі, як доказ наявності повторності, протокол ЕПР1 №265840, оскільки він не є остаточним рішенням про позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами. Посилання сторони захисту на допущені порушення не є суттєвими та жодним чином не впливають на обставини вчинення адміністративного правопорушення, кваліфікацію дій ОСОБА_1 та не спростовують факту вчинення ним цього адміністративного правопорушення.
При накладенні стягнення, врахувавши характер вчиненого правопорушення, дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, його майновий та сімейний стан, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання винного, приходжу до висновку про необхідність призначення адміністративного стягнення в межах санкції статті у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, і накласти стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. в дохід держави: (рахунок: UA438999980313010149000014001, отримувач: Миколаївське ГУК/Микол.обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до ст.308 КУпАП вразі несплати штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи або за місцем знаходженням майна, яким стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір розмірі 605 грн. 60 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя