Рішення від 06.10.2025 по справі 211/4591/25

Провадження № 2/470/228/25

Справа № 211/4591/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2025 року с-ще Березнегувате

Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Орлової С.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні 02 жовтня 2025 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2025 року до Березнегуватського районного суду Миколаївської області від Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, надійшла позовна заява ТОВ "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за позикою. У позовній заяві зазначено, що 09 серпня 2023 року та 07 серпня 2023 року між відповідачем та ТОВ "Фінансова компанія " 1 Безпечне агентство необхідних кредитів" було укладено договори позики №4845852 та №7645575 відповідно.

14 червня 2021 року між ТОВ "Фінансова компанія "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів"був укладений договір факторингу № 14/06/21 та додаткову угоду до нього №20 від 27 лютого 2024 року, відповідно до умов яких право грошової вимоги за кредитними договорами №4845852 та №76745575 укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ "Фінансова компанія " 1 Безпечне агентство необхідних кредитів" перейшло до ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів". Згідно з реєстрами боржників № 19 від 27 лютого 2024 року та №14 від 25 січня 2024 року, ТОВ ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача на суму: 18125,00 грн та 10800,00 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договорами позики у загальному розмірі 28 925,00 грн та судові витрати.

Представник позивача Грибанов Д.В. в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, до суду направив відзив, у якому позовні вимоги фактично визнав частково, в частині заборгованості за тілом кредиту. Просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача про стягнення заборгованості за відсотками та комісією, посилаючись що як військовослужбовець має пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за якими до нього не може застосовуватись відповідальність у вигляді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також він звільнений від сплати відсотків за кредитом. Розгляд справи просив здійснювати за його відсутності ( а.с.51-56).

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи та наявні в ній докази суд доходить наступного.

З матеріалів справи убачається, що 07 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики на умовах повернення позики в кінці строку позики № 76745575, за яким він отримав у позику 3000 грн. строком на 14 днів, яку зобов'язався повернути до 21 серпня 2023 року та сплатити відсотки за користування коштами, які за денною процентною ставкою складали 2,5% за день, а за понадстрокове користування позикою -2,70% в день. При цьому орієнтовна загальна вартість позики за умовами укладеного договору складала 4050 грн (а.с.17-19). Договір позики підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать п.п.23,28 Договору позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1-5.3 Договору позики).

Відповідно до пункту 20 Договору, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Того ж дня, сторони підписали Додаток № 1 до Договору позики №76745575 від 07 серпня 2023 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким відповідач зобов'язаний був повернути позикодавцеві отриману суму позики у розмірі 3000 грн, сплатити відсотки за користування позикою в сумі 1050 грн. Позикодавець визначив, що загальна вартість позики отриманої відповідачем складатиме 4050 грн (а.с.17-19).

14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» право вимоги за кредитним договором укладеним 07.08.2023 року з відповідачем, що підтверджується копією Договору факторингу № 14/06/2021, додатковими угодами № 16 від 25.01.2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, копією акту прийому-передачі реєстру боржників № 14 від 25 січня 2024 року до Договору факторингу №14/06/2022 від 14 червня 2024 року, витягом з реєстру боржників № 14 до договору факторингу №14/06/2021 від 14 червня 2021 року (а.с.20-22).

Крім цього, 09 серпня 2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №4845852 ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за яким він отримав у позику 5000 грн. строком на 15 днів, яку зобов'язався повернути до 24 серпня 2023 року та сплатити відсотки за користування коштами, які за перший день користування позикою ( фіксована) складали 37.36% за день, а з другого дня користування позикою до дати повернення - 2,50% в день. При цьому орієнтовна загальна вартість позики за умовами укладеного договору складала 6875 грн (а.с.7-9). Договір позики підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать п.п.23,28 Договору позики. Підписанням вказаного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/uа/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачено ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (п.п.5.1-5.3 Договору позики).

Відповідно до пункту 20 Договору, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Того ж дня, сторони підписали Додаток № 1 до Договору позики ( з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 4845852 від 09.08.2023 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким відповідач зобов'язаний був повернути позикодавцеві отриману суму позики у розмірі 5000 грн, сплатити відсотки за користування позикою в сумі 1875 грн. Позикодавець визначив, що загальна вартість позики отриманої відповідачем складатиме 6875 грн (а.с.9 на звороті).

14 червня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» право вимоги за кредитним договором укладеним 09.08.2023 року з відповідачем, що підтверджується копією Договору факторингу № 14/06/2021, додатковими угодами № 2 від 28 липня 2021 року, № 20 від 27 лютого 2024 року до договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року, копією акту прийому-передачі реєстру боржників № 19 від 27 лютого 2024 року до Договору факторингу №14/06/2022 від 14 червня 2024 року, витягом з реєстру боржників № 19 до договору факторингу №14/06/2021 від 14 червня 2021 року (а.с.10-15).

У позовній заяві позивач зазначив, що зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань у нього утворилась заборгованість за договором позики №76745575, яка у загальному розмірі становить 10800 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 3000 грн, та заборгованості за відсотками - 7800 грн, та за договором позики № 4845852 від 09.08.2023 року у загальному розмірі 18125 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн та заборгованістю за відсотками 13125 грн. Всього заборгованість відповідача за договорами позики становить 28925 грн.

Правовідносини сторін, у вказаній справі, склалися між ними у зв'язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або до інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 частини 1ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, постанова Верховного Суду від 06.11.2019 р. у справі № 359/2703/15ц).

Суд доходить висновку, що наявні у справі докази доводять що позивач відповідно до умов укладених з відповідачем електронних договорів позики від 07 та 09 серпня 2023 року надав відповідачу в кредит грошові кошти в сумі 3000 грн та 5000 грн відповідно, а останній був обізнаний про необхідність повернення кредиту разом з відсотками, які передбачені умовами договору. Відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, вчасно кредитні кошти не повернув, у зв'язку з чим за кредитним договором у нього виникла заборгованість, яку у добровільному порядку не повернуто позивачу. Строк, на який надавалася позика за договором №76745575 становив 14 днів, а за договором позики №4845852 15 днів. Оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту, то з нього на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за основним боргом у розмірі 3000 грн і 5000 грн відповідно. Разом з тим, судом встановлено, що розмір процентної ставки за договором №76745575 становить 2,5% у відповідності до умов Програми лояльності та 2,70 % за понадстрокове користування позикою, отже, з відповідача за зазначеним договором на користь позивача необхідно стягнути проценти за 14 днів користування кредитом, які відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит становлять суму у розмірі 1050 грн. Також за договором позики №4845852 від 09.08.2023 року розмір процентної ставки за договором становив 37.36% за перший день користування позикою, а починаючи з другого дня користування позикою до дати повернення - 2,50 % за отже, з відповідача за зазначеним договором на користь позивача необхідно стягнути проценти за 15 днів користування кредитом, які відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит становлять суму у розмірі 1875 грн.

З викладених у позові позовних вимог убачається, що позивач просив стягнути з відповідача проценти за користування кредитом за договором позики №76745575 в сумі 7800 грн, а за договором № 4845852 нараховані відсотки в розмірі 13125 грн, однак належного розрахунку такої заборгованості не надав, тому вказана вимога судом задовольняється частково.

Щодо доводів відповідача про звільнення його як військовослужбовця від сплати заборгованості за нарахованими відсотками, суд доходить наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 травня 2014 року № 1275-VII (зі змінами) передбачено, що сфера дії цього закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

До відзиву на позовну заяву відповідач додав копію військового квитка та посвідчення Учасника бойових дій, однак незважаючи на неодноразові вимоги суду не надав доказів перебування, на час укладення кредитних договорів, на військовій службі, та його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, що слугує підставою визначеною ст.14 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» для не нарахування санкцій та відсотків за кредитним договором. За такого суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків нарахованих за договорами позики.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13,200,258, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛ ИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики №76745575 від 07 серпня 2023 року, в сумі 4050 грн. яка складається з заборгованості за основною сумою боргу - 3000 грн, і заборгованості за відсотками - 1050 грн, та заборгованість за договором позики №4845852 від 09 серпня 2023 року в сумі 6875 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу 5000 грн і заборгованості за відсотками в сумі 1875 грн, а всього заборгованість у загальному розмірі 10925 (десять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн на рахунок НОМЕР_2 у АТ "ТАСкомбанк".

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" 1143 (одна тисяча сто сорок три) грн 67 коп судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Березнегуватським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" "Європейська агенція з повернення боргів" - адреса місцезнаходження юридичної особи: індекс 01032, вул. Симона Петлюри, буд. 30 м.Київ, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя С. Ф. Орлова

Повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2025 року.

Попередній документ
130791903
Наступний документ
130791905
Інформація про рішення:
№ рішення: 130791904
№ справи: 211/4591/25
Дата рішення: 06.10.2025
Дата публікації: 08.10.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Березнегуватський районний суд Миколаївської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Направлено до апеляційного суду (29.10.2025)
Дата надходження: 09.06.2025
Предмет позову: товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до Сипка Олександра Олександровича про стягнення заборгованості за договором позики
Розклад засідань:
07.07.2025 08:30 Березнегуватський районний суд Миколаївської області
31.07.2025 15:00 Березнегуватський районний суд Миколаївської області
01.09.2025 10:30 Березнегуватський районний суд Миколаївської області
02.10.2025 09:20 Березнегуватський районний суд Миколаївської області
27.10.2025 08:10 Березнегуватський районний суд Миколаївської області