65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________УХВАЛА
"07" жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/2818/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., розглянувши заяву Радзіни І. О. (вх.№ 2-1471/25від 19.09.2025р.) про скасування судового наказу та заяву (вх. № 29252/25 від 19.09.2025р.) про поновлення процесуального строку
03.07.2023р. (вх № 3306/23) Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу до Фізичної особи-підприємця Радзіна І. О. про стягнення 76659,21 грн. та 214,72 грн. судового збору. Заява була обґрунтована невиконанням з боку боржника - Фізичної особи-підприємця Радзіна І. О. умов Кредитного договору № 394590-КС-001 від 10.09.2021р.
04.07.2023 року суд видав судовий наказ № 916/2818/23 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Радзіної Ірини Олександрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА": суму прострочених платежів по тілу кредиту - 36882 гривні 05 коп., суму прострочених платежів по процентах - 39 777 гривень 16 коп. та 214 гривень 72 коп. - судового збору.
Стягувачем за наказом суд визнав Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код - 41084239), а Боржником - Фізичну особу-підприємця Радзіна Ірина Олександрівна ( АДРЕСА_1 ; код - НОМЕР_1 ).
21.07.2023 року судовий наказ № 916/2818/23 було направлено стягувачу.
19.09.2025 року суд отримав заяву Радзіни І. О. (вх.№ 2-1471/25від 19.09.2025р.) про скасування судового наказу та заяву (вх. № 29252/25 від 19.09.2025р.) про поновлення процесуального строку.
Суддя Демешин О. А. перебував у відпустці по 05.10.2025 року.
Так, заявник просить суд:
- поновити строк на подання цієї заяви;
- скасувати судовий наказ виданий Господарським судом Одеської області 04.07.2023 у справі № 916/2818/23.
Заяви обґрунтовані наступним.
Місце проживання боржника зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 територія Каховської міської громади є тимчасово окупованою територією з 24.02.2022. У зв'язку із цим Радзіна І.О. даний судовий наказ не отримувала, із заявою про його видачу ознайомлена не була і ознайомилась з вказаними документами лише 17.09.2025, зареєструвавши Електронний кабінет ЄСІТС. Відповідь № 14534068 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС додається. У зв'язку із цим Радзіна І.О. була позбавлена можливості подати заяву про його скасування у визначений законом строк та дізналася про його існування після відкриття виконавчого провадження за ним.
При цьому, Боржник стверджує, що будь-яких договорів з ТОВ «Бізнес позика» вона не укладала та грошових коштів за ними від ТОВ «Бізнес позика» не отримувала, а тому вважає, що вимоги Стягувача є недоведеними, необґрунтованими і у Боржника відсутня заборгованість перед Заявником за Кредитним договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.157 Господарського процесуального кодексу України, боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.
Згідно ст.158 Господарського процесуального кодексу України, заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви. У разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз'яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, виходячи зі змісту статті 119 ГПК України, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, ГПК України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені в обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин такого пропуску. Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання заяви з пропуском строку встановленого для її подання. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене “право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі “Ґолдер проти Сполученого Королівства», заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі “Станєв проти Болгарії», заява № 36760/06, пункт 230).
Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, оцінюючи посилання на обставини, якими боржник обумовлює поважність пропуску строку для подання до господарського суду Одеської області заяви про скасування судового наказу № 916/2818/23, суд зазначає, що обставини окупації території Каховської міської громади визнаються судом загальновідомими, тому в порядку ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
Крім цього суд враховує, що судовий наказ видавався в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію РФ проти України, що викликало, у тому числі, необхідність для багатьох осіб змінити своє фактичне місцезнаходження.
Також суд наголошує, що суть наказаного провадження полягає у видачі судового наказу за вимогами, які не заперечуються боржником. В іншому випадку, такі вимоги мають розглядатися у позовному провадженні, з метою надання сторонам доступу до правосуддя і дотримання основних засадах судочинства, в тому числі змагальності судового процесу.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що боржник не визнає вимог стягувача, суд, з метою забезпечення боржнику доступу до правосуддя та враховуючи, що стягувач не позбавлений можливості звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку позовного провадження, вважає необхідним поновити заявнику пропущений процесуальний строк для подачі заяви про скасування судового наказу № 916/2818/23, задовольнити заяву боржника та скасувати виданий Господарським судом Одеської області судовий наказ № 916/2818/23.
Керуючись ст.ст. 119, 157, 158, 234, 235
Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Поновити Радзіній І. О. строк для подання до Господарського суду Одеської області заяви про скасування судового наказу № 916/2818/23 від 04.07.2023 року.
2. Задовольнити заяву Радзіни І. О. (вх.№2-1471/25 від 19.09.2025 року) про скасування судового наказу.
3. Скасувати судовий наказ Господарського суду Одеської області від 04.07.2023 року № 916/2818/23.
4. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, код - 41084239) про його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження, у відповідності до ч.3 ст. 158 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили 07.10.2025 року та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Демешин