Справа № 467/1258/25
3/467/512/25
25.09.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Торговиця, Коломийського району, Івано - Франківської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Суть висунутого поліцією звинувачення
Протоколом ВАД №724281 від 21 серпня 2025 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 21 серпня 2025 року о 14:00 год. він, знаходячись по АДРЕСА_1 , перебуваючи в п'яному вигляді, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, в результаті чого була завдана шкода її психічному здоров'ю.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо цієї справи, у тому числі й потерпілої особи
На розгляд справи до суду ОСОБА_1 за викликом в це судове засідання не з'явився, про його дату, час і місце повідомлявся шляхом направлення судової повістки за наявною у матеріалах справи адресою, яка повернулась до суду без вручення адресату.
Аналогічно в судове засідання за викликом не з'явилась потерпіла ОСОБА_2 , повістку також не отримала.
Судом ужито усіх доступних йому заходів щодо належного сповіщення учасників цієї справи, проте, останні інтересу до справи не виявили, на розгляд справи не прибули, тим самим своїм правом участі у ній не скористались.
Тож, суд, ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, а так само і те, що присутність особи, яка притягається до відповідальності при розгляді такого роду справи не є обов'язковою, вважав за можливе прийняти рішення по суті справи за відсутності такої особи.
Чи було вчинено адміністративне правопорушення
Відповідальність за ч.3 т. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, повторно протягом року і за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Таким чином, обов'язковою кваліфікуючою ознакою правопорушення, передбаченого ч.3 ст.1732-2 КУпАП є повторність.
Крім цього, до об'єктивної сторони цього правопорушення має входити вказівка про те, що особа вже була піддана адміністративному стягнення за вчинення домашнього насильства протягом року.
Тобто, особа повинна протягом року вчинити дії, передбачені ч.1, 2 ст. 173-2 КУпАП, повторно протягом року і одночасно вже бути підданою адміністративному стягненню за ці дії.
Для наявності складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак: 1) домашнє насильство; 2) повторність протягом року; 3) особою, яка вже була піддана адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.
У разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна кваліфікувати за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
Отже, норма ч.3 ст. 173-2 КУпАП,окрім ознак домашнього насильства, має дві обов'язкові кваліфікуючі ознаки: 1) повторність протягом року; 2) вчинення особою, яка вже піддана стягненню за ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.
Тобто, саме у цій справі доказуванню підлягає не лише факт домашнього насильства з усіма притаманними йому ознаками і наслідками, що визначені ч.1 ст. 173-2 КУпАП, а й факт того, що наступне домашнє насильство мало місце не пізніше, ніж через рік після учинення попереднього, тобто повторно протягом року, а так само і те, що особа вже була піддана адміністративному стягненню за ці свої дії.
Але, якщо виходити із змісту протоколу про адміністративне правопорушення ВАД №724281 від 21 серпня 2025 року, яким ОСОБА_1 було висунуте звинувачення за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, то відсутні будь - які підстави вважати, що дії останнього охоплюються складом саме цього правопорушення.
Тому ОСОБА_1 не підлягає адміністративній відповідальності за таких обставин, бо таке провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, відповідно до якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу правопорушення.
Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення
Таких висновків суд дійшов провівши судовий розгляд на підставі наданого йому протоколу про адміністративне правопорушення, виключно у його межах, та сукупно з урахуванням інших доданих до нього доказів.
Так, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги і обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей, покладається на особу, яка його складає, а не на суд, який буде розглядати протокол.
Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення є прямим обов'язком особи, яка його склала відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП,тобто така особа має викласти у протоколі суть правопорушення у точній відповідності з диспозицією норми, яка інкримінується особі.
Тобто, якщо поліція кваліфікує дії особи за ч.3 ст. 173-2 КУпАП, то зобов'язана у протоколі викласти суть правопорушення точно відповідно до її диспозиції, яка, до речі, є відсильною.
Суд вкотре наголошує поліції, що відсильна (банкетна) норма - це норма права, яка не встановлює повне правило поведінки сама по собі, а відсилає до інших норм цього ж акту або інших нормативних актів, щоб повністю зрозуміти зміст та ознаки певного правила.
Уданому випадку банкетна норма ч. 3 ст. 173-2 КУпАП відсилає поліцію до ч.1 ст. 173-2 КУпАП і додатково висуває обов'язок зазначити у протоколі усі її обов'язкові ознаки, за якими, з рештою, дії особи й можливо кваліфікувати за нею.
Цими ознаками, знову ж таки, є: 1) повторність протягом року; 2) факт накладення на особу стягнення за раніше учинене правопорушення, передбаченого ч.1,2 ст. 173-2 КУпАП.
Але якщо подивитись на протокол ВАД №724281 від 21 серпня 2025 і, фактично, на суть висунутого ОСОБА_1 звинувачення, то можна побачити, що про ніяку повторність протягом року там не йдеться. Протоко не містить у собі даних, що правопорушення, учинене ОСОБА_3 21 серпня 2025 року, є повторним і що він протягом року був підданий адміністративному стягненню за ч.1,2 ст. 173 КУпАП.
Крім цього, протокол не містить вказівки на те, коли, ким і якому саме стягненню був підданий ОСОБА_1 протягом року за правопорушення,передбачене ч.1 ст. 173 -2 КУпАП.
Тобто, вимога відсильної (бланкетної) норми ч.3 ст.173-2 КУпАП абсолютно не виконана у цьому протоколі.
Бо у частині зазначення суті обвинувачення поліція виклала лише обставини учинення домашнього насильства і не відобразила жодної із обов'язкових ознак об'єктивної сторони складу правопорушення за ч.3 ст.173-2 КУпАП, про які судом зазначено вище.
Фактично, у протоколі викладена фабула, яка відповідає правопорушенню, передбаченому ч.1 ст.173-2 КУпАП. Але ж поліція кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 173-2 цього Кодексу і не вказує обов'язкових лементів складу, які їй притаманні і, власне, й визначають собою цю норму.
А відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення має наслідком відсутність складу правопорушення у цілому.
Бо за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
При цьому судом враховується правова позиція, викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016) про те, що суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
А так як протокол ВАД №724281 від 21 серпня 2025 року відносно ОСОБА_1 не містить у собі правильного формулювання обвинувачення (суті порушення) у точній відповідності із диспозицією ч.3 ст. 173-2 КУпАП щодо зазначення у ньому двох ( та хоча б уже однієї) обов'язкових кваліфікуючих однак, то суд не може вважати його допустимим доказом у цій справі, бо він, фактично, не відповідає вимогам ч.1ст.256 КУпАП у частині зазначення у ньому суті адміністративного правопорушення.
А суд, будучи обмеженим лише тими даними, що відображені у протоколі, не може самостійно їх змінити.
Бо тим самим суд втратить роль арбітра у цьому процесі і перебере на себе функції обвинувача,що є недопустимим в ключі практики ЄСПЛ.
Такий протокол і висунуте у такий спосіб звинувачення свідчить про порушення права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на захист, бо остання не може ефективно будувати його з тим, щоб належно захищатись перед судом.
Тому таке порушення суд розцінює як істотне і виключає протокол із доказової бази у цій справі.
Стосовно інших доказів, то вони є похідними від протоколу і не можуть собою замінити його і покликані лише підтвердити обставини, що у ньому викладені.
Та й не містять вони у собі відомостей, на підставі яких можна зробити безсумнівний висновок про учинення правопорушення.
Бо жоден із них не містить у собі фактичних даних, які свідчили б хоча б про наслідки домашнього насильства у виді шкоди здоров'ю потерпілої особи.
Жоден із доданих до протоколу доказів на наявність такої шкоди не вказує.
Тому суд мусить констатувати, що ця справа не забезпечена сукупністю належних і допустимих доказів, на підставі яких можливо було б зробити безсумнівний висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.
Слід сказати, що на підтвердження кваліфікації за ч.3 ст. 173-2 КУпАП поліція надала суду постанову Арбузинського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 було піддано адміністративному стягненню у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Однак, суд вже вкотре зазначає, що дані про цю постанову, у тому числі й стягнення, яке було застосоване, мають бути відображені у протоколі при викладенні суті правопорушення.
Бо саме факт накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП й визначає собою об'єктивну сторону за ч.3 ст.173-2 КУпАП.
І вказує на ознаку повторного вчинення правопорушення протягом року.
Тож, суд, за таких умов, має сумніви у тому, що у діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
А як вказав Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, елементом принципу презумпції невинуватості є принцип«in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
З огляду на недоведеність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, а саме обов'язкових ознак, що його визначають, провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності
Підставою адміністративної відповідальності є наявність у вчиненому особою діянні всіх ознак складу правопорушення, передбаченого законом. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об'єкт, об'єктивну і суб'єктивну сторони та суб'єкта правопорушення.
У даному випадку суд встановив відсутність у діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП, а тому приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу, згідно якого провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу правопорушення.
Тому ОСОБА_1 у цьому провадженні не піддається адміністративному стягненню і не підлягає адміністративній відповідальності.
Судовий збір за таких обставин також не підлягає стягненню з ОСОБА_1 , бо на нього не накладається адміністративне стягнення з мотивів, що судом наведені вище.
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 247, 283,284 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 цього ж Кодексу у зв'язку з відсутністю у його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Суддя Ірина Явіца