Справа № 127/18963/25
Провадження 2/127/3860/25
07 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Левченко А.М.,
представник позивача Дяковський Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ Пенсійного фонду України у Вінницькій області відмовило позивачу у виплаті заборгованості по пенсії її батька, як спадкоємцю і правонаступнику. Рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду №120/7234/23 та №120/1798/24 зобов'язано відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 . В подальшому вказані рішення виконано, пенсію перераховано та нарахована заборгованість за попередні роки становить 379614,56 гривень. У 2019 році померла ОСОБА_3 матір позивача, а згодом у 2024 році помер і батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина, а єдиною спадкоємиця згідно заповіту померлого є позивач. Вказує, що зверталась до позивача із заявою щодо отримання коштів на поховання батька, які їй виплатив відповідач, тому останній повідомлений про те, що позивач є єдиною спадкоємицею за заповітом. В подальшому позивач звернулася до Відповідача із зверненням щодо отримання недоплаченої заборгованості по пенсії батька за рішенням суду та щодо суми заборгованості. На вказане звернення позивач отримала відповідь про те, що нею не надані документи, які підтверджують родинні зв'язки з померлим і що звернення її мало надійти протягом 6 місяців після смерті батька, суму заборгованості при цьому Відповідач не вказав. З тих же підстав до відповідача зверталась нотаріус, однак їй також відмовили. На запит адвоката позивача відповідач надав відповідь із переліком документів, які має надати позивач, однак вказав додатково, що вже сплив шестимісячний строк на звернення із вказаними документами, тому відсутні підстави для виплати пенсії померлого. Тому позивач вимушена звернутись до суду із позовом про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії. Також просить стягнути понесені судові витрати.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 червня 2025 року справа прийнята до розгляду за правилами загального позовного провадження з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач вказує, що справа повинна вирішуватись в порядку адміністративного судочинства. Окрім того, вказав, що заміна сторони у відносинах щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво) можлива на будь-якій стадії адміністративного процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішення суду, незалежно від того виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлено його до примусового виконання. Також звертає увагу, що такі виплати забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету та з урахуванням виділених коштів проведені виплати заборгованості за судовими рішеннями, що набули законної сили за період з 21.09.2020 по 19.11.2020. Виплати здійснюються у порядку черговості. Недоотримання донарахованих коштів позивачу відбувалося не з вини відповідача, а через брак коштів на виконання рішень суду, що проводитися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Позивач надала відповідь на відзив на позовну заяву. Вказує, що згідно з ст. 19 ЦПК України ця справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства. Також звертає увагу, що відповідач штучно створив неможливість отримати належні їй як спадкоємцю кошти. Відсутність коштів у держави на погашення боргу перед її громадянами не є підставою невиконання зобов'язань. Просить задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивача Дяковський Л.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_1 від 23.06.1971 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Також відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб від 19.07.2019 №00023436710 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклала 25.11.1989 шлюб з ОСОБА_5 .
Після укладення шлюбу з ОСОБА_6 позивач ( ОСОБА_7 ) змінила прізвище на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 31.10.2000.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 16.04.2019 мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №8.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.07.2024 батько позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №1807.
ОСОБА_2 розпорядився все своє майно на яке має право та буде мати право заповісти дочці ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується заповітом від 12.05.2020, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округ Плахотнюк О.В.
Відповідно до довідки №126/02-14 від 14.04.2025 на підставі заяви позивача заведена спадкова справа №124/2024 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 . Вказано, що позивач є спадкоємцем за заповітом і має право на спадщину, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_2 .
Зазначене узгоджується із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстр №78857165 від 23.10.2024.
Відповідно до довідки №245/02-14 від 14.04.2025 на підставі заяви позивача заведена спадкова справа №403/2019 на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_3 . Вказано, що позивач є спадкоємцем за законом і має право на частку спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .
Зазначене узгоджується із витягом про реєстрацію в Спадковому реєстр №80831777 від 14.04.2025.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду 120/7234/23 від 04.08.2023 ухвалено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки 13.04.2023 № ХЛ43959, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 на з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням уже виплачених сум пенсії, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення 13.04.2023 № ХЛ43959, виданої ІНФОРМАЦІЯ_8 , із урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі, вказане рішення набрало законної сили 05.09.2023 та не оскаржувалось.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду №120/1798/24 від 03.06.2024 постановлено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 01.07.2021 перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі, вказане рішення набрало законної сили 04.07.2024 та не оскаржувалось.
Відповідно до акту опиту сусідів № 175 від 18.04.2025 ОСОБА_2 , 1939 року народження, проживав разом із донькою ОСОБА_1 , 1971 року народження, з січня 2023 року до липня 2024 року. Оскільки ОСОБА_2 був дуже хворий, донька здійснювала догляд за ним.
Позивач 10.04.2025 звернулась до відповідача із проханням повідомити суму заборгованості недоотриманої її батьком пенсії, як єдиній його спадкоємиці.
Відповідач надав відповідь за № 5755-4749/Л-02/8-0200/25 від 29.04.2025, що запитувану інформацію може надати лише за умови підтвердження заявником родинних зв'язків із померлим пенсіонером.
Відповідно до листа Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що наданий у відповідь на запит №17/02-14 від 22.01.2025 Приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області, за пенсійною справою ОСОБА_2 , який отримував пенсію за вислугу років та помер ІНФОРМАЦІЯ_6 недоотримана пенсія відсутня. За виплатою недоотриманої пенсії члени сім'ї не зверталися. Вказано, що суми пенсії, що підлягали виплаті з числа військовослужбовців залишилися недоотримані у зв'язку із смертю, не включаються до складу спадщини.
Адвокат Дяковський Л.В. звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із запитом №ДК-36 від 28.05.2025 в інтересах позивача. Просив повідомити про розмір загальної заборгованості та надати пояснення щодо відмови у виплаті цієї заборгованості.
На запит адвоката відповідач надав лист №0200-0405-8/61710 від 03.06.2025, що заборгованість, яка була нарахована за рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/7234/23 від 04.08.2023 в розмірі 305614,56 грн та у справі №120/1798/24 від 03.06.2024 в розмірі 74000 грн обліковується Головним управлінням в Реєстрі судових рішень, виконання якого здійснюється за рахунок Державного бюджету України з урахуванням черговості, що визначається датою набрання законної сили правовстановлюючого рішення суду. Зважаючи, що ОСОБА_1 звернулась після спливу 6 місяців з дня смерті батька без відповідного переліку документів - для виплати недоодержаної пенсії на користь ОСОБА_1 відсутні підстави.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою цієї статті визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
До вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №461/5878/22 у справі за аналогічних правовідносин.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Встановивши, що рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №120/7234/23, від 03.06.2024 у справі №120/1798/24, які ухвалені за життя спадкодавця та набрали законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 . перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
ГУ ПФУ у Вінницькій області у відзиві не заперечує щодо наявності у нього обов'язку здійснити виплату вказаних коштів, одночасно вказує на відсутність вини відповідача щодо невиплати заборгованості, оскільки бюджетні фінансування на здійснення таких виплат відсутні. Вважає, що спір у цій справі повинен вирішуватись адміністративним судом. Тому позов не визнає.
Заперечення відповідача і невизнання позову суд вважає безпідставними.
Недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Щодо посилання відповідача на неналежність цього спору до цивільної юрисдикції, то суд звертає увагу, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В межах цієї справи, позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Перерахунок та виплата пенсії, встановлені вказаним вище судовим рішенням, а спір виник щодо недоотриманої за життя спадкодавцем пенсії.
Предметом позовних вимог є визнання права власності на недоотриману спадкодавцем за життя суми пенсії та їх стягнення. Таким чином, між сторонами виник спір про цивільне право. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, а також висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 жовтня 2021 року в справі № 200/126/21-а.
Питання захисту прав осіб, які звернулися до суду з позовом про зобов'язання органу пенсійного фонду здійснити виплату нарахованих сум пенсії, яка не була одержана за життя пенсіонера, неодноразово досліджувалося Великою Палатою Верховного Суду також у інших справах.
У постанові від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що у грудні 2016 року фізична особа звернулася до суду з позовом до органу пенсійного фонду про стягнення суми неотриманих спадкодавцем пенсійних виплат. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 31 січня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з органу пенсійного фонду на користь позивача неодержані її чоловіком за життя кошти, а саме: підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, передбачене статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачену статтею 51 цього Закону, за період із 04 лютого по 31 липня 2014 року в загальній сумі 14 979,52 грн. У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга органу пенсійного фонду, в якій останній, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати. Касаційну скаргу мотивовано тим, що спір повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства, оскільки спір виник щодо оскарження дій відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши правовідносини, що виникли у цій справі, дійшла висновку, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки у цій справі предметом позову є майнова вимога позивача, що стосується визнання за нею право власності на майно - грошові кошти, які належали до виплати її померлому чоловіку.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18. Суд у цій справі виходив з того, що на дату смерті батька позивачки судові рішення про здійснення перерахунку його пенсії відповідачем виконані не були. Вказане стало підставою для звернення до адміністративного суду з позовом до органу пенсійного фонду про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори предметом яких є майнова вимога позивача щодо визнання, зокрема, в порядку спадкування, права власності на грошові кошти, мають приватноправовий характер і підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Крім того, такий підхід застосований також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 355/323/17, де Суд, вирішуючи питання наявності у особи права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії) її померлого чоловіка вказав, що аналіз статей1218,1219,1227 ЦК України свідчить, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але неодержаної пенсії (доплат до пенсії). Суд виходив з того, що оскільки особі за життя було здійснено перерахунок пенсії на підставі постанов Березанського міського суду Київської області від 12 серпня 2009 року та Апеляційного суду Київської області від 04 серпня 2011 року, позивач як спадкоємець за законом в установленому законом порядку прийняла спадщину після його смерті, а тому набула права на отримання нарахованої, але невиплаченої пенсії (доплат до пенсії). Суд також наголосив, що стягнення у судовому порядку нарахованої на підставі вказаних рішень, але невиплаченої спадкодавцю за життя суми пенсії, не призведе до подвійного стягнення з держави одних і тих самих сум.
Подібні висновки щодо розгляду спорів, які стосуються виплати недоодержаних сум пенсії, в порядку цивільного судочинства за позовом спадкоємця до органу пенсійного фонду, неодноразово висловлені Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17 (позов про стягнення з органу пенсійного фонду у порядку спадкування неодержані за життя спадкодавиці (матері позивача) підвищення до пенсії й додаткової пенсії, щорічної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28 квітня 2022 року у справі № 428/3913/20 (позов про стягнення недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера в порядку спадкування), від 30 листопада 2022 року справа № 638/19167/19 (спір щодо стягнення спадщини у вигляді недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера).
Отже, суд дійшов висновку, що стягнення коштів з ГУ ПФУ у Вінницькій області є достатнім для ефективного захисту порушених прав позивача щодо отримання спадкового майна, тобто пенсії свого батька. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Як встановлено із матеріалів справи позивач користувалася правничою допомогою під час розгляду цієї справи та понесла витрати у зв'язку із цим.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Визначаючись із розподілом витрат на правничу допомогу, суд враховує, що ОСОБА_1 скористалася допомогою адвоката, про що свідчить договір про надання правничої допомоги №35 від 11.06.2025, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Дяковським Л.В., квитанція до прибуткового ордера №35 від 11.06.2025 про прийняття суми 5000 грн за написання позову та представництва в суді, ордер №1210978 від 18.06.2025.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги №35 від 11.06.2025 сторонами визначено предмет договору, права та обов'язки сторін. Також встановлено гонорар у фіксованому розмірі в сумі 5000 грн (п. 3.1. договору).
Суд враховує, що зазначені витрати пов'язані з розглядом цієї справи є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв'язку із виконанням умов договору про правову допомогу), розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, докази про їх не співмірність відсутні, відповідачем не заявлялось клопотання про їх неспівмірність, а тому суд вважає, що їх потрібно задовольнити.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. 328, 1216, 1220, 1227, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 246-247, 263-265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення в порядку спадкування недоотриманої пенсії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотримані пенсійні кошти, які входять до складу спадщини та належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , в розмірі на загальну суму 379614,56 грн, з яких:
- 305614,56 грн (триста п'ять тисяч шістсот чотирнадцять) гривень 56 копійок відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04.08.2023 за позовом ОСОБА_2 у справі №120/7234/23;
- 74000 грн (сімдесят чотири тисячі) гривень відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2024 за позовом ОСОБА_2 у справі №120/1798/24.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3796,20 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 5000 (п'ять тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: 21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, буд. 22.
Суддя В. В. Горбатюк