21 липня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/417/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання К.Д. Савці
за участю представників:
від прокуратури - Дзюбан О.В.,
від позивача - Коваленко А.А.,
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - Мокан О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", про стягнення заборгованості в сумі 306574,42 грн.,-
Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" про стягнення заборгованості в загальній сумі 306574,42 грн., з якої 274207,57 грн. - борг по орендній платі, 32366,85 грн. - пеня, посилаючись на наступне.
Як вказує прокурор, відповідно до укладеного між сторонами договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-1231 від 20.01.2014 відповідач за актом приймання-передавання від 20.01.2014 прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 кв.м (інв. № 3350) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ109), будівлю кладової площею 311,8 кв.м (інв. № 3351) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ110), вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 кв.м (інв. № 63079) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ1612), згідно з планом розміщення орендованих приміщень доданого до договору, що розташовані по вул. Заводській, 23/17, в м. Миколаєві та перебувають на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (балансоутримувач).
Прокурор зазначає, що згідно з договором про внесення змін від 17.01.2019 № 1 до договору сторонами викладено договір в новій редакції, за умовами якого останній укладено строком на 20 років, тобто до 16.01.2039 включно.
Наразі прокурор вказує, що згідно з п. 5.3 договору та договору про внесення змін, орендар зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату. Відповідно до п. 3.6 договору та договору про внесення змін, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Згідно із п. 3.1 договору про внесення змін орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) та становить за базовий місяць розрахунку 18016,36 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору про внесення змін).
Як зазначає прокурор, у зв'язку із введенням воєнного стану з 24.02.2022 р., Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до п. 1 якої на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30.09.2022, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, зокрема на території Миколаївській області. Починаючи з 01.10.2022 орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) і до припинення чи скасування воєнного стану та протягом трьох місяців після цього. Відповідно до п. 41 Постанови за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24.02.2022 і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення зазначеного абзацом вище не застосовуються з 01.08.2022 до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 року - не пізніше 10 листопада 2022 року.
За ствердженням прокурора, виходячи з вимог визначеного пункту постанови, звільнення орендарів від орендної плати, зокрема в порту Миколаїв, не є автоматичним та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача).
Наразі прокурор зазначає, що як вбачається з листа Регіонального відділення від 26.02.2025, скерованого до Миколаївської обласної прокуратури з проханням представництва інтересів держави в особі відділення, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не надавалось відповідних довідок щодо невикористання орендованого майна у своїй діяльності та рішення щодо звільнення від орендної плати не приймалось.
За ствердженням прокурора, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не виконує обов'язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого перед державним бюджетом у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з 01.10.2022 по 31.12.2024 у сумі 274207,57 грн. (50% місячної орендної плати).
Прокурор зазначає, що відповідно до п. 3.7 договору та договору про внесення змін, орендна плата, перерахована до державного бюджету та балансоутримувачу несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.
Як стверджує прокурор, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, умови договору та додаткової угоди, за період з 16.06.2024 по 31.12.2024 орендарю нараховано пеню у розмірі 32366,85 грн.
Прокурор зауважує, що з метою спонукання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» до погашення виниклої заборгованості Регіональним відділенням 11.02.2025 відповідачу на його юридичну адресу направлено претензію про необхідністю погашення заборгованості з орендної плати та нарахованої пені, разом з тим до теперішнього часу кошти до державного бюджету у повному обсязі не надійшли.
Відтак, на думку прокурора, має місце факт невиконання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання державного нерухомого майна. Прокурор вважає, що враховуючи викладені вимоги законодавства, положення договору та договору про внесення змін, а також беручи до уваги факт невиконання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» умов договору та договору про внесення змін щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за користування нерухомим майном державної власності, наявні підстави для стягнення заборгованості з орендної плати за договором від 20.01.2014 № РОФ-1231 (з врахуванням договору про внесення змін від 17.01.2019 № 1) у судовому порядку.
Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді заявник зазначає наступне.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, визначальним при вирішенні наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». З урахуванням висновків Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 необхідно зазначити, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
За ствердженням прокурора, у даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері використання державного нерухомого майна. На думку прокурора, несплата ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» орендних платежів порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним нерухомим майном. В свою чергу ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов'язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.
Прокурор зазначає, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках. Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак на думку прокурора, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Прокурор вказує, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
За ствердженням прокурора, нездійснення захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях обумовило звернення прокурора до суду із заявленим позовом в інтересах держави в особі вказаного Відділення ФДМУ як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин, враховуючи наступне.
Так, за ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 зазначеного Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення. Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням. Відтак, на думку прокурора, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного нерухомого майна. Водночас, за ствердженням прокурора, зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів. Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері та усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, яка виникла з жовтня 2022 року, лише направило відповідачу претензію щодо її погашення. Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прокурору скеровано листа від 26.02.2025 з проханням вжити заходи представницького характеру щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» у зв'язку з неможливістю самостійного пред'явлення позову через відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору, що підтверджується випискою з рахунку за 17.02.2025. Відтак, на думку прокурора, зазначені дії Регіонального відділення як органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах, свідчать про неналежне здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а саме невжиття Регіональним управлінням належних заходів до стягнення до бюджету заборгованості за договором оренди державного майна та ефективного захисту інтересів держави у цих правовідносинах. Необхідність звернення з даним позовом саме прокурором обумовлена тим, що вчинені Регіональним відділенням дії не призвели до позитивних результатів, негативно впливають на дохідну частину бюджету, у зв'язку з чим порушено інтереси держави. Як наслідок, невжиття уповноваженим органом належних заходів до усунення порушень законодавства перешкоджає ефективному використанню державного нерухомого майна за призначенням та надходженню коштів у сумі 306 574,42 грн. до Державного бюджету.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.03.2025 р. вказану позовну заяву заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/417/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання призначено на 17.04.2025 об 11:00; запропоновано прокурору надати письмове обґрунтування щодо підстав залучення до участі у справі третьої особи Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт".
15.04.2025 р. від представника Окружної прокуратури міста Миколаєва - Чобану Д.Г. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 5710/25), згідно з якою прокурор на виконання ухвали суду від 25.03.2025 р. надав пояснення щодо необхідності залучення до участі у справу в якості третьої особи, яка на заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача ДП "Миколаївський морський торговельний порт". Так, прокурор зазначає, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області з ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" 20.01.2014 укладено договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1231, згідно з умовами якого відповідачу передано в оренду державне нерухоме майно - приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 кв.м, будівлю кладової площею 311,8 кв.м, вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 кв.м згідно з планом розміщення орендованих приміщень, доданого до договору, що розташовані по вул. Заводській, 23/17, в м. Миколаєві. За ствердженням прокурора, вказане нерухоме майно, яке передано в оренду, перебуває на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт".
Як вказує прокурор, посилаючись на п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24.02.2022 і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 01.08.2022 до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідказа період з 1 серпня по 30 вересня 2022 року - не пізніше 10 листопада 2022 року.
На думку прокурора, звільнення орендарів від орендної плати, зокрема в порту Миколаїв, не є автоматичним, та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача). За ствердженням прокурора, згідно з листом Регіонального відділення Фонду державного майна від 26.02.2025 ДП "Миколаївський морський торговельний порт" як балансоутримувачем не надавалось відповідачу відповідних довідок щодо невикористання орендованого майна, та Регіональним відділенням Фонду рішення щодо звільнення від орендної плати не приймалось.
Відтак, прокурор вважає, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" як балансоутримувача державного нерухомого майна, переданого в оренду ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" за договором від 20.01.2014 № РОФ-1231, та у зв'язку з цим просив залучити ДП "Миколаївський морський торговельний порт" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог напредмет спору, на стороні позивача.
17.04.2025 р. від представника позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області - Коваленка А.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.04.2025 р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу EASYCON (вх. № 5862/25).
Клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні, що призначено на 17.04.2025 р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу EASYCON судом залишено без задоволення з огляду на порушення заявником встановленого ч. 2 ст. 197 ГПК України строку на подачу такого клопотання.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.04.2025 р. до участі у справі № 915/417/25 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт", розгляд справи відкладено на 15.05.2025 о 16:00, при цьому встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України до 01.05.2025 р. з наданням відповідних доказів, а іншим учасникам справи строк для надання відповіді на такі пояснення - завчасно до початку розгляду справи по суті.
28.04.2025 від представника Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" - Мокан О.О. через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли письмові пояснення третьої особи (вх. № 6301/25) щодо позову на виконання ухвали суду від 17.04.2025 р.
Так, третя особа зазначає, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» 22.01.2014 укладено договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1231, яке знаходиться на балансі ДП «ММТП». Відповідно до зазначеного договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, а саме: - приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 м2 (інв. №3350) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ109); - будівлю кладової площею 311,8 м2 (інв. №3351) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ110); - вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 м2 (інв. №63079) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ1612). Вказане майно передано в оренду за актом приймання-передавання від 20.01.2014року. Договір діє до 16 січня 2039 включно, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань (пункт 10.3 договору в редакції з урахуванням договору про внесення змін №1 від 17.01.2019). Відповідно до п. 3.6. договору, орендар перераховує не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції безпосередньо до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% відповідно до пропорцій розподілу.
Як зазначає третя особа, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», ухвалено рішення про надання орендних знижок за договорами оренди певного майна, а саме орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації). Звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця (пункт 5 Постанови КМУ №634). Відтак, за ствердженням третьої особи, нарахування орендної плати за договором за період з жовтня 2022 по грудень 2024 року здійснюється з урахуванням положень Постанови КМУ №634, тобто у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).
Третя особа вказує, що відповідно до п. 41 Постанови, за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24.02.2022 і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Ці положення не застосовуються з 01.08.2022 до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 року - не пізніше 10 листопада 2022 року.
Третя особа вважає, що виходячи з вимог визначеного пункту постанови, звільнення орендарів від орендної плати, зокрема в порту Миколаїв, не є автоматичним та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача).
За ствердженням третьої особи, ДП «ММТП» не отримувало жодних доказів підтвердження щодо неможливості використання майна. До того ж, відповідно до актів огляду нерухомого майна щодо його використання, які датуються з 24.01.2023 року за участю представників позивача та представника відповідача, було зазначено, що майно використовується. Факт використання майна зафіксовано в актах огляду нерухомого майна щодо його використання за період з 31.10.2022-31.12.2024 року. Відтак, на думку третьої особи, підстави для видачі довідок у балансоутримувача були відсутні, а рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо звільнення від орендної плати до Договору не приймалось. Отже, має місце факт невиконання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» свого обов'язку щодо своєчасної сплати орендних платежів за використання державного нерухомого майна.
01.05.2025 р. від представника позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області - Коваленка А.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 6596/25), в яких позивач підтримує позовні вимоги прокуратури щодо стягнення з ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" 306574,42 грн., оскільки невиконання орендарем договірних зобов'язань порушує законодавство та завдає збитків державі.
Так, позивач вказує, що 20.01.2014 р. між ним як орендодавцем та ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» як орендарем було укладено договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1231, предметом якого є передача в строкове платне користування державного нерухомого майна, згідно з планом розміщення орендованих приміщень доданого до договору, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, а саме: кв.м приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 м2 (інв. № 3350, реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ109); будівля кладової площею 311,8 м2 (інв. № 3351, реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ110); вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 м2 (інв. № 63079, реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ1612).
За ствердженням позивача, майно перебуває на балансі ДП «ММТП» і було передане в оренду за актом приймання-передавання від 20.01.2014. Договір діє до 16 січня 2039 року включно, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного їх виконання (п. 10.1, 10.2 договору в редакції договору про внесення змін № 1 від 17.01.2019). Згідно з п. 3.1 договору про внесення змін орендна плата за базовий місяць розрахунку становить 18016,36 грн. і визначається відповідно до «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами). Відповідно до п. 3.3 договору про внесення змін орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції за попередній місяць. Згідно з п. 3.6 договору орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням щомісячного індексу інфляції, у співвідношенні 70% до державного бюджету та 30% балансоутримувачу (ДП «ММТП»).
Позивач зазначає, що у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 (Указ Президента України № 64/2022) Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану», відповідно до п. 1 якої орендарі в Миколаївській області, зокрема ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв», звільнялися від сплати орендної плати з 24.02.2022 до 30.09.2022. З 01.10.2022 орендна плата нараховується у розмірі 50% від суми, визначеної договором оренди, з урахуванням індексації (п. 4 Постанови КМУ № 634). Звільнення або перерахунок орендної плати здійснюється автоматично без окремого рішення орендодавця (п. 5 Постанови КМУ № 634). Пункт 41 Постанови КМУ № 634 передбачає можливість повного звільнення від орендної плати для портових операторів, які використовують майно в морських портах, зокрема в Миколаєві, з 24.02.2022 до повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони нижче рівня 3 у відповідних портах. Однак, з 01.08.2022 це звільнення не застосовується до орендарів, які повністю або частково здійснюють діяльність з використанням орендованого майна або передали його третім особам. Звільнення надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря на підставі довідки балансоутримувача, яка підтверджує, що орендар не використовував майно протягом звітного місяця. Довідка подається не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а за період з 01.08.2022 по 30.09.2022 - до 10.11.2022.
Як стверджує позивач, ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» не виконувало своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за період з 01.10.2022 по 31.12.2024, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 274207,57 грн. та пені у розмірі 32366,85 грн., загалом - 306574,42 грн. Орендар звертався до Регіонального відділення із заявами про звільнення від орендної плати, однак не надав необхідних документів, зокрема довідок балансоутримувача (ДП «ММТП»), які б підтверджували невикористання орендованого майна. ДП «ММТП» як балансоутримувач у своїх поясненнях підтвердило, що не отримувало від орендаря доказів неможливості використання майна. Більше того, відповідно до актів огляду нерухомого майна, складених за участю представників відповідача, зокрема від 24.01.2023 та за період з 31.10.2022 по 31.12.2024, було зафіксовано, що орендоване майно використовувалося ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв». Відтак, позивач вважає, що підстав для видачі довідок про невикористання майна не було, і Регіональне відділення не приймало рішення про звільнення ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» від орендної плати.
Позивач стверджує, що направив ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» претензію від 11.02.2025 з вимогою погасити заборгованість, однак орендар не здійснив сплату. На думку позивача, невиконання ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» зобов'язань щодо сплати орендної плати є порушенням статей 525, 526, 610, 612 ЦК України, які встановлюють обов'язок добросовісного виконання договірних зобов'язань та наслідки їх порушення. Використання орендованого майна, підтверджене актами огляду ДП «ММТП», та відсутність підстав для звільнення від орендної плати відповідно до п. 41 Постанови КМУ № 634 свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Регіональне відділення вважає позов Окружної прокуратури міста Миколаєва обґрунтованим і просить суд задовольнити вимоги в повному обсязі, стягнувши з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» заборгованість у сумі 306574,42 грн., з яких 274207,57 грн. - орендна плата та 32366,85 грн. - пеня.
Щодо звернення органами прокуратури з позовною заявою позивач вказує, що він як орган, уповноважений на здійснення функцій орендодавця державного майна (ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»), виявив порушення з боку орендаря, однак через відсутність коштів на судовий збір не міг самостійно ініціювати судовий процес, а тому позивач звернувся до Окружної прокуратури міста Миколаєва з проханням вжити заходів представницького характеру, що підтверджується листом від 17.02.2025 року. Наразі позивач зауважує, що Окружна прокуратура повідомила його про звернення до суду з позовом, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Неподання позову Регіональним відділенням самостійно, на думку позивача, зумовлене об'єктивними фінансовими обмеженнями, підтвердженими випискою з рахунку за 17.02.2025 та листом від 26.02.2025. Залучення прокуратури було необхідним для оперативного захисту економічних інтересів держави, які порушуються через ненадходження орендних платежів до державного бюджету. Несплата орендних платежів ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» призводить до недоотримання доходів державного бюджету, що підриває економічні інтереси України, особливо в умовах воєнного стану. Рішення Регіонального відділення залучити прокуратуру було зумовлене необхідністю оперативного відновлення бюджетних надходжень та забезпечення фінансової стабільності держави. Відтак, позивач підтримує позовні вимоги прокуратури щодо стягнення з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» 306574,42 грн, оскільки невиконання орендарем договірних зобов'язань порушує законодавство та завдає збитків державі.
Також 01.05.2025 р. від представника позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області - Коваленка А.А. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про участь у всіх наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням сервісу EASYCON (вх. № 6602/25).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.05.2025 р. по справі № 915/417/25 заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Так, розгляд справи в судовому засіданні 15.05.2025 р. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2025 р. розгляд справи № 915/417/25 призначено в судовому засіданні на 09.06.2025 р. о 12:30.
У судовому засіданні господарського суду 09 червня 2025 року по справі №915/417/25 за участю прокурора та представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 03 липня 2025 року о 12 год. 35 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 09.06.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
Так, розгляд справи в судовому засіданні 03.07.2025 р. не відбувся у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Миколаєві та Миколаївській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.07.2025 р. розгляд справи № 915/417/25 призначено в судовому засіданні на 21.07.2025 р. о 09:00.
В судове засідання, призначене на 21.07.2025 р., представник відповідача не з'явився.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 21.07.2025 р. прокурор та представники позивача і третьої особи підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не надав, також відповідач в засідання суду не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до електронного кабінету, зареєстрованого відповідачем в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Відповідно до відомостей, наявних у КП ДСС, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.
Так, ухвала суду від 25.03.2025 про відкриття провадження у даній справі № 915/417/25 була вручена відповідачу 27.03.2025 об 11:21 год., ухвала суду від 17.04.2025 про відкладення судового засідання була вручена відповідачу 21.04.2025 о 12:19, ухвали-повідомлення суду від 16.05.2025 р., від 09.06.2025 р. та від 03.07.2025 р. вручені відповідачу 19.05.2025 об 11:14, 11.06.2025 р. об 11:22 та 07.07.2025 р. о 13:03 відповідно.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та третьої особи, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
20.01.2014 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" як орендарем було укладено договір №РОФ-1231 оренди державного нерухомого майна (далі - договір).
Відповідно до п.п. 1.1 - 1.3 розділу 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно:
- приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 кв.м (інв. № 3350) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ109), спеціальна вартість яких дорівнює 281600 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р.;
- будівлю кладової площею 311,8 кв.м (інв. № 3351) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ110), вартість якої дорівнює 279490 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р.;
- вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 м (інв. № 63079) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ1612), вартість яких дорівнює 90060 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р., які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17 (далі-Майно) згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), що перебувають на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач).
Згідно з п.п. 10.1-10.6 розділу 10 договору останній укладено строком на 1 рік, що діє з 20.01.2014 р. по 19.01.2015 р. включно.
Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо сплати орендної плати - до повного виконання зобов'язань.
Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згодою сторін. Пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, із урахуванням змін у законодавстві, які діють на дату продовження цього договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору. Продовження терміну дії договору відбувається за умови відсутності заперечень органу управління об'єктом оренди, згідно з п. 3 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення дії цього договору.
Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря.
Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
20.01.2014 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області(орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (орендар) уклали акт приймання-передавання від 20.01.2014 р., згідно з яким орендодавець за участю балансоутримувача передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно:
- приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом загальною площею 122,56 к.вм (інв. № 3350) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ109), спеціальна вартість яких дорівнює 281600 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р.;
- будівлю кладової площею 311,8 кв.м (інв. № 3351) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ110), вартість якої дорівнює 279490 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р.;
- вимощення з огорожею та спорудами загальною площею 480 кв.м (інв. № 63079) (реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ1612), вартість яких дорівнює 90060 грн., згідно з незалежною оцінкою станом на 31.07.2013 р., які розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17, що перебувають на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач).
Майно, що передається в оренду знаходиться в задовільному стані, фізичний стан майна становить 30-50%.
Також 17.01.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" був укладений договір про внесення змін № 1 до договору № РОФ-1231 від 20.01.2014 р. оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/17, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївській морський торгівельний порт».
Так, згідно з вказаним договором про зміни сторонами викладено договір оренди № РОФ-1231 від 20.01.2014 в новій редакції.
Відповідно до п.п. 1.1-1.3 розділу 1 договору в новій редакції орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме:
- приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом, загальною площею 122,56 кв.м (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності: 01125608.1.БАОПВЛ 109, інв. № 3350);
- будівлю кладової, площею 311,8 кв.м (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності: 01125608.1.БАОПВЛ110, інв. № 3351);
- вимощення з огорожею та спорудами, загальною площею 480,0 кв.м (реєстровий номер майна за даними Єдиного реєстру об'єктів державної власності: 01125608.1.БАОПВЛ1612, інв. № 63079), (далі-майно), розташоване в нежитловому об'єкті за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17, згідно з планом розміщення орендованого майна (додаток 1 до договору оренди), що перебуває на балансі державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2018 року і становить за незалежною оцінкою 1429870 грн. (без ПДВ).
Майно передається в оренду з метою використання за функціональним призначенням.
Стан майна на момент укладення договору оренди визначається в акті приймання-передавання.
Згідно з п.п. 2.1-2.5 розділу 2 договору в новій редакції орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та акту приймання-передавання майна.
Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки.
Обов'язок щодо складання акту приймання-передавання покладається на орендодавця.
Передача орендованого майна в суборенду, приватизація та перехід права власності на орендоване майно третім особам забороняється.
Відповідно до п.п. 3.1 розділу 3 договору в новій редакції орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2018 року) 18016,36 грн.
Розмір орендної плати за перший місяць оренди січень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2019 року.
Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п. 3.2 договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики (п. 3.3).
У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяця оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п. 3.4).
Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, зміни орендної ставки, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках передбачених чинним законодавством (п. 3.5).
За умовами п. 3.6 договору в новій редакції орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу.
В п. 3.7 договору в новій редакції передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж 3 місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20% від суми заборгованості (п. 3.8).
Відповідно до п. 5.3 договору в новій редакції орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати оренду плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладанні договору оренди).
Згідно з п.п. 9.1-9.4 розділу 9 договору в новій редакції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Орендодавець не відповідає за зобов'язаннями орендаря. Орендар не відповідає за зобов'язаннями орендодавця, якщо інше не передбачено цим договором. Орендар відповідає за своїми зобов'язаннями і за зобов'язаннями, за якими він є правонаступником, виключно власним майном. Стягнення за цими зобов'язаннями не може бути звернене на орендоване державне майно.
Спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються в судовому порядку.
Стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим договором, проводиться на підставі рішення суду та/або в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до п.п. 10.1-10.6 розділу 10 договору в новій редакції останній укладено строком на 20 (двадцять) років, що діє з 17 січня 2019 року по 16 січня 2039 року включно.
Умови цього договору зберігають силу протягом усього строку його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до повного виконання зобов'язань.
Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до цього договору вносяться в такій самій формі, що й цей договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено законом (п. 10.3).
В п. 10.5 договору в новій редакції визначено, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності цього договору.
За умовами п. 10. 6 договору в новій редакції чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи.
Договір про зміни підписаний та скріплений печатками сторін.
Доказів визнання недійсним або розірвання/припинення договору оренди із змінами до нього в порядку п. 10.6 договору матеріали справи не містять.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір оренди державного нерухомого майна від 20.01.2014 № РОФ-1231 в редакції договору про внесення змін № 1 від 17.01.2019 р. є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Поряд з цим слід зазначити, що 01.02.2020 р. введено в дію новий Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 р. № 157-ІХ та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483, пунктом 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 р. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, відповідач з моменту прийняття в оренду нежитлових приміщень мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату.
При цьому за умовами п. 3.1 договору оренди (в редакції договору про внесення змін від 17.01.2019) орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) та становить за базовий місяць розрахунку 18016,36 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору в новій редакції).
Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 17 Закон України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Порядок розподілу орендної плати для об'єктів, що перебувають у державній власності, між державним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначається Порядком передачі майна в оренду.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі слід зазначити, що загальновідомим є факт, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан через широкомасштабне вторгнення російських військ на територію країни, який триває дотепер.
У зв'язку із введенням воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану».
Відповідно до п.п. 2 п. 1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене: на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях).
Відповідно до п.п. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, зокрема, орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту.
В подальшому Кабінетом Міністрів України постановою № 1026 від 13.09.2022 пункт 1 вищевказаної постанови № 634 доповнено підпунктом 4-1, який викладено в подальшому в новій редакції Постанови КМ № 1236 від 18.10.2022.
Відповідно до п.п. 4-1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (в редакції від 18.10.2022) за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після такої дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які є портовими операторами та використовують майно, розташоване в морських портах Одеса, Чорноморськ, Південний, Миколаїв, Ольвія, Білгород-Дністровський, починаючи з 24 лютого 2022 р. і до моменту повного відновлення торговельного судноплавства або встановлення Кабінетом Міністрів України рівня охорони у зазначених морських портах нижче, ніж рівень 3 у кожному із зазначених морських портів. Положення цього підпункту не застосовуються з 1 серпня 2022 р. до орендарів, які повністю або частково провадять діяльність з використанням орендованого майна або передали його у користування третім особам. Звільнення від орендної плати надається окремим рішенням орендодавця за зверненням орендаря. Підставою для прийняття рішення про звільнення від орендної плати є довідка балансоутримувача відповідного орендованого державного майна за встановленою Фондом державного майна формою про те, що орендар такого майна протягом звітного місяця не використовував таке майно в своїй діяльності. Зазначена довідка надається орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, а довідка за період з 1 серпня по 30 вересня 2022 р. - не пізніше 10 листопада 2022 року.
Відповідно до п.п. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" від 27.05.2022 № 634 (в редакції від 16.09.2022) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.
Отже, постанова КМУ № 634 застосовується до договорів оренди державного майна: 1) чинних станом на 24.02.2022 року; 2) укладених після 24.02.2022 за результатами аукціонів, що відбулись 24.02.2022; 3) укладених після 24.02.2022 за результатами аукціонів, що відбулися до 24.02.2022.
В спірному випадку договір оренди № РОФ-1231 укладено 20.01.2014 та був чинним станом на 24.02.2022 р, відтак вищенаведені положення постанови КМУ № 634 підлягають застосуванню до договору оренди № РОФ-1231 від 20.01.2014
Відповідно до ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем з січня 2023 року по грудень 2024 року направлялись третій особі як балансоутримувачу звернення щодо звільнення відповідача від орендної плати за спірним договором, оскільки відповідачем повністю не використовувалось орендоване майно.
Так, виходячи з вимог визначеного пункту Постанови, звільнення орендарів від орендної плати, зокрема в порту Миколаїв, не є автоматичним та для отримання рішення орендодавця щодо звільнення від орендної плати необхідно звернення орендаря із долученням відповідних документів, що підтверджують виконання вимог та надають право на звільнення від орендної плати (довідка балансоутримувача).
Між тим, з наявних в матеріалах справи копій актів огляду нерухомого майна щодо його використання портовим оператором - ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» від 24.01.2023 р., від 21.02.2023 р., від 28.03.2023 р., від 24.04.2023 р., від 30.05.2023 р., від 28.06.2023 р., від 17.07.2023 р., від 30.08.2023 р., від 29.09.2023 р., від 31.10.2023 р., від 30.11.2023 р., від 27.12.2023 р., від 30.01.2024 р., від 29.02.2024 р., від 29.03.2024 р., від 30.04.2024 р., від 31.05.2024 р., від 28.06.2024 р., від 31.07.2024 р., від 30.08.2024 р., від 30.09.2024 р., від 31.10.2024 р., від 29.11.2024 р., від 31.12.2024 р. вбачається, що в період з січня 2023 року по грудень 2024 року орендоване за спірним договором майно, а саме приміщення боксу автовантажників з душовою, коморою та навісом, загальною площею 122,56 кв.м. (інв. № 3350), будівля кладової, площею 311,8 кв.м. (інв. № 3351); вимощення з огорожею та спорудами, загальною площею 480,0 кв.м. (інв. № 63079), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/17, використовувалось відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, підстави для видачі третьою особою - балансоутримувачем довідок були відсутні, також рішення щодо звільнення від орендної плати до договору Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях не приймалось.
Так, судом встановлено, що за період з жовтня 2022 року по грудень 2024 року відповідно до умов п. 3.1 договору (в редакції договору про зміни) та положень постанови КМУ № 634 відповідачу нараховано 50% орендної плати, що належить до сплати орендодавцю (до державного бюджету), з урахуванням її індексації, що становить 274207,57 грн.
Судом встановлено, що нарахування орендної плати здійснено відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.2 розділу 2 в редакції договору про зміни), виходячи з орендної плати в сумі 18016,36 грн. без ПДВ (п. 3.1 розділу 3 договору про зміни).
Наразі, як встановлено судом та не спростовано відповідачем, нарахована орендна плата не була сплачена відповідачем.
Матеріали справи свідчать про направлення позивачем відповідачу претензії від 11.02.2025 № 11-003-000654, в якій позивач вимагав погасити заборгованість по договору за спірний період, однак направлена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
З огляду на вказане, суд доходить висновку, що в порушення ст. 629, ч. 2, 5 ст. 762 ЦК України, ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розділу 3 та п. 5.3 спірного договору (в редакції договору про зміни) відповідачем не проведено оплату за договором оренди в повному обсязі та у встановлені умовами договору строки, у зв'язку з чим у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 274207,57 грн.
При цьому слід зазначити, що відповідачем не спростовано факт наявності вказаної заборгованості в розмірі 274207,57 грн., строк оплати якої настав, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості відповідач не надав. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди за період з жовтня 2022 року грудень 2024 року є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів прокурора та позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 274207,57 грн.
Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Так, у постанові від 29.06.2021 р. у справі № 910/2842/20 Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та абзацом 6 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов'язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов'язку відповідача щодо виконання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019р. по справі №910/16744/17 вказала, що такий спосіб захисту як примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання останнього чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.
Так, Регіональне відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного майна та здійснює, зокрема, контроль за виконанням умов договорів оренди державного нерухомого майна (ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").
Прокурор в позовній заяві обґрунтував та зазначив, що невжиття своєчасно заходів до стягнення боргу та не звернення Регіонального відділення до суду з позовною заявою свідчить про неналежне виконання уповноваженим органом своїх обов'язків у сфері оренди державного майна та є підставою для здійснення органами прокуратури захисту в суді інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях. Суд зазначає, що звернення Регіонального відділення з претензією до боржника щодо сплати заборгованості з орендної плати не призвело до погашення заборгованості, а відтак, вказане свідчить про ненадходження коштів до державного бюджету, що в свою чергу підтверджує наявність та необхідність захисту "інтересів держави".
У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст.17 Цивільного кодексу України, орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Як зазначає прокурор, Регіональне відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях було скеровано прокурору лист від 26.02.2025 з проханням вжити заходи представницького характеру щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» у зв'язку з неможливістю самостійного пред'явлення позову через відсутність кошторисних призначень на сплату судового збору, що підтверджується випискою з рахунку за 17.02.2025.
Так, несплата ТОВ «Нікморсервіс Ніколаєв» орендних платежів порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним нерухомим майном.
Забезпечення економічної безпеки України, згідно ст. 17 Конституції України, є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу. В свою чергу ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов'язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, насамперед в умовах збройної агресії російської федерації проти України.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Миколаївська обласна прокуратура направила Регіональному відділенню ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях повідомлення №51-50/2-2408вих-25 від 18.03.2025, яким повідомила про здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Регіонального відділення ФДМ України по Одеській та Миколаївській областях шляхом пред'явлення позову до суду.
З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, суд вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Таким чином, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора та стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди в заявленій сумі 274207,57 грн., строк оплати якої настав, що цілком відповідає такому способу захисту цивільних прав та інтересів позивача як примусове виконання обов'язку в натурі.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем орендної плати) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 3.7 договору (в редакції договору про зміни) сторони визначили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, як випливає з розрахунку заборгованості позивача, враховуючи вказані приписи законодавства, умови договору та договору про зміни, за період з 16.11.2022 по 31.12.2024 відповідачу нараховано пеню на існуючу суму боргу по орендній платі за кожний місяць, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України у відповідний день прострочення в межах періоду нарахування, що становить за розрахунком позивача 32366,85 грн.
Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 32366,85 грн.
Оцінюючи надані прокурором докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою під час звернення до суду з даним позовом в сумі 3678,90 грн., покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54005, м. Миколаїв, вул. Вадима Благовісного, 73; e-mail: centr@myk.gp.gov.ua; код ЄДРПОУ 02910048) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; e-mail: odesa@spfu.gov.ua; код ЄДРПОУ 43015722) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, літ. «в»; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14; e-mail: dp.mmtp@gmail.com; код ЄДРПОУ 01125608), про стягнення заборгованості в сумі 306574,42 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, літ. «в»; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; e-mail: odesa@spfu.gov.ua; код ЄДРПОУ 43015722) заборгованість за договором оренди державного нерухомого майна від 20.01.2014 № РОФ-1231 у розмірі 306574/триста шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири/грн. 42 коп., з яких заборгованість з орендної плати в розмірі 274207/двісті сімдесят чотири тисячі двісті сім/грн. 57 коп. та пеня в розмірі 32266/тридцять дві тисячі двісті шістдесят шість/грн. 85 коп.
3. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, літ.«в»; e-mail: nikmorservices.office@gmail.com; код ЄДРПОУ 32655926) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 3678/три тисячі шістсот сімдесят вісім/грн. 90 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості, а також перебуванням судді Ільєвої Л.М. у щорічній відпустці у період з 07.08.2025 по 11.08.2025 року, з 21.08.2025 по 02.09.2025 і 11.09.2025, та тимчасовою непрацездатністю з 04.08.2025 по 06.08.2025 року.
Суддя Л.М. Ільєва