про залишення позовної заяви без руху
06.10.2025 р. Справа № 910/11151/25
Суддя Господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., розглянувши матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (адреса: 51927, Україна, Дніпропетровська обл., місто Кам'янське, вулиця Стасова, будинок 79; код ЄДРПОУ 33894928);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» (адреса: 03124, Україна, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 6; код ЄДРПОУ 39629782);
про: визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (далі також позивач, ТзОВ «Львівські автобусні заводи») звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський автобусний завод» (далі також відповідач, ТзОВ «Львівський автобусний завод») про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним (продавець) та відповідачем (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, згідно із яким продавець продає (передає у власність), а покупець купує (приймає у власність) будівлі загальною площею 4' 052,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, буд. 45 та сплачує за них ціну у розмірі 343' 679,00 грн з ПДВ протягом шістдесяти календарних днів.
У подальшому за відповідачем було проведено державну реєстрацію права власності на придбаний ним об'єкт нерухомого майна шляхом прийняття приватним нотаріусом Мамай Іриною Володимирівною рішення № 27852999 від 18 січня 2016 року.
Як стверджує позивач, вказаний договір підлягає визнанню недійсним у судовому порядку, оскільки правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків та вчинений з перевищенням повноважень.
Укладаючи відповідний договір, ОСОБА_1 , діючи від імені позивача як голова комісії з припинення ТОВ «Львівські автобусні заводи» шляхом приєднання (далі також - голова комісії), не мав на меті задовольнити вимоги кредиторів, оскільки станом на дату подання позовної заяви відсутні розрахунки за договором; відчуження об'єкта нерухомого майна відбулося за ціною нижче ринкової та з перевищенням повноважень Ковальчука А.С., як голови комісії; відчуження об'єкта нерухомого майна відбулося на користь особи, пов'язаної з засновником ТзОВ «Львівські автобусні заводи».
Враховуючи недійсність оспорюваного договору, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності правочину та повернути майно, що вибуло з його володіння на підставі недійсного правочину, а також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27852999 від 18 січня 2016 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08 вересня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю до Господарського суду Львівської області.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/11151/25 передано на розгляд судді Бургарт Т.І.
Перевіривши позовну заяву на предмет відповідності вимогам закону, суддя встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху у зв'язку з недотриманням позивачем вимог пункту 2 часини 1 статті 164 ГПК України.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) зазначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно частини 3 статті 4 Закону, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Станом на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3'028,00 грн (стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено три позовні вимоги, а саме:
1) визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 січня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мамай І.В., зареєстрованого під № 39;
2) застосування наслідків недійсності правочину та повернути позивачу майно, що вибуло з його володіння на підставі недійсного правочину.
3) скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27852999 від 18 січня 2016 року приватного нотаріуса Мамай І.В.
Нормами пунктів 2 і 3 частини першої статті 163 ГПК України встановлено, що ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначено, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Суддя зазначає, що якщо позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір підлягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.
До аналогічної правової позиції прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 916/368/18.
Предметом позову у даній справі є дві матеріально-правові вимоги немайнового характеру, а саме вимоги про визнання правочину недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію, за подання яких позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 6' 056,00 грн (3' 028,00 грн + 3' 028,00 грн).
Окрім того, позивачем заявлено одну матеріально-правову вимогу майнового характеру, а саме про застосування наслідків недійсності правочину та повернення майна, судовий збір за подання якої визначається вартістю спірного майна, яка вказана у оспорюваному договорі - 343' 679,00 грн, та становить 5' 155,19 грн (343' 679,00 грн х 0,015).
Отже, сумарно сума судового збору за подання позовної заяви у справі № 910/11151/25 повинна становити 11' 211,19 грн.
При цьому суддя зазначає, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому за подання позовної заява за допомогою підсистеми «Електронний суд», позивач повинен був сплатити суму у розмірі 8' 978,95 грн (11' 211,19 грн х 0,8).
Позивачем долучено до матеріалів справи квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 20 від 03 вересня 2025 року у сумі 6' 056,00 грн, а тому позивачеві належить доплатити судовий збір у розмірі 2' 912,95 грн (8' 978,95 грн - 6' 056,00 грн).
Відповідно до частини 1 статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись частиною 1, 2 статті 174 та статтями 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя,-
1.Позовну заяву залишити без руху.
2.Надати позивачу строк не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
3.Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом:
- надання доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у справі на суму 2' 912,95 грн.
4.У випадку, якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною і буде повернута особі, що звернулася із позовною заявою.
5.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
6. Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі.
Суддя Бургарт Т.І.