79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
02.10.2025 Справа № 914/2003/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 16364», м. Харків
до відповідача: Приватного підприємства «ТЕК ЛЕВ-Транс», м. Львів
про стягнення 38 000,00 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: Л. Бочарова
Від відповідача: Я. Смолин
Суть спору:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 16364» до Приватного підприємства «ТЕК ЛЕВ-Транс» про стягнення 38 000,00 грн.
Ухвалою суду від 04.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 21.07.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
14.08.2025 ухвалою суду задоволено заяву ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» від 12.08.2025 про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
19.08.2025 та 02.09.2025 в судових засіданнях оголошувалась перерва.
19.09.2025 з урахуванням клопотання позивача, розгляд справи по суті відкладено на 02.10.2025, про що сторони повідомлені в порядку ст. 121 ГПК України.
02.10.2025 через систему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення позивача.
Представник позивача судове засідання в режимі відеоконференції з'явився, позов просить задоволити.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог (у відповідності до уточненої позовної заяви) посилається на укладення між ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» та ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» договору на перевезення вантажу № 3373і П, відповідно до якого позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу, а відповідач - здійснити оплату послуг у розмірі 38 000,00 грн після надання повного пакета документів.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором: вантаж був прийнятий, доставлений у визначене місце, підтвердженням чого є підписана ТТН, акт виконаних робіт та інші документи, які були двічі надіслані відповідачу (05.02.2025 та 13.02.2025). Проте, незважаючи на отримання усіх передбачених договором документів, ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» не здійснив оплату за договором у розмірі 38 000,00 грн, чим порушив свої зобов'язання.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, оскільки вважає, що договір на перевезення вантажу № 3371і П від 31.01.2025 залишається невиконаним, доказів його виконання матеріали справи не містять.
Зазначив, що перевезення може засвідчуватись виключно товарно- транспортною накладною, яка виступає належним доказом в підтвердження факту виконання перевезення. У свою чергу, зміст ТТН № 23762983 від 31.01.2025, спростовує факт здійснення перевезення за договором на перевезення вантажу № 3371і П від 31.01.2025.
Будь-яких документів, які б підтверджували виникнення у відповідача по справі перед позивачем обов'язку зі здійснення оплати за наведеним договором, на які йде посилання у змісті позовної заяви, документів на підтвердження інших обставин, на які міститься посилання у змісті пред'явленого позову також не долучено.
Крім того, звернув увагу, що ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» не направило ПП «ТЕК Лев-Транс» оригіналів та копій документів, які передбачені п.12 договору на перевезення вантажу № 3371і П від 31.01.2025 - з огляду на це, обов'язок оплати у ПП «ТЕК Лев-Транс» не виник та не міг виникнути. Відповідач по справі отримав документи щодо перевезення за договором-заявкою № 1759І П від 23.11.2023, а не документи, що стосуються договору на перевезення вантажу № 3373і П від 31.01.2025.
Посилається також на розбіжності між відомостями, передбаченими у копіях товарно-транспортної накладної та договору, на яке міститься посилання у змісті позовної заяви; вважає, що мало місце фактичне здійснення перевезення, не пов'язаного з виконанням договору на перевезення вантажу за 3371і П від 31.01.2025.
Зазначив, що ПП «ТЕК Лев-Транс» не є стороною зобов'язання за договором перевезення, у зв'язку з чим позов подано до неналежного відповідача. Це свідчить про неправильний вибір позивачем способу захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відтак, враховуючи наведене, в позові просить відмовити.
Обставини справи.
31.01.2025 між Приватним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 16364» (позивач, за договором - виконавець) та Приватним підприємством «ТЕК ЛЕВ-Транс» (відповідач, за договором - експедитор-замовник) укладено договір на перевезення вантажу № 3373і П від 31.01.2025 Гарантійне зобов'язання (Україна).
Згідно вказаного договору, сторони дійшли згоди щодо наступних умов: маршрут: м. Львів - м. Васищеве (Харківська обл) (п.1); вантаж: метал; маса, т: 22; об'єм: 86 (п.2); вантажовідправник: ТОВ «Метінвест - СМЦ» (п.3); вантажоотримувач: ТОВ «Метінвест-СМЦ» (п.4); платник: ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» (п.5); дата завантаження: 31.01.2025 (п.6); особа, супроводжуюча вантаж: водій, зобов'язаний слідкувати за вагою вантажу на завантаженні і приймати вантаж згідно з ТТН (п.9); вартість фрахту і умови оплати: 38 000 грн з ПДВ (перерахунок) 5-10 днів після одержання оригіналів документів: ТТН, рахунку, актів виконаних робіт, копії: свідоцтва державної реєстрації або виписки з Державного реєстру, свідоцтва платника єдиного податку, витягу з Державного реєстру, за наявності реєстрованої податкової накладної (п.12); виконавець несе відповідальність за зберігання вантажу від пункту завантаження до пункту розвантаження (п.17); претензії до виконавця приймаються тільки в момент розвантаження (п.18); за прострочення розрахунку замовник оплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення оплати (п.24).
Договір підписано уповноваженими особами підприємств та скріплено печатками експедитора-замовника та виконавця.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 23762983, 31.01.2025 водій - Гетало Анатолій Вікторович, прибув у пункт навантаження (м. Львів, вул. Шевченка, б. 317), де прийняв опломбований пломбою № 64547854 вантаж та доставив його в пункт розвантаження (с. Васищеве, вул. промислова, б.15А), в підтвердження чого у відповідній графі товарно-транспортної накладної проставлено підпис уповноваженої особи вантажоотримувача та печатку ТОВ «Метінвест-СМЦ».
На підтвердження факту надання послуг з перевезення виконавцем складено акт № 28 від 03.02.2025 здачі-прийняття наданих транспортних послуг з перевезення вантажів по Україні за договором № 3373і П від 31.01.2025 на суму 38 000,00 грн.
03.02.2025 ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» виставлено ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» рахунок на оплату № 28 згідно договору № 3373і П від 31.01.2025 на суму 38 000,00 грн.
05.02.2025 та повторно 13.02.2025 ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» на адресу ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» засобами поштового зв'язку відправлено заявлені в п. 12 договору на перевезення № 3373і П, документи, що підтверджується експрес-накладними № 20451097566235 від 05.02.2025 та № 20451103389039 від 13.02.2025 (без опису вкладення).
Як зазначено у позовній заяві, підписаний без зауважень та скріплений печаткою ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» акт № 28 від 03.02.2025 здачі-прийняття наданих транспортних послуг з перевезення вантажів по Україні за договором № 3373і П від 31.01.2025 на суму 38 000,00 грн отримано ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» засобами поштового зв'язку 10.05.2025.
У зв'язку з відсутністю оплати ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс» за надані ПАТ «Автотранспортне підприємство 16364» послуги з перевезення вантажів, останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 38 000,00 грн заборгованості.
Оцінка суду.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі- ЦК України) передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Статтею 916 ЦК України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Закон України "Про автомобільний транспорт" визначає, що вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату (ст. 1 Закону).
Відповідно до п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 N 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за N128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Згідно з ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Отже, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
Таким чином, акт приймання-передачі наданих послуг є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, спрямованим на підтвердження волевиявлення сторін та має юридичні наслідки у вигляді виникнення у замовника обов'язку оплатити надані йому послуги відповідно до умов договору та положень статей 525, 526, 903 Цивільного кодексу України.
Наведене також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12.06.2019 у справі № 927/352/18.
Таким чином, з огляду на те, що акт № 28 від 03.02.2025 здачі-прийняття наданих транспортних послуг з перевезення вантажів по Україні за договором № 3373і П від 31.01.2025 на суму 38 000,00 грн підписано відповідачем без претензій та зауважень - виконання позивачем зобов'язань за договором здійснено належним чином, що свідчить про фактичне надання послуг у повному обсязі відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, належне виконання однією стороною зобов'язання за договором, зокрема в частині надання послуг з перевезення вантажу, породжує зустрічний обов'язок іншої сторони - здійснити оплату наданих послуг у визначений договором строк.
Покликання відповідача на те, що у спірних правовідносинах мало місце фактичне здійснення перевезення, не пов'язане з виконанням договору № 3371і П від 31.01.2025, суд оцінює критично.
Згідно з наданою позивачем товарно-транспортною накладною, що підписана уповноваженими представниками сторін, перевезення вантажу здійснювалося відповідно до фактичних замовлень ТзОВ «Метінвест-СМЦ», що є загальноприйнятою практикою при наданні транспортних послуг. При цьому, як вбачається з обставин справи, водій не мав і не повинен був мати при собі примірника договору, підписаного сторонами, а здійснював перевезення на підставі відповідної товарно-транспортної накладної, яка є основним документом і підтвердженням факту надання послуг- здійснення перевезення. Згідно з п. 9 договору, водій виконав свій обов'язок та прийняв вантаж згідно товаро-транспортної накладної, в т. ч. щодо виду та обсягу. Вантажоодержувач підписав товаро-транспортну накладну без зауважень, будь-які претензії щодо здійсненого перевезення та обсягів чи виду вантажу, матеріали справи не містять. Відповідач, у свою чергу, підписав акт наданих послуг без зауважень, що свідчить про погодження ним обсягу фактично виконаного Приватним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство 16364» перевезення.
Доводи відповідача щодо того, що сплата коштів за фактично виконане перевезення (при виникненні відповідного обов'язку) належить замовникові послуг з перевезення, яким з аналізу матеріалів справи є ТОВ «Метінвест-СМЦ» спростовуються положеннями договору № 3371і П від 31.01.2025, пунктом 5 якого платником визначено ПП «ТЕК ЛЕВ-Транс».
Щодо посилань відповідача на одержання ним від позивача документів на оплату згідно договору № 1759і від 23.11.2023, а не згідно договору № 3373і від 31.01.2025 та відповідно відсутністю обов'язку оплати, спростовується підписаним ПП «Тек Лев-Транс» актом здачі-прийняття наданих транспортних послуг за договором № 3373і від 31.01.2025.
В цьому контексті слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Зважаючи на обставини, встановлені судом у даній справі, враховуючи досліджені судом докази, що містяться у матеріалах справи та надані сторонами пояснення, суд при вирішенні зазначеної справи вважає за доцільне застосувати такий стандарт доказування, як «вірогідність доказів», у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки встановлені судом обставини на підставі наданих позивачем доказів в їх сукупності та кожен окремо, щодо надання позивачем відповідачу транспортних послуг та обов'язок відповідача оплатити їх вартість, є більш вірогідними, аніж протилежні, на які покликався відповідач протягом розгляду спору.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи досліджені та встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають до задоволення.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору є Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.
Згідно з ч.3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В даному випадку, за подання до господарського суду через систему «Електронний суд» позову майнового характеру позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 3 028,00 грн судового збору, згідно платіжного документа № 137 від 26.06.2025.
Судом встановлено, що позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України судового збору у розмірі 605,60 грн (у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
З підстав відсутності клопотання позивача про повернення судового збору, суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 124, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «ТЕК ЛЕВ-Транс» (79060, м. Львів, вул. Наукова, буд. 5 А, кімн. 323, ідентифікаційний код 40704988,) на користь Приватного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство 16364» (61022, м. Харків, пров. Ботанічний, буд. 4, ідентифікаційний код 03118959) - 38 000,00 грн основного боргу та 2 422,40 грн судового збору.
Рішення складено 07.10. 2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.