просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про передачу справи за підсудністю
06 жовтня 2025 року м.Харків Справа № 913/238/25
Провадження №10/913/238/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали за заявою без номеру від 23.09.2025 боржника ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність фізичної особи.
29.09.2025 на адресу Господарського суду Луганської області надійшла заява без номеру від 23.09.2025 фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Обґрунтовуючи вимоги за заявою заявник посилається на п.п. 1, 3 та 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства та зокрема зазначає про припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов?язань упродовж двох місяців, у зв?язку з чим виникла заборгованість в розмірі 911880 грн 34 коп., при цьому у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення; а також зазначає про існування обставин, які підтверджують, що він найближчим часом не зможе виконати грошові зобов'язання та здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025 справа передана на розгляд судді Масловському С.В.
Приписами ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства (ч.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом, або встановлена Національним банком України неплатоспроможність страховика відповідно до Закону України"Про страхування" чи неплатоспроможність кредитної спілки відповідно до Закону України"Про кредитні спілки".
Згідно з ч. 1 ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Приписами ч.ч.1 та 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Абзацом 1 ч.1 ст.1 указаного Закону передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до абз.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання такої особи та надає їй процесуальне право звертатися до суду, територіальна підсудність якого поширюється на місце проживання, яке зазначено у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 02.09.2019 у справі №753/20939/17, від 01.05.2024 у справі №297/2195/22, які в силу положень ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України враховуються при виборі і застосуванні норм права.
Відтак суд зазначає, що саме адреса фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи, зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є тією адресою, яка враховується при визначенні підсудності судових справ за участю цієї внутрішньо переміщеної особи.
Господарським судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є кв- АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1833682 від 30.09.2025.
24.02.2022 Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією" Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією вбачається, що вся територія Луганського району є тимчасово окупованою російською федерацією територією України починаючи з 07.04.2014.
Також, господарським судом встановлено, що Айдамірова Світлана Сергіївна взята на облік як внутрішньо переміщена особа, відповідно до довідки, виданої УСЗН Деснянського району Чернігівської МР №7423-5002133271 від 15.09.2022 та фактичним місцем проживання заявника є АДРЕСА_2 , що підтверджується відповіддю №1833725 від 30.09.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Господарським судом зазначено, що правила визначення територіальної юрисдикції (підсудності) викладені у ст.ст. 27-30 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за загальним правилом, відповідно до ст.27 Господарського процесуального кодексу України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При цьому, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Пунктом 8 ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Частиною 13 ст.30 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до ч.1 ст.8 Кодексу України з процедур банкрутства справи про банкрутство (неплатоспроможність) розглядаються господарськими судами за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, місцем проживання фізичної особи або фізичної особи - підприємця. Зміна боржником зареєстрованого місцезнаходження або місця проживання після подання кредитором або боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не впливає на зміну територіальної підсудності господарського суду.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що справи про неплатоспроможність фізичних осіб, які у встановленому законодавством порядку зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, на період наявності підстав, зазначених у статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають розглядатися господарськими судами за правилами виключної підсудності за адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи, що зазначена у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи підлягає розгляду за правилами виключної підсудності господарським судом, юрисдикція якого поширюється на адресу місця проживання ОСОБА_1 , зазначеної у довідці №7423-5002133271 від 15.09.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а тому справа №913/238/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особі підлягає передачі за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області (14000, м.Чернігів, пр-т.Миру, буд.20).
Частиною 4 ст.8 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо справа не підсудна такому господарському суду, матеріали справи передаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення (ч. 3 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 2, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст.1, 27, 30, 31, 232 - 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Справу №912/238/25 за заявою ОСОБА_1 про неплатоспроможність фізичної особи передати за виключною підсудністю до Господарського суду Чернігівської області (14000, м.Чернігів, пр-т.Миру, буд.20).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Сергій МАСЛОВСЬКИЙ