ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/9044/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (м. Київ)
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ)
про стягнення 273 000,00 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 273 000,00 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді сплаченої АТ "Юнекс Банк" банківської гарантії №2024/1/1624/V , якою було забезпечено виконання позивачем зобов'язань за укладеним з відповідачем договором № 2307000007 від 04.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
13.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він заперечує проти позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
04.07.2023 між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (далі - Підрядник) укладено Договір №2307000007 про закупівлю робіт.
Відповідно до п. 1.1 Договору Підрядник зобов'язується за завданням Замовника на свій ризик відповідно до умов цього Договору роботи, зазначені в п. 1.2 (далі - роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що найменування робіт: "Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу"), код ЄЗС ДК 021-2015:50510000-3.
Сторони у п. 3.1 Договору погодили, що ціна цього договору становить 5 460 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 910 000,00 грн.
Згідно п. 13.1 Договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє по 01.08.2024, в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення зазначених у розділі 6 гарантійних строків, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання Сторонами зобов'язань.
Звертаючись до суду позивач зазначає, що:
- Рішенням суду № 910/3435/24 від 15.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2024, встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" умов Договору № 2307000007 (за Актами №1 за листопад 2023, №2 за грудень 2023, №3 за грудень 2023, №4 за грудень 2023, №5 за січень) та неналежне виконання відповідачем обов'язку з підписання актів та оплати виконаних робіт.
- Рішенням суду № 910/11862/24 від 27.11.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025, встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" умов Договору № 2307000007 (за Актами №6 за квітень 2024, №7 за травень 2024) та неналежне виконання відповідачем обов'язку з підписання актів та оплати виконаних робіт.
- Рішенням суду № 910/5802/25 від 21.08.2025 встановлено належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" умов Договору № 2307000007 (за Актами №8 за грудень 2024, №9 за березень 2025) та неналежне виконання відповідачем обов'язку з підписання актів та оплати виконаних робіт.
На виконання умов Договору було оформлено та надано банківську гарантію від АТ "Український Будівельно-Інвестиційний Банк" № BG/UA/03-2-03270 від 09.06.2023 на суму 137 900,00 грн, яка діє до 31.10.2023 та забезпечує виконання зобов'язань за Договором.
У зв'язку з продовженням терміну дії Договору та з метою забезпечення належного виконання умов Договору 12.06.2024 між позивачем (принципал) та АТ "Юнекс банк" (банк-гарант) укладений договір на приєднання № 2024/1/1624V до Публічної пропозиції на укладення Договору про надання банківських гарантій АТ "Юнекс Банк" (про надання гарантії) що укладається за результатами закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (ремонт імпульсних ліній на пунктах виміру витрат газу) а саме за ДК 021:2015:50510000-3 - Послуги з ремонту і технічного обслуговування насосів, клапанів, кранів і металевих контейнерів (оголошення № UA-2023-05-31-006833-а від 09.06.2023, укладеного принципалом з Акціонерним товариством "Укртрансгаз". Строк дії гарантії закінчується 08.07.2025.
07.07.2025 позивачем було отримано від АТ "Юнекс Банк" повідомлення про отримання письмової вимоги Бенефіціара по банківській гарантії від 12.06.2024 №2024/1/1624/ V та про сплату Гаранту гарантійної суми.
Платіжною інструкцією №4008 від 10.07.2025 позивачем було сплачено гарантійну суму в розмірі 273 000,00 грн.
Позивач вважає вимогу відповідача про сплату банківської гарантії безпідставною, оскільки ним було виконано всі роботи, передбачені умовами договору №2307000007 від 04.07.2023 в повному обсязі відповідно до технічного завдання, затвердженої документації та встановлених строків; роботи здійснено з дотриманням чинних норм, стандартів та вимог до якості; у процесі виконання робіт були враховані всі вимоги Замовника, застосовано відповідні матеріали та ресурси.
Таким чином, зобов'язання Підрядника за договором є виконаними в повному обсязі та належним чином, а кошти за Гарантією в розмірі 273 000,00 грн відповідачем було отримано безпідставно.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК).
Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Статтею 563 цього ж Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Згідно зі ст. 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
Як передбачено ст. 565 ЦК України, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника. Повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (далі - Положення), відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Поряд з цим ст. 1 Уніфікованих правил для гарантій за вимогою в редакції 1992 року (публікація Міжнародної торгової палати № 458 (МТП № 458) визначено, що ці правила застосовуються до будь-якої банківської гарантії або доповненню до неї, яку гарант зобов'язався надати та в якій зазначено, що вона складена згідно з цими правилами (публікація МТП № 458) та обов'язкова для всіх сторін в гарантійному зобов'язанні, якщо інше прямо не зазначено в гарантії або доповненні до неї.
Згідно з п. 2 цих Правил гарантія за своєю природою є самостійною угодою, незалежною від основного контракту або тендера, на яких вона ґрунтується, а тому гарант ніяким чином не пов'язаний таким контрактом або тендером, незважаючи на те, що посилання на них міститься в тексті гарантії. Обов'язок гаранта - це сплата грошової суми, зазначеної у гарантії, при представленні письмової вимоги її сплатити і інших документів, зазначених у гарантії, які за зовнішніми ознаками відповідають умовам, описаним у гарантії.
Відповідно до пункту 9 частини третьої розділу І Положення гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
Згідно з пунктом 36 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Пунктом 37 Положення передбачено, що банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.
При вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить, у першу чергу, дослідження наявності чи відсутності виникнення відповідного обов'язку - гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією), а не формальне дослідження виключно наявності заяви про сплату за гарантією.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19. Також подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №910/20306/17.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки рішеннями Господарського суду міста Києва 15.05.2024 у справі №910/3435/24, від 27.11.2024 у справі №910/11862/24, від 21.08.2025 у справі №910/5802/25, які набрали в установленому законом порядку законної сили, встановлено належне виконання позивачем робіт за Договором та неналежне виконання відповідачем обов'язку з підписання актів та оплати виконаних робіт, такі обставини не підлягають встановленню при розгляді даної справи відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.
Судом при цьому встановлено відсутність у матеріалах справи доказів порушення позивачем умов Договору, які є підставою для сплати коштів за гарантією.
За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами статті 11 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача про те, що грошові кошти у розмірі 273 000,00 грн були набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України такі кошти підлягають поверненню позивачу.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м Київ, Кловський узвіз, 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газбудінжиніринг" (03142, м. Київ, вул. Академіка Кримського, буд. 27А; ідентифікаційний код 43062217) 273 000 (двісті сімдесят три тисячі) грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 4 095 (чотири тисячі дев'яносто п'ять) грн 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко