ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/5251/25
За позовом Служби зовнішньої розвідки, м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Горбачової Валентини Сергіївни, м. Київ
про стягнення 132 341,00 грн, -
суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Мітлицька О.О. (в порядку самопредставництва);
від відповідача: Сілаєва Т.Є. (адвокат за ордером серії АІ№1920889 від 11.06.2025 року).
28.04.2025 року Служба зовнішньої розвідки (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горбачової Валентини Сергіївни (відповідач) суми штрафу124 850,00 грн та суми пені в розмірі 7 491,00 грн, у зв'язку з невиконання відповідачем умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти №554/24 від 27.09.2024 року в частині повного виконання оплачених позивачем послуг.
Ухвалою від 26.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
11.06.2025 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ним заявлено клопотання про перехід до розгляду справи в загальному позовному провадженні, а також заявлено клопотання про виклик свідків.
У відзиві відповідачем зазначено, що строк дії Договору був до 20.12.2024 року, проте у зв'язку з тим, що погодження списку працівників для надання послуг у Закарпатській та Хмельницькій області відбулося листом від 11.12.2024 року №16/4/5808, тобто в строк майже в кінці дії Договору, це фактично позбавило відповідача можливості вчасного виконання робіт за Договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 розгляд справи №910/5251/25 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 15.07.2025.
15.07.2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 15.07.2025 року сторони не з'явились, судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та в задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків. В справі оголошено перерву до 05.08.2025 року.
18.07.2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що допуски працівників для виконання робіт по Договору надані позивачу ще в листопаді 2024 року, що спростовує доводи відповідача про зворотне. Отже, як зазначено позивачем, нарахування штрафних санкцій є правомірним.
24.07.2025 року відповідачем подано до суду пояснення, в яких зазначено, що у зв'язку з погодженням списку працівників для надання послуг листом від 11.12.2024 року, строк для виконання робіт з 12.12.2024 року по 20.12.2025 року був вкрай коротким для надання послуги.
В засіданні 05.08.2025 року в справі було оголошено перерву до 30.09.2025 року.
07.08.2025 року відповідачем долучено до матерів справи лист позивача від 11.12.2024 року №16/4/5808.
30.09.2025 року позивачем до лучено до матеріалів справи витяги з журналів пропуску осіб відповідача на територію позивача.
В судовому засіданні 30.09.2025 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
27.09.2024 між Службою зовнішньої розвідки України (замовник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Горбачовою Валентиною Сергіївною (виконавець, відповідач) було укладено Договір №554/24 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, надати послуги з технічного обслуговування та діагностики дизель-генераторів (далі - послуги), код CPV 50530000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки», КЕКВ 2240.
Згідно із п. 3.1. Договору ціна складає 499 400,00 грн без ПДВ. ПДВ не нараховується згідно з чинним законодавством.
Розрахунки за даним Договором здійснюються замовником лише за фактично надані послуги на підставі акту приймання-здачі наданих послуг протягом 10 календарних днів з дня його підписання, але з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року. (п. 4.2. Договору).
Пунктом 5.1. Договору визначено, що місце надання послуг: м. Київ, Закарпатська область, Хмельницька область.
Послуги надаються до 20 грудня 2024 року. (п. 5.2. Договору).
Відповідно до п. 6.2.2. Договору у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань виконавцем, замовник зобов'язаний в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом письмового повідомлення виконавця засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення).
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє щодо бюджетних зобов'язань до 31.12.2024, а стосовно інших зобов'язань, взятих сторонами за договором - до повного їх виконання (п.10.1. Договору).
Додатком №1-№2 до Договору сторонами узгоджено специфікацію та технічну специфікацію із переліком генераторів, які підлягають обслуговуванню та діагностиці і зазначено місце їх розташування.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору відповідачем було надано послуги на суму 454 400,00 грн, що підтверджується наступними актами здачі-приймання робіт (надання послуг):
- №71 від 31.10.2024 року на суму 42 100,00 грн;
- №74 від 10.12.2024 року на суму 97 000,00 грн;
- №84 від 19.12.2024 року на суму 285 300,00 грн;
- №87 від 20.12.2024 року на суму 30 000,00 грн;
- №89 від 20.12.2024 року на суму 27 000,00 грн.
При цьому, як зазначає позивач, у зв'язку з неповним наданням відповідачем погоджених Договором об'ємом послуг, позивач направив на адресу місцезнаходження відповідача лист вих. №16/4/6055 від 24.12.2024, в якому повідомив про розірвання Договору в односторонньому порядку на підставі п. 6.2.2. Договору (направлення відповідачу листа від 24.12.2024 підтверджується накладною №0813900103671 з описом вкладення у цінний лист).
24.01.2025 позивач направив відповідачу претензію №3/3/39/Бі від 22.01.2025 про сплату штрафних санкцій на суму 132 341,00 грн, нарахованих у зв'язку із неналежним виконанням Договору. Направлення відповідачу претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист №0222400021670, фіскальним чеком від 24.01.2025 та накладною Укрпошта.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач у встановлений в договорі строк, не надав позивачу послугу в повному об'ємі, внаслідок чого позивач нарахував на підставі п.7.2. та п.7.10. Договору пеню у сумі 7 491,00 грн (період нарахування з 21.12.2024 по 23.12.2024) та штраф у розмірі 124 850,00 грн.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що строк дії Договору був до 20.12.2024 року, проте у зв'язку з погодженням списку працівників для надання послуг у Закарпатській та Хмельницькій області відбулося листом позивача від 11.12.2024 року, то строк для виконання робіт з 12.12.2024 року по 20.12.2025 року був вкрай коротким для надання послуги, у зв'язку з чим ця обставина фактично позбавило відповідача можливості вчасного виконання робіт за Договором.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Частиною першою статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У п. 5.2. Договору сторони погодили, що послуги надаються до 20 грудня 2024 року.
Таким чином, останнім днем виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання надати позивачу послуги в повному обсязі по Договору є 20.12.2024.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Втім, матеріалами справи підтверджується надання відповідачем послуг по Договору на суму в розмірі 454 400,00 грн, згідно зазначених вище актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в той час як погодженим розміром наданих послуг є послуги на суму 499 400,00 грн.
Так, відповідачем по Договору надано позивачу послуги по обслуговуванню та діагностиці генераторів, місцезнаходження яких в місті Києві, в той же час генератори, місцезнаходження яких в Закарпатській та Хмельницькій областях залишились без обслуговування та діагностики з боку відповідача.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в обґрунтування поважності пропуску строку надання послуг по Договору зазначив, що список працівників для надання послуг у Закарпатській та Хмельницькій області погоджений був позивачем листом від 11.12.2024 року, тобто у пізній строк, а тому період з 12.12.2024 року по 20.12.2025 року для виконання робіт був вкрай коротким для надання послуги.
Так, відповідно до наявного в матеріалах справи листа Управління Господарського забезпечення Служби зовнішньої розвідки України №16/4/5808 від 11.12.2024 року відповідача повідомляють, що у зв'язку із закінченням строків надання послуг за Договором 20.12.2024 року йому необхідно в найкоротші терміни приступити до надання послуг. Для надання послуг з технічного обслуговування та діагностики дизель-генераторів в період з 12.12.2024 року по 20.12.2024 року надано допуск на територію об'єктів замовника наступним працівникам та автотранспорту: ОСОБА_4., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , автомобіль з д.н.з. НОМЕР_1 .
Судом встановлено, що відповідно до п. 6.3.2. Договору виконавець зобов'язаний надати протягом 5 днів, з моменту підписання Договору, замовнику список своїх автомобілів та працівників (копії документів), яких планується залучити до надання послуг на об'єкти замовника разом з супровідним листом.
Відповідачем виконано вказаний пункт Договору шляхом надання позивачу довідки (міститься в матеріалах справи) із зазначенням працівників та автомобілів, які буду надавати послуги по Договору. Вказана довідка надіслана на електронну пошту позивача 28.08.2025 року, докази чого містяться в матеріалах справи, що не заперечено жодною із сторін.
Крім того, в період з 31.10.2024 року по 20.12.2024 року погоджені сторонами працівники надавали послуги по Договору на об'єктах позивача, що підтверджується наведеними вище актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Таким чином, заперечення відповідача щодо того, що погодження списку працівників відбулось лише 11.12.2024 року не знаходить свого підтвердження в матеріалах справи, з огляду на виконання цими працівниками робіт на об'єктах позивача у період який передував даті листа позивача від 11.12.2024 року.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного надання відповідачем позивачу повного об'єму обумовлених у Договорі послуг.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас, у частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Факт порушення відповідачем зобов'язання за договором щодо своєчасного надання послуг належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.
Водночас, відповідач не спростував наведених у позові обставин щодо невиконання взятого на себе зобов'язання.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
Відповідно до ч.3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст.651 Цивільного кодексу України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Відтак, за змістом наведених норм, повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 03.06.2021 у справі №914/2178/19, від 13.12.2021 у справі № 904/2780/19.
У п. 6.2.2. Договору сторони передбачили, що у разі невиконання (неналежного виконання) зобов'язань виконавцем, замовник зобов'язаний в односторонньому порядку розірвати цей Договір шляхом письмового повідомлення виконавця засобами поштового зв'язку (цінним листом з описом вкладення).
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з надання послуг в повному обсязі у встановлений у Договорі строк, дії позивача щодо одностороннього розірвання Договору, суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, укладений між сторонами Договір є розірваним з 24.12.2024.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 7.4. Договору сторони погодили, що за порушення строків надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни Договору за кожний день прострочення.
У разі одностороннього розірвання Договору з підстав визначених п. 6.2.2. Договору виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 25% від ціни Договору протягом 5 робочих днів з дати розірвання Договору.
Позивач здійснює нарахуванням пені за період з 21.12.2024 по 23.12.2024. Оскільки як встановлено судом вище, договір є розірваним з 24.12.2024.
Отже, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку суми пені та суми штрафу за вказаний період суд встановив, що він є обґрунтованим та правомірним, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом встановлено, що відповідач є таким, що порушив договірні зобов'язання з надання послуг у строк, який погоджений у договорі, то позивач правомірно нарахував на підставі п.7.2., п.7.10 договору та заявив до стягнення з відповідача штраф та пеню. Водночас, оскільки судом встановлено, що при розрахунку пені позивачем допущено помилку в кінцевій даті періоду нарахування, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій є частково обґрунтованими.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Служби зовнішньої розвідки України про стягнення з Фізичної особи-підприємця Горбачової Валентини Сергіївни штрафних санкцій, а саме: в частині стягнення пені у розмірі 7 491,00 грн та штрафу у розмірі 124 850,00 грн.
Судовий збір, у розмірі 2 422,40 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, у зв'язку із поданням до суду позовної заяви в електронній формі, покладається на відповідача.
Окрім того, витрати позивача, пов'язані з розглядом справи в сумі 90,00 грн, а саме витрати на надсилання відповідачу примірника позовної заяви із додатками на дві адреси місцезнаходження останнього (копії фіскальних чеків №№ 72 та 73 від 28.03.2025 року на загальну суму в розмірі 90,00 грн містяться в матеріалах справи), у зв'язку із задоволенням позовних вимог, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горбачової Валентини Сергіївни (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Служби зовнішньої розвідки України (код ЄДРПОУ 33240845, місцезнаходження: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 24/1) суму пені в розмірі 7 491,00 грн (сім тисяч чотириста дев'яносто одна гривна 00 копійок), суму штрафу в розмірі 124 850,00 грн (сто двадцять чотири тисячі вісімсот п'ятдесят гривень 00 копійок), суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та суму витрат, пов'язаних з розглядом справи в розмірі 90,00 грн (дев'яносто гривень 00 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складене 06.10.2025 року.
Суддя С. МОРОЗОВ