ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/8600/25
За позовом Приватного підприємства "ПМК-Сервіс" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Будіндустрії" (м. Київ)
про стягнення 449 875,79 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Приватне підприємство "ПМК-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Будіндустрії" про стягнення 449 875,79 грн заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
28.07.2025 від позивача надійшло клопотання про дорулення документів до матеріалів справи.
07.08.2025 від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника.
14.08.2025 від відповідача надійшов відзив.
19.08.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
27.08.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
02.09.2025 від позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що починаючи з липня 2023 між ним та відповідачем існують господарські відносини щодо поставки товарів та надання послуг, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень на поставку товару.
Так позивачем на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано кошти в зальній сумі 1 064 194,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями ( № 84 від 19.07.2023 на суму 30 772,15 грн, № 136 від 14.09.2023 на суму 76 983,73 грн, № 101 від 14.08.2023 на суму 44 210,24 грн, № 2303 від 22.08.2023 на суму 140 000,00 грн, № 124 від 31.08.2023 на суму 10 072,08 грн, № 119 від 22.08.2023 на суму 12 261,477 грн, № 157 від 09.10.2023 на суму 4 000,00 грн, № 53 від 08.04.2024 на суму 3 999,99 грн, № 140 від 14.09.2023 на суму 668 924,94 грн, № 174 від 12.10.2023 на суму 56 959,95 грн, № 230 від 04.12.2023 на суму 4 000,00 грн, № 54 від 08.04.2024 на суму 4 000,00 грн, № 79 від 25.04.2024 на суму 4 000,00 грн, № 183 від 16.09.2024 на суму 4 000,00 грн.
Відповідачем було поставлено товар та надано послуги на суму 614 318,76 грн.
Як зазначає Приватне підприємство "ПМК-Сервіс" (покупець), відповідач зобов'язання з поставки товару в повному обсязі не виконав, а тому у Приватного підприємства "ПМК-Сервіс" виник обов'язок повернути позивачу отримані грошові кошти у вигляді попередньої оплати за недопоставлений товар на суму 449 875,79 грн.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).
Зважаючи на зміст спірних правовідносин (виставлення відповідачем рахунку для оплати, фактична оплата його позивачем) та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
12.05.2025 позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення коштів у сумі 449 875,79 грн, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки в претензії позивач просив погасити заборгованість, а не повернути попередню оплату чи передати оплачений товар.
Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про те, що позивач мав звернутись до нього з претензією із обов'язковим зазначенням про повернення попередньої оплати товару, оскільки можливість обрання варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Суд при цьому звертає увагу відповідача на те, що як вимога про повернення попередньої оплати, так і вимога про сплату заборгованості є грошовими вимогами та не змінюють суті невиконаного відповідачем зобов'язання.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З наявних у матеріалах справи доказів слідує, що сума отриманих відповідачем коштів за непоставлений товар складає 449 875,79 грн, підтверджена належними доказами та відповідачем не спростована належним чином у встановленому законом порядку, отже, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбінат Будіндустрії" (01013, м Київ, вул. Будіндустрії, 7, літ "П"; ідентифікаційний код 40579625) на користь Приватного підприємства "ПМК-Сервіс" (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 28/1; ідентифікаційний код 31865785) 449 875 (чотириста сорок дев'ять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 79 коп. попередньої оплати та 6 748 (шість тисяч сімсот сорок вісім) грн 14 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко