ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2025Справа № 910/9933/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Верленд" про стягнення 52 580,23 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У серпні 2025 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Верленд" (далі - Підприємство) 52 580,23 грн, з яких: 42 863,43 грн - інфляційні втрати, 9 716,80 грн - три проценти річних, що нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання на суму 53 615,00 грн, яке підтверджене рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року в справі № 902/429/21, за період з 20 лютого 2019 року по 6 березня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/9933/25 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 18 серпня 2025 року про відкриття провадження у справі № 910/9933/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 20Б.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв'язку на адресу суду без вручення Підприємству, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 18 серпня 2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Проте Підприємство у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подало.
Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Жодних заяв чи клопотань від сторін справи не надходило.
Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 26 травня 2021 року в справі № 902/429/21, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, позов Товариства до Підприємства задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 53 615,67 грн страхового відшкодування та 2 270,00 грн судового збору.
Цим же рішенням суду було встановлено, що 29 грудня 2017 року між Товариством та Підприємством було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АК/7016465. 9 березня 2018 року в місті Вінниця сталося ДТП за участю транспортного засобу "ГАЗ 2705", державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 (застрахований транспортний засіб за полісом № АК/7016465), під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля "Рено Мастер", державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2018 року в справі № 127/5676/18 ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 , який керував застрахованим транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, вимог ПДР України. На підставі договору (полісу) страхування цивільно-правової відповідальності № АК/7016465 та положень Закону України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), Товариство склало страховий акт на загальну суму 53 615,67 грн та перерахувало вказану суму страхового відшкодування на рахунок власника пошкодженого в спірній ДТП транспортного засобу "Рено Мастер", державний реєстраційний номер: НОМЕР_2 . 23 січня 2019 року Товариство звернулося до відповідача з претензією № СУ/023623/4, у якій просило останнього у семиденний строк сплатити регресний платіж в розмірі 53 615,67 грн. Листом від 20 лютого 2019 року Підприємство, посилаючись на складне фінансове положення, просило суму регресної вимоги в розмірі 53 615,67 грн розділити на чотири платежі.
У рішенні від 26 травня 2021 року в справі № 902/429/21 суд дійшов висновку про те, що Підприємство є особою, що відповідальна за шкоду, заподіяну потерпілому в результаті ДТП, що відбулась 9 березня 2018 року, а до Товариства, позивача у справі та особи, що виплатила страхове відшкодування, перейшло право зворотної вимоги (регресу). У зв'язку з цим Підприємство зобов'язане сплатити на користь Товариства спірну суму страхового відшкодування.
23 червня 2021 року на виконання вказаного рішення про задоволення позову видано відповідний наказ.
Судом у межах розгляду даної справи встановлено, що зазначене рішення Господарського суду Вінницької області було виконано в примусовому порядку 6 березня 2025 року в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 6 березня 2025 року № 13830 з призначенням платежу: "Кошти за ВД, стягнуті на користь стягувана по ВП НОМЕР_4, боржник ТОВ ТД "Верленд", код ЄДРПОУ: 35445524".
У зв'язку з вищевикладеними обставинами, Товариство просило суд стягнути з Підприємства 42 863,43 грн інфляційних втрат та 9 716,80 грн трьох процентів річних, нарахованих на суму основної заборгованості за період з 20 лютого 2019 року по 6 березня 2025 року, тобто до моменту фактичного виконання рішення суду в справі № 902/429/21.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
За частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі № 910/8625/18.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/12604/18.
Оскільки невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.
Звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 2 квітня 2020 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2025 року в справі № 903/602/24.
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Разом із цим, за приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У зв'язку з цим нарахування компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, має здійснюватися з урахуванням того, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 910/2615/18.
Однак, як вбачається з долученого до позову розрахунку спірних сум, до періоду прострочення грошового зобов'язання Товариство неправомірно включило також день повної оплати спірної заборгованості (6 березня 2025 року), у зв'язку з чим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат.
За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання ним грошового зобов'язання (з 20 лютого 2019 року по 5 березня 2025 року), становить 9 712,39 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у зазначеному судом розмірі. У задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 4,41 грн слід відмовити в зв'язку з їх необґрунтованістю.
Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат в сумі 42 863,43 грн не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, позовна вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.
За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 7 серпня 2025 року № 000598 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,20 грн судового збору.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "Верленд" (04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 20Б; ідентифікаційний код 35445524) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 6, літера "В"; ідентифікаційний код 20033533) 42 863 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн 43 коп. інфляційних втрат, 9 712 (дев'ять тисяч сімсот дванадцять) грн 39 коп. трьох процентів річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 20 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 7 жовтня 2025 року.
СуддяЄ.В. Павленко