№ 143/395/24
Іменем України
07.10.2025р. м.Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представників потерпілого - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницького району Вінницької області матеріали кримінального провадження №12024025060000009, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.01.2024 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Турбів, Липовецького району, Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 11.01.2024 року, близько 16 год., точного часу органом досудового розслідування не встановлено, він перебував в домогосподарстві ОСОБА_8 , що по АДРЕСА_2 , де спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 святкували день народження доньки ОСОБА_8 - ОСОБА_14 .. Близько 17 год. до них також приєднався ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_3 .
Близько 18 год. 30 хв., точного часу органом досудового розслідування не встановлено, перебуваючи в будинку між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 розпочався словесний конфлікт, з метою припинення якого в нього втрутились всі присутні та ОСОБА_4 в тому числі.
В подальшому, з метою уникнення розвитку конфлікту в будинку, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 вийшли на подвір'я домогосподарства, де конфлікт продовжився вже між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
В ході даного конфлікту вони декілька разів падали разом на землю, шарпаючи одне одного за одяг, де їх розбороняли ОСОБА_13 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 , яка побачивши дану ситуацію, вийшла з будинку.
Після того як конфлікт між ними завершився, ОСОБА_4 пішов до свого автомобіля, а ОСОБА_15 до свого. В подальшому до ОСОБА_16 підійшла ОСОБА_17 та спровокувала з ним конфлікт. В ході даного конфлікту ОСОБА_17 стала махати до ОСОБА_16 руками, а він, в свою чергу, з метою її вгамувати, взяв її обома своїми руками за її руки та вони разом повалились на землю, зокрема ОСОБА_17 впала на спину, а ОСОБА_15 присів поряд з нею та продовжував утримувати їй руки.
Побачивши дану ситуацію, враховуючи попередньо виниклі конфліктні ситуації, у ОСОБА_4 раптово виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - безпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , ОСОБА_4 підбіг до нього та наніс близько 3-4 ударів кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_6 , після чого в останнього розпочалась носова кровотеча та він повалився на землю.
Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_6 заподіяно легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді тупої травми носа: синця та набряку м'яких тканин в ділянці носа, перелому кісток носа з носовою кровотечею, перелому та гематоми перегородки носа з її викривленням, та легких тілесних ушкоджень у вигляді саден в ділянці обличчя, що підтверджується висновком експерта №31 від 08.04.2024 року за результатами проведення судово-медичної експертизи.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та цивільний позов не визнав та пояснив, що 11.01.2024 року він був присутній разом зі своєю дружиною ОСОБА_9 в домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де спільно із власницею будинку, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 святкували день народження доньки ОСОБА_8 . Близько 17 год. 00 хв. до них приєднався ОСОБА_6 .
В той вечір гості вживали алкогольні напої. В подальшому приблизно о 18 год. 30 хв. між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого всі вийшли з будинку, в цей час він обхватив ОСОБА_6 руками з метою припинення його агресивних дій. Коли вони впали на землю, то ОСОБА_6 почав наносити йому удари, а він обхватив його тіло ногами. Після цього присутні їх розборонили, стягнувши із нього ОСОБА_6 .
Після того як конфлікт між ним та ОСОБА_6 припинився, то він пішов до свого автомобіля, а ОСОБА_6 попрямував до свого автомобіля. В подальшому до автомобіля ОСОБА_6 підійшла його дружина ОСОБА_9 і він почув як вона кричить. Коли він підбіг, то побачив, що ОСОБА_6 сидить на ОСОБА_9 . Він почав їх розбороняти і стягнув ОСОБА_6 в ліву сторону. Стверджує, що тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він не наносив і не бачив їх на його тілі.
Потерпілий ОСОБА_6 пояснив, що 11.01.2024 року близько 18 год. 30 хв. він приїхав до домогосподарства ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де спільно із власницею будинку, ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 святкували день народження доньки ОСОБА_8 .
У нього із деякими гостями виникли раптові неприязні відносини, а коли всі вийшли із будинку, то у нього виник конфлікт із ОСОБА_4 та зав'язалася між ними бійка, в ході якої останній наніс йому близько 10 - 12 ударів руками.
Після цього він пішов до свого автомобіля, до якого підійшла ОСОБА_9 , із якою у них виник конфлікт, під час якого вони впали на землю. Коли ОСОБА_9 лежала спиною на землі, то він перебував на ній та тримав її за руки. Стверджує, що в цей час до них ззаду підійшов ОСОБА_4 , який наніс йому удар ногою в потилицю. Від удару в потилицю він на 1-2 секунди втратив свідомість, однак ОСОБА_4 наніс йому ще один удар ногою в ніс, від якого він прийшов у свідомість. В цей час він бачив неподалік від нього ОСОБА_13 . Чи наносив йому ОСОБА_4 , крім двох ударів ногою, після того як прийшов у свідомість, ще якісь удари, в тому числі кулаком правої руки, він ствердно сказати не може.
Свідок ОСОБА_11 повідомив, що 11.01.2024 року він був присутній в домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 на дні народження дочки власниці будинку разом із зазначеним вище гостями. Пізніше до них приєднався ОСОБА_6 , який в подальшому почав говорити в його бік образливі висловлювання. Зважаючи на поведінку ОСОБА_6 , він разом із дітьми вийшов в іншу кімнату, а всі присутні вийшли на двір. Стверджує, що він не бачив, щоб ОСОБА_4 поводився агресивно відносно ОСОБА_6 . Після того ОСОБА_8 розповіла йому, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відбулася бійка, однак він не був її свідком. Також додав, що гості вживали алкогольні напої.
Свідок ОСОБА_8 повідомила, що 11.01.2024 року в належному їй домогосподарстві, що розташоване по АДРЕСА_2 , вона святкувала разом із вказаними вище гостями день народження своєї доньки. Десь о 18 - 19 год. ОСОБА_6 намагався вчинити бійку із ОСОБА_11 , однак останній забрав дітей і пішов із ними в іншу кімнату. В подальшому ОСОБА_6 поводив себе дуже агресивно і вчинив в коридорі бійку із ОСОБА_4 , зокрема вдарив його на дивані. Потім вони продовжили битися на вулиці, вона це бачила через вікно будинку. Також зауважила, що вона не бачила, щоб ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6 . Також додала, що гості вживали алкогольні напої.
Свідок ОСОБА_10 повідомила, що 11.01.2024 року вона була присутня в домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 на дні народження дочки власниці будинку разом із зазначеним вище гостями, які вживали алкогольні напої. ОСОБА_6 поводився агресивно по відношенню до ОСОБА_11 . Також ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_13 , від чого вона впала на підлогу. Всі гості намагалися заспокоїти ОСОБА_6 , а потім якось вивили його на двір. Потім почалася бійка на дворі, а після цього всі вийшли із подвір'я на дорогу. Коли вона вийшла на дорогу, то побачила, що ОСОБА_6 сидить зверху на ОСОБА_9 , яка лежала на землі. В цей час ОСОБА_4 підбіг до них та намагався зняти ОСОБА_6 із ОСОБА_9 . Також стверджує, що вона не бачила, щоб ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6 . Вона бачила, що ОСОБА_6 вмивався снігом, однак, які у нього були тілесні ушкодження, вона не бачила.
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що 11.01.2024 року вона була присутня разом із іншими гостями в домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де святкували день народження дочки власниці будинку - ОСОБА_18 . Дещо пізніше до них приєднався ОСОБА_6 , із яким вона зустрічається. Всі гості вживали алкогольні напої, унаслідок чого між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 виник конфлікт. Кола вона разом із ОСОБА_6 вийшла на двір, то він був емоційно збудженим. Потім до них вийшли ОСОБА_4 та ОСОБА_9 . Коли вона хотіла повернутися до будинку, то в його вхідних дверях обернулася та побачила, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виникла штовханина. ОСОБА_9 , до якої приєдналася ОСОБА_12 , почали їх розбороняти. Після цього ОСОБА_4 пішов до свого автомобіля, який знаходився на дорозі, а ОСОБА_6 - до свого автомобіля, котрий також знаходився на дорозі. Вона приєдналася ОСОБА_6 і також перебувала у салоні автомобіля. В цей час до автомобіля підійшла ОСОБА_9 і роздерла лоб ОСОБА_6 , який перебував на водійському сидінні автомобіля. ОСОБА_6 залишив автомобіль і вони із ОСОБА_9 почали штовхатися. Коли вони впали на землю, то ОСОБА_6 опинився зверху на ОСОБА_9 і тримав її за руки. Потім справа від них підійшов ОСОБА_4 і наніс ОСОБА_6 декілька ударів руками по голові. У ОСОБА_6 було лице в крові, оскільки у нього був розбитий ніс.
Свідок ОСОБА_12 пояснила, що 11.01.2024 року близько 18 год. 30 хв. вона була присутня на дні народження своєї внучки у домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де були також зазначені вище особи. Вона перебувала в іншій кімнаті із дітьми, однак чула як ОСОБА_13 гучно запитувала ОСОБА_6 про те, навіщо він її ударив. Після цього вона вигнала ОСОБА_6 на двір, а коли вийшла, то побачила, що останній сидить на ОСОБА_4 і наносить йому удари. Коли вона вдруге вийшла на двір та пішла на дорогу, то побачила, що там всі билися, перебуваючи один на одному, в цей час ОСОБА_9 була внизу. Стверджує, що не бачила, щоб ОСОБА_4 наносив удари ОСОБА_6 , також вона не бачила, щоб у останнього були тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 11.01.2024 року вона була присутня разом зі своїм чоловіком та іншими гостями в домогосподарстві ОСОБА_8 , що розташоване по АДРЕСА_2 , де святкували день народження доньки ОСОБА_8 . Близько 17 год. 00 хв. до них приєднався ОСОБА_6 .
В той вечір гості вживали алкогольні напої. В подальшому приблизно о 18 год. 30 хв. між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_6 поводився агресивно та також штовхнув ОСОБА_13 . Після цього ОСОБА_12 виштовхала ОСОБА_6 із кімнати в коридор. ОСОБА_4 намагався вивести ОСОБА_6 , в коридорі вони впали на диван, та останній почав наносити ОСОБА_4 удари. Потім всі разом виштовхали ОСОБА_6 із будинку на двір. На дворі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 впали у сніг та продовжували обмінюватися ударами.
Після того як вони вийшли на дорогу, то її чоловік ОСОБА_4 від'їхав автомобілем подалі від подвір'я. В цей час ОСОБА_6 перебував у салоні свого автомобіля. Коли вона підійшла до хвіртки, то ОСОБА_6 вийшов із автомобіля і вони опинилися в снігу. Вона була внизу, ОСОБА_6 знаходився зверху на ній та душив ї руками, а вона його дряпала. Вона почала гукати на допомогу і прибіг ОСОБА_4 , який намагався зняти із неї ОСОБА_6 , в свою чергу ОСОБА_13 намагалася стягнути із ОСОБА_6 ОСОБА_4 . Коли відбувалися всі ці події на дорозі, то поблизу них перебувала ОСОБА_10 .
Також відзначила, що на місці події на снігу була кров від того, що вона подерла лице ОСОБА_6 . Чи наносив ОСОБА_4 удари ОСОБА_6 , коли вони перебували на дорозі, вона не бачила.
На підтвердження винуватості ОСОБА_4 в інкримінованому кримінальному правопорушенні стороною обвинувачення надано та в судовому засіданні безпосередньо досліджено наступні докази:
- рапорт старшого інспектора - чергового відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_19 від 12.01.2024 року, за змістом якого 12.01.2024 року о 13 год. 31 хв. надійшла заява ОСОБА_6 про те, що 11.01.2024 року о 19 год. 30 хв. за адресою: вул.Нахімова, 28 в м.Погребище Вінницького району Вінницької області під час раптово виниклого конфлікту ОСОБА_4 та ОСОБА_9 спричинили йому тілесні ушкодження (а.с.176);
- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 12.01.2024 року, згідно із яким ОСОБА_6 повідомляє старшого дізнавача відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_20 про ті ж самі обставини (а.с.177, 178);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.02.2024 року, згідно із яким у КП «Погребищенська центральна лікарня» Погребищенської міської ради вилучено медичну карту стаціонарного хворого №171 на ім'я ОСОБА_6 (а.с.201, 201);
- постанову про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів дізнання від 01.02.2024 року, згідно із якою визнано речовим доказом медичну карту стаціонарного хворого №171 на ім'я ОСОБА_6 (а.с.202);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 06.03.2024 року, згідно із яким вилучено в КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім.М.І. Пирогова Вінницької обласної ради» медичну карту стаціонарного хворого №1602 на ім'я ОСОБА_6 (а.с.208, 209);
- постанову про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів дізнання від 06.03.2024 року, згідно із якою визнано речовим доказом медичну карту стаціонарного хворого №1602 на ім'я ОСОБА_6 (а.с.210);
- постанову про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів дізнання від 11.03.2024 року, згідно із якою визнано речовим доказом виписку №44 із медичної карти стаціонарного хворого із КП «Погребищенський центр первинної медико - санітарної допомоги» Погребищенської міської ради, висновок за результатами проведення СКТ головного мозку, DVD - R диск з діагностичного центру «Нейромед», консультаційний висновок спеціаліста від 16.01.2024 року та знімок СКТ (а.с.212);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.03.2024 року, згідно із яким вилучено у ФОП ОСОБА_21 карту хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома №44 (форма 003-2/о) на ім'я ОСОБА_6 (а.с.217, 218);
- постанову про визнання оглянутих предметів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів дізнання від 29.03.2024 року, згідно із якою визнано речовим доказом карту хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома №44 (форма 003-2/о) на ім'я ОСОБА_6 (а.с.219);
- висновок експерта №31 від 18.04.2024 року, згідно із яким у ОСОБА_6 мали місце ушкодження: тупа травма носа: синець та набряк м'яких тканин в ділянці носа, перелом кісток носа з носовою кровотечею, перелом та гематома перегородки носа з її викривленням, садна в ділянці обличчя та кістей. Вищевказані ушкодження виникли від травматичної дії (ударів) тупих твердих предметів (в т.ч. кулаки, обута нога тощо) можливо 11.01.2024 року. Ушкодження в момент заподіяння небезпечними для життя не були. Тупа травма носа відноситься до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Садна мали незначні скороминущі наслідки та відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.220-222).
Вирішуючи питання щодо доведеності вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, суд виходить із наступного.
У ч.1 ст.2 КК України визначено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у кримінальному законі ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається злочином.
Обов'язковими елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину, суб'єктивна сторона злочину та суб'єкт злочину.
Відсутність хоча б одного з цих елементів свідчить про те, що дії (бездіяльність) особи, поведінка якої оцінюється у даному конкретному випадку, не є кримінальним правопорушенням.
Частиною 2 ст.125 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що, зокрема, спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Згідно з приписами ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Концепт належної правової процедури є одним із найзагальнішим і водночас фундаментальним явищем будь-якої демократичної правової держави сучасності.
В доктрині вітчизняного кримінального процесу під належною правовою процедурою розуміється такий порядок здійснення юридично значущих дій, який втілює на практиці верховенство права шляхом застосування до кожної особи тих норм права, що цілком відповідають усім важливим об'єктивно існуючим обставинам та дозволяють недвозначно та заздалегідь спрогнозувати таке застосування і його результати.
Обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 ч.2 ст.291 КПК України).
Згідно зі ст.293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (ст. 337 КПК).
Отже, значення обвинувального акта як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт5 ч.2 ст.291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
Відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді, а також для реалізації права підозрюваного на захист (див. постанову Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19).
У пункті 13 ч. 1 ст. 3 КПК України законодавець виклав загальне, незалежно від стадій кримінального провадження, поняття обвинувачення, яким є твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Кримінальний процесуальний закон вимагає обов'язкового відображення трьох складників щодо висунутого обвинувачення: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації (формули обвинувачення); формулювання обвинувачення (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 січня 2024 року у справі № 683/694/20).
Положення ст.337 КПК України кореспондує зі змістом приписів підпунктів "а", "b" пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; порушення яких неодноразово констатував ЄСПЛ у своїх рішеннях.
У кримінальних справах точна і повна інформація про обвинувачення, висунуте проти особи, та юридичну кваліфікацію дій винного є основною умовою справедливості провадження. Обвинувальний акт у цьому контексті відіграє вирішальну роль, оскільки саме з дня його складення, особа, відносно якої здійснювалося кримінальне переслідування, має можливість бути поінформованою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї остаточних обвинувачень.
Підпункти "a" і "b", про які зазначалося вище, надають обвинуваченому право організувати свій захист від пред'явленого йому обвинувачення без обмеження можливостей і часу для вживання усіх засобів захисту під час судового розгляду. У іншому випадку не повідомлення особи про характер і причини обвинувачення, позбавляє її можливості підготувати свій захист, що є головною метою принципу, визначеного підпунктом "а" пункту 3 статті 6 Конвенції (див. постанову Верховного Суду від 22.01.2022 року у справі № 758/5744/17).
Повертаючись до обставин розглядуваного кримінального провадження, слід відзначити, що за змістом обвинувального акта від 29.04.2024 року ОСОБА_4 обвинуваться у тому, що після закінчення конфлікту між ним та ОСОБА_6 на території домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_2 , він, перебуваючи на дорозі поблизу цього домогосподарства, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , підбіг до нього та наніс близько 3-4 ударів кулаком правої руки в його обличчя.
Таким чином, за змістом пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення слідує, що механізм заподіяння ним ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, тобто спосіб, за допомогою якого потерпілому була завдана фізична шкода, полягає у нанесенні близько 3-4 ударів кулаком правої руки в його обличчя.
Натомість, потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні наголошував, що ОСОБА_4 наніс йому удар ногою в потилицю, від чого він на 1-2 секунди втратив свідомість, а потім наніс йому ще один удар ногою в ніс, від якого він прийшов у свідомість. Чи наносив йому ОСОБА_4 , крім двох ударів ногою, після того як він прийшов у свідомість, ще якісь удари, в тому числі кулаком правої руки, він ствердно сказати не може.
Таким чином, показання потерпілого ОСОБА_6 в частині механізму та кількості травматичного впливу ОСОБА_4 на його тіло (ударів) істотно суперечать викладеним в обвинувальному акті фактичним обставинам кримінального провадження, адже він стверджує про те, що ОСОБА_4 наніс йому 2 удари ногою по голові, а не 4 удари кулаком правої руки, як обумовлено органом досудового розслідування в обвинувальному акті.
Також суд відзначає, що висунута потерпілим ОСОБА_6 версія подій в частині механізму та кількості нанесених йому ОСОБА_4 ударів не узгоджується з показами жодного зі свідків, в тому числі ОСОБА_13 , яка вказала, що обвинувачений наніс потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів руками по голові.
Водночас, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_13 стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілому ОСОБА_6 декілька ударів руками по голові, оскільки вони суперечать показам інших свідків, та, окрім того, з її слів вона зустрічається із потерпілим, чого він не заперечував, а тому, на думку суду, є особою, зацікавленою в результатах розгляду справи.
Суд також не бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 , позаяк вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , а відтак також є зацікавленою особою у справі.
Разом із тим, слід відзначити, що покази свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_6 поводився агресивно, що зумовлювало необхідність вжиття заходів для того, щоб його заспокоїти, а також про те, що вони не бачили, щоб ОСОБА_4 , перебуваючи на дорозі, наносив удари ОСОБА_6 , є детальними, послідовними, такими, що узгоджуються між собою, не суперечать показам обвинуваченого, а тому сумніву не викликають.
В той же час, інші надані стороною обвинувачення докази, як-от висновок судово - медичної експертизи, картки стаціонарного хворого, DVD - R диск з діагностичного центру «Нейромед», консультаційний висновок спеціаліста від 16.01.2024 року та знімок СКТ, як кожен окремо, так і в сукупності та взаємозв'язку, лише підтверджують отримання потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, однак не доводять тієї обставини, що вони виникли унаслідок кримінальних протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 .
Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводи свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості підозрюваного чи обвинуваченого після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої ст. 284 цього Кодексу.
Таким чином, в ході судового розгляду за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий стороною обвинувачення доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що висунуте ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, не знайшло свого підтвердження поза розумним сумнівом, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, на підставі п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдати його за недоведеності вчинення ним згаданого кримінального правопорушення.
За правилами ч.3 ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
Оскільки суд дійшов висновку про виправдання обвинуваченого ОСОБА_4 за недоведеності вчинення ним кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, то пред'явлений до нього потерпілим ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.
Речові докази, а саме медичну карту стаціонарного хворого №171 на ім'я ОСОБА_6 , медичну карту стаціонарного хворого №1602 на ім'я ОСОБА_6 , виписку №44 із медичної карти стаціонарного хворого із КП «Погребищенський центр первинної медико - санітарної допомоги» Погребищенської міської ради, висновок за результатами проведення СКТ головного мозку, DVD - R диск з діагностичного центру «Нейромед», консультаційний висновок спеціаліста від 16.01.2024 року та знімок СКТ, карту хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома №44 (форма 003-2/о) на ім'я ОСОБА_6 на підставі ч.9 ст.100 КПК України необхідно повернути ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати невинуватим та виправдати за недоведеності вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Речові докази, а саме медичну карту стаціонарного хворого №171 на ім'я ОСОБА_6 , медичну карту стаціонарного хворого №1602 на ім'я ОСОБА_6 , виписку №44 із медичної карти стаціонарного хворого із КП «Погребищенський центр первинної медико - санітарної допомоги» Погребищенської міської ради, висновок за результатами проведення СКТ головного мозку, DVD - R диск з діагностичного центру «Нейромед», консультаційний висновок спеціаліста від 16.01.2024 року та знімок СКТ, карту хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома №44 (форма 003-2/о) на ім'я ОСОБА_6 повернути ОСОБА_6 , жителю АДРЕСА_3 .
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя