Справа № 139/586/25
Провадження № 2/139/338/25
іменем України
07 жовтня 2025 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,
з участю секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,
розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі Кредитного договору (оферти) № 02.02.2025-100000039 від 02 лютого 2025 року, шляхом підписання Заявки, що є частиною цього Договору. Відповідно до умов Кредитного договору сума кредиту складає 10000 гривень. Строк кредиту 168 дні. Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" виконало взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, надавши відповідачу кредит у сумі 10000 гривень. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків, комісії за користування кредитом належним чином не виконував.
Від представника позивача ОСОБА_2 22 серпня 2025 року через підсистему "Електронний суд" до суду надійшов цей позов.
У позовній заяві зазначено адресу відповідача: АДРЕСА_1 .
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 22 серпня 2025 року судом отримано інформацію, що в реєстрі територіальної громади Мурованокуриловецької селищної ради відсутні відомості на ОСОБА_1 .
25 серпня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру отримано відповідь № 1696837, відповідно до якої відповідач зареєстрований у АДРЕСА_2 ) (Вендичанська селищна рада) Могилів-Подільського (раніше - Мурованокуриловецького) району Вінницької області.
Ухвалою від 25 серпня 2025 року (а.с. 16) позовну заяву залишено без руху та роз'яснено позивачу, що для усунення недоліків позовної заяви слід додати доказ надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу на адресу зареєстрованого місця його проживання: будинок АДРЕСА_2 .
29 серпня 2025 року через систему "Електронний суд" представник позивача Балюх Є.О. (повноваження а.с. 19-20) направив до суду заяву про усунення недоліків з доказами надсилання копії позовної заяви з додатками відповідачу (а.с. 21).
Ухвалою від 01 вересня 2025 року (а.с. 22) позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецького районного суду, відкрито провадження у справі та ухвалено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвала про відкриття провадження 02 вересня 2025 року була направлена для відома відповідачу на адресу зареєстрованого місця проживання, однак, поштове відправлення повернулося 09 вересня 2025 року без вручення, оскільки адресат відсутній за вказаною адресою (а.с. 24-25).
Ухвалою суду від 12 вересня 2025 року (а.с. 26) справу призначено до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 11-ту годину 03 жовтня 2025 року.
Від відповідача 12 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 27), відповідно до якого ОСОБА_1 вважає заявлені вимоги позивача завищеними та такими, що суперечать принципам справедливості й розумності, просить відмовити у стягненні з нього завищених штрафних санкцій та пені, зменшити суму відсотків, визнати недійсними умови договору в частині, яка порушує його права як споживача.
18 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Павленка Д.О. (повноваження зворот а.с. 38) надійшла відповідь на відзив (а.с. 30-36).
03 жовтня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки через перебування за кордоном (а.с. 41).
Ухвалою суду судове засідання на підставі ч. 4 ст. 279 ЦПК України відкладено на 10-ту годину 07 жовтня 2025 року.
В судове засідання сторони не з'явилися. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином (а.с. 43). Представник позивача в абз. 5 позовних вимог просив розгляд даної справи проводити за його відсутності (зворот а.с. 8). Від відповідача через підсистему «Електронний суд» 06 жовтня 2025 року надійшла заява про відкладення розгляду справи, оскільки він перебуває за кордоном та проходить курс відновлення після перенесеного COVID-19, а також він бажає скористатися правовою допомогою, для чого потрібен додатковий час (а.с. 44). Будь яких доказів на ствердження вказаних у заяві від 06.10.2025 аргументів відповідач суду не надав.
За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України.
Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин (ч. 4 ст. 279 ЦПК України).
Тому, з урахуванням положень ч. 4 ст. 279, ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд визнав неповажною причину неявки в судове засідання відповідача та ухвалив про розгляд справи без участі сторін.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з врахуванням такого:
За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 02 лютого 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) № 02.02.2025-100000039, шляхом підписання Заявки, що є частиною цього Договору.Відповідно умов Заявки сума кредиту становить 10000 гривень; строк, на який надається кредит - 168 днів з дати його надання; проценти розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді; ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 3920,58 %, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 25300 гривень, загальні витрати за споживчим кредитом 15300 гривень; комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 500 гривень, розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні, нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 500 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно
Графіку платежів; неустойка: 150 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-0044.
Відповідно до п. 13.12. позичальник підтверджує, що йому надані та він отримав інформацію, зазначену в частинах 1 1 5 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», паспорт споживчого кредиту відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», примірник цього договору.
Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначені ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
У п. 5 і п. 6 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами Договору (п. 3.1. пропозиції) Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" зобов'язується надати кредит ОСОБА_1 у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а ОСОБА_1 зобов'язувався повернути кредит, сплатити проценти та комісію.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Укладення договору підтверджується наявною у матеріалах справи копією пропозиції про укладення кредитного договору(кредитної лінії) (оферти) від 02 лютого 2025 року, копією заявки від 02 лютого 2025 року, копією відповіді позичальника про прийняття пропозиції( акцепт) кредитного договору № 02.02.2025-100000039 (кредитної лінії) від 02 лютого 2025 року, інформаційним повідомленням позичальника, паспортом споживчого кредиту, які підписані електронним підписом Позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E254.
Позивач довів виконання свого зобов'язання з видачі кредиту ОСОБА_1 листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 62-1508 від 15 серпня 2025 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 02.02.2025 00:22:16 на суму 10000 гривень, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 641267524,
призначення платежу: Видача за договором кредиту № 02.02.2025-100000039. Відповідно до п. 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти) спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-60XX-XXXX-0044.
Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору з позивачем та факту отримання суми кредиту.
Відповідно до довідки-розрахунку, доданої в електронному документі до позову, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 02.02.2025-100000039 складає 30300 гривень, в тому числі: 10000 гривень - основний борг, 13300 гривень - заборгованість за відсотками, 500 гривень - комісія за надання кредиту; 1500 гривень - комісія за обслуговування кредиту; 5000 гривень - неустойка.
Відповідач доказів, які б підтверджували погашення боргу, не надав.
Частина 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов'язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Процесуальні обов'язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов'язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19.
У своєму відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 факт отримання кредиту не заперечує, однак вважає заявлені вимоги позивача завищеними та такими, що суперечать принципами справедливості й розумності, просить відмовити у стягненні з нього завищених штрафних санкцій та пені, зменшити суму відсотків, визнати недійсними умови договору в частині, яка порушує його права як споживача.
Пунктом 3.1. пропозиції передбачено за Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію(ї) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором).
Проценти за користування Кредитом (Проценти): встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти (п.п. 3.3.7. Пропозиції).
Графік платежів: встановлюється у Заявці, яка є невід'ємною частиною кредитного договору (п.п. 3.3.8. Пропозиції).
Відповідно до п. 9.1. Пропозиції у разі несплати Кредиту та/або Процентів та/або Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню Кредиту та/або Процентів та/або Комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених Договором.
Відповідно до Графіку платежів (п. 14 Заявки) розмір платежу з процентів складає 13300 гривень.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Із п.п. 8, 9 Заявки слідує, що комісія, пов'язана з наданням Кредиту - 5% від суми Кредиту та дорівнює 500 гривень; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 500 гривень у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Споживчий Центр" щодо стягнення із ОСОБА_3 суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10000 гривень, заборгованості за процентами в розмірі 13300 гривень, заборгованості за комісією в розмірі 500 гривень та додаткової комісії 1500 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 5000 гривень, суд зазначає наступне:
24 грудня 2023 року вступив в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Разом із тим, виник конфлікт між нормами пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, і пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року та подальшими відповідними Указами Президента, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком до 05 листопада 2025 року.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України.
Таким чином, усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.
У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».
Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню положення пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, а тому відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь позивача неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Отже, враховуючи вищенаведені норми законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов?язання за кредитним договором № 02.02.2025-100000039 від 02.02.2025.
За таких обставин, суд вбачає підстави для судового захисту прав позивача та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" кредитної заборгованості в сумі 25300 гривень.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
У позовній заяві представник позивача зазначив, що понесені ним судові витрати складаються із суми сплаченого судового збору. Ця обставина доведена відповідним платіжним документом - платіжна інструкція № СЦ00033869 від 20 серпня 2025 року (а.с. 9).
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив до суду позовну вимогу з ціною позову 30300 гривень, сплативши 2422 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 9). Суд у цьому судовому рішенні прийшов до висновку про задоволення позову в розмірі 25300 гривень, що складає 83,49% від заявленої вимоги. Тому і компенсація судових витрат, зокрема, у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягає у розмірі 83,49% або 2022 гривень 46 копійок.
Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, Кредитним договором (оферти) № 02.02.2025-100000039 від 02 лютого 2025 року, ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 626, 628, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 7, 12, 13, 81, 259, 263- 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором (оферти) № 02.02.2025-100000039 від 02 лютого 2025 року у розмірі 25300 гривень та судові витрати в сумі 2022 гривень 46 копійок, а всього 27322 (двадцять сім тисяч триста двадцять дві) гривні 46 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, р/р НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: _________________