Справа № 134/1167/25
2/134/484/2025
Іменем України
02 жовтня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.
з участю представника позивача - адвоката Глушкової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадщину за законом,
встановив:
В липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Глушкова О.І., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин із ОСОБА_3 , а саме, що останній є дідом позивачу, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадщину за законом на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, нині Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0066436, виданим на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 на ім'я ОСОБА_3 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Красносілка Крижопільського району Вінницької області помер його дід ОСОБА_3 , який був батьком його матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак, в актовому записі про її народження батько записаний зі її слів матері як « ОСОБА_4 ». У період з 1955 по 1997 рр. його баба ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вони вели спільне господарство. Однак, у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини між ним та дідом - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , він змушений звернутися до суду з вказаною вимогою. Встановлення даного факту йому необхідно для оформлення спадщини після смерті останнього, так як його мати, донька спадкодавця спадщину не оформила та не бажає оформляти.
Спадщина після смерті спадкодавця складається з права на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, нині Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, вартістю 56663,39 гривень згідно з витягом з технічної документації по паюванню земель КСП «Красносільське» села Красносілка, посвідченого Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серія ВН № 0066436, виданим на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 на ім'я ОСОБА_3 , який втрачено, про що в місцевій газеті поміщено оголошення про визнання сертифікату недійсним.
Спадщину після смерті спадкодавця він прийняв в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, вступивши у володіння спадковим майном у шестимісячний строк після відкриття спадщини, що підтверджується наявністю у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме, ощадної книжки серії НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_2 виданої на ім'я ОСОБА_3 . У зв'язку з необхідністю підтвердження факту прийняття спадщини після смерті спадкодавця змушений заявити таку вимогу при зверненні до суду.
Разом з тим зазначив, що у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують родинні відносини із спадкодавцем, необхідністю підтвердження факту прийняття спадщини, а також втратою правовстановлюючих документів на спадкове майно, він не може оформити право на спадщину у нотаріуса. Приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Питель М.С. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, про що надано довідку від 21.10.2024 р. № 149/01-16.
Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 05 серпня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Також вирішено питання про витребування доказів.
14 серпня 2025 року на адресу суду із Крижопільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) надійшла копія актового запису про смерть № 3 від 13.01.1997 року на ОСОБА_3
05 вересня 2025 року на адресу суду від Крижопільської державної нотаріальної контори надійшла відповідь щодо заведеної спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , надавши Інформаційну довідку із Спадкового реєстру.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 18 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Глушкова О.І. підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав зазначених у позові. Вважає, що до суду подано достатньо доказів для задоволення позову.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про визнання позову. Справу просила розглядати у її відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивачки, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Красносілка Крижопільського (теперішнього Тульчинського) району Вінницької області помер ОСОБА_3 , що слідує з запису акту про смерть № 3 від 13 січня 1997 року, який складений виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є внуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 з огляду на наступне.
Факт родинного споріднення підтверджуються: свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , яке видано 16 грудня 1978 року Красносільською сільською радою Крижопільського району, де його батьками зазначені: ОСОБА_2 , ОСОБА_7 ; свідоцтвом про народження ОСОБА_8 (мати позивача), серії НОМЕР_4 , яке видано 06 вересня 1956 року Зеленянською сільською радою Крижопільського району, де її батьками зазначені: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 ; свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , яке видано 24 квітня 1977 року Крижопільською сільською радою Крижопільського району Вінницької області, де зазначено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 уклали шлюб 24 квітня 1977 року, актовий запис № 7, та що після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_9 » (що підтверджує те, що в свідоцтві про народження позивача вказана ОСОБА_8 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою); згідно довідки-виписки із погосподарської книги № 50 від 04.04.2024 року, виданої старостою Красносільського старостинського округу Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області відповідно запису погосподарської книги № 5 особовий рахунок № НОМЕР_6 за 1955-1957 р. до складу двору входять: голова двору - ОСОБА_3 , дружина - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_8 ; згідно довідки-виписки із погосподарської книги № 142 від 10.10.2024 року, виданої старостою Красносільського старостинського округу Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області відповідно запису погосподарської книги № 6 особовий рахунок № НОМЕР_7 за 1966-2000 р. членами домогосподарства в АДРЕСА_1 являються: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ; згідно довідки-виписки із погосподарської книги № 143 від 10.10.2024 року, виданої старостою Красносільського старостинського округу Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області відповідно запису погосподарської книги № 4 особовий рахунок № НОМЕР_8 за 2001-2005 р. членами домогосподарства в АДРЕСА_1 являються: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 .
Факт родинних відносин, підтвердили в судовому засіданні і свідки: ОСОБА_11 , яка пояснила суду, що є родичкою для позивача, а саме позивач є для неї племінником, вона з його матір'ю ОСОБА_2 являються двоюрідними сестрами. Зазначила, що дану сім'ю знає з народження, оскільки є родичами та знає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 жили як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, на той час ніхто шлюб не реєстрував, у них народилася донька ОСОБА_6 , яка є матір'ю позивача. Все життя вони прожили однією сім'єю. Інших дітей у них не було. Коли ОСОБА_6 вийшла заміж у неї народився син ОСОБА_12 , більше дітей у неї з чоловіком не було; ОСОБА_13 пояснив суду, що є родичом для позивача, так як мати останнього є для нього двоюрідною сестрою. Сім'ю знає з народження, з позивачем дружили з малечку та спілкуються до сих пір. Знає, що ОСОБА_3 є батьком для ОСОБА_2 , а відтак для позивача є рідним дідом. У дядька ОСОБА_4 з дружиною інших дітей не було. Вони вже життя прожили разом як сім'я, про те, що вони жили в незареєстрованому шлюбі не знав, оскільки сприймав завжди їх як чоловіка та дружину. У ОСОБА_6 з її чоловіком ОСОБА_4 був тільки один син - ОСОБА_12 , позивач по справі.
Із зазначених документів та показань свідків вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. У них народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в свідоцтві про народження якої відомості про батька зазначені зі слів матері та записано - « ОСОБА_4 ». З огляду вбачається, що ОСОБА_14 є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , а оскільки позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (як встановлено судом згідно свідоцтв про народження та укладення шлюбу), то вбачається, що ОСОБА_3 є дідом для позивача ОСОБА_1 .
У п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач у інший спосіб не може довести факт родинних відносин із за відсутності документів, що підтверджують родинні відносини (незареєстрований шлюб, запис в свідоцтві про народження про батька зі слів матері) між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що факт родинних відносин є доведеним, а саме що останні між собою є онуком та дідом.
Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Указані висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №145/797/15-ц (провадження № 14-608цс18).
Згідно ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкування здійснюється за законом і за заповітом.
Статтею 548 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини, яким згідно ст. 525 цього Кодексу є день смерті спадкодавця.
Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; а також якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
За змістом статті 553 ЦК УРСР уважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).
Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.
Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.05.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заява про встановлення факту прийняття спадщини та місця її відкриття може бути розглянута судом у порядку окремого провадження, якщо орган, який вчиняє нотаріальні дії, не вправі видати заявникові свідоцтво про право на спадщину через відсутність або недостатність документів, що необхідні для підтвердження в нотаріальному порядку факту вступу в управління або володіння спадковим майном.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло в тому ж числі право на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, нині Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0066436, виданим на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 на ім'я ОСОБА_3 , яку прийняв його внук ОСОБА_1 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, яке залишилось після смерті діда ОСОБА_3 , згідно вимог чинного законодавства, яке діяло на момент відкриття спадщини. Даний факт підтверджується тим, що у ОСОБА_1 знаходиться оригінал ощадної книжки серії НОМЕР_1 його діда ОСОБА_3 .
Суд установив, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємці із заявами до нотаріуса про прийняття спадщини не звертались, спадкова справа після його смерті не заведена, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 82148586 від 08 серпня 2025 року.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_2 подала до суду заяву про визнання позовних вимог.
Враховуючи, що ОСОБА_1 прийняв спадщину в розумінні ст. 549 ЦК Української РСР, яка відкрилась внаслідок смерті діда ОСОБА_3 , фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини взяв майно спадкодавця, в тому числі ощадну книжку серії НОМЕР_1 .
За життя ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0066436, виданим на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 на ім'я ОСОБА_3 , що підтверджується довідками, які видані відділом № 6 Управління з надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, відповідно до яких з технічної документації по паюванню земель КСП «Красносільське» села Красносілка ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів, яке посвідчено Сертифікатом на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0066436, виданого на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 та вартість земельної частки (паю) складає 56663,39 гривень
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до п. 16, 17 Перехідних положень ЗК України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачою державних актів на право власності на землю.
Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не права власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.
Згідно з п. 3.5 Інформаційного листа ВССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Сертифікат на право на земельну частку (пай), серія ВН № 0066436, виданого на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 втрачено, про що зроблено відповідне оголошення в газеті «Сільські новини» № 42 від 16 жовтня 2024 року.
Відсутність правовстановлюючого документу на спадкове майно не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а згідно зі ст.16 ЦК України способом захисту свого права є, зокрема, визнання права.
Відповідно до довідки 149/01-16 від 21 жовтня 2024 року, яка видана приватним нотаріусом Тульчинського районного нотаріального округу Вінницької області Питель М.С. ОСОБА_1 , свідоцтво про право на спадщину на майно не має можливості видати, оскільки у заявника відсутній правовстановлюючий документ на спадкове майно.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що позивач не має можливості реалізувати свої спадкові права в нотаріальному порядку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають захисту.
Відповідно до ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
У відповідності до ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обраний позивачем спосіб захисту права - визнання права є ефективним, право позивача підлягає захисту, оскільки іншого порядку визнання права в даному випадку не існує. Оформити спадщину у нотаріуса позивач позбавлений можливості, оскільки не може надати нотаріусу оригінал або дублікат сертифікату.
Отже існує спір про право і права та інтереси позивача порушуються, з незалежних від неї причин, а тому підлягає судовому захисту.
Відповідно до Конституції України органи та посадові особи мають діяти в межах своєї компетенції та відповідно до Законів, чинних на час їх застосування.
Наявні у справі докази та їх правова оцінка підтверджують обґрунтованість позову та є достатніми для його задоволення.
Суд зауважує, що в ході судового розгляду не було здобуто даних щодо наявності інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 , як встановлено судом є донькою ОСОБА_3 визнала позов ОСОБА_1 , подавши відповідну заяву до суду, тим сам зазначила, що не претендує на спадщину, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_3 ), які б прийняли спадщину, чи претендували б на неї, право позивача на прийняття спадщини ніким не оспорюється, а тому відмова у позові фактично порушила б законне право позивача на отримання спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 , що б диспропорційно вплинуло на принцип «справедливості» при вирішенні даної справи.
Так, судом встановлено, що майно належало спадкодавцю ОСОБА_3 законно, на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0066436.
З огляду на те, що в судовому засіданні доведено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а саме що останній є дідом для позивача, належність спадкового майна померлому, фактичне прийняття спадщини позивачем після смерті спадкодавця, відповідно до чинного законодавства на момент відкриття спадщини», відсутність інших спадкоємців які би подали заяву про прийняття спадщини, чи прийняли спадщину, чи мають право на спадщину, в тому числі і на обов'язкову частку відповідно до законодавства, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай), суд беручи до уваги вищезазначене, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку із тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства закріпленого ст. 13 ЦПК України не вирішує питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 263-265, 315 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красносілка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області є дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красносілка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області, шляхом вступу у володіння спадковим майном.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_9 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Красносілка Крижопільського (нині Тульчинського) району Вінницької області, право власності на земельну частку (пай) розміром 1,98 умовних кадастрових гектарів на території Красносільської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, нині Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, посвідчене Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0066436, виданим на підставі рішення Крижопільської районної державної адміністрації від 28 травня 1997 року № 195 на ім'я ОСОБА_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 .
Повний текст рішення складено 07 жовтня 2025 року.
Суддя