Іменем України
Справа 133/3781/25
07.10.2025 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Гуменюка О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , про визнання недійсним договору дарування, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним договір дарування від 25.07.2023, зареєстрований в реєстрі за №1179, в частині визначення частки житлового будинку та частки у праві власності на земельну ділянку.
Одночасно із позовом ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 29/100 будинковолодіння та на 81/200 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0909 га, кадастровий номер 0510500000:00:009:0058, розташованих по АДРЕСА_1 , до вирішення питання про визнання недійсними Договорів дарування, внесених в реєстр за №№1178, 1179.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до Договору дарування від 25.07.2023, зареєстрованого в реєстрі за №1179, в якій Дарувальник передає безоплатно у власність (дарує), а Обдаровуваний приймає в дарунок 81/200 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0909 га, кадастровий номер 0510500000:00:009:0058, яка розташована в АДРЕСА_1 .
У п.2 вищевказаного Договору визначено, що 29/100 часток житлового будинку з господарськими будівлями за номером АДРЕСА_1 належать ОСОБА_3 на праві особистої приватної власності та даруються одночасно з предметом договору.
Проте рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03.12.2013 у справі №133/3271/13 за ОСОБА_4 визнано право власності на 29/100 частини 81% будинковолодіння.
Заявник вказує, що у нього є всі підстави вважати, що відповідачем (Обдаровуваним) до рішення суду може бути відчужено на користь третіх осіб 29/100 частки житлового будинку, згідно Договору дарування від 25.07.2023, зареєстрованому в реєстрі за №1178, та 81/200 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0909 га згідно Договору дарування від 25.07.2023, зареєстрованому в реєстрі за №1178, які на час подання заяви оскаржуються в судовому порядку.
Згідно положень ст. 153 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з п.п. 3, 4, 6, ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 4 даної Постанови суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник (позивач), та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Метою застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 29/100 будинковолодіння та на 81/200 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0909 га, кадастровий номер 0510500000:00:009:0058, розташованих по АДРЕСА_1 , заявник вказує на необхідність запобігання укладення відповідачем ОСОБА_2 правочину по відчуженню належної йому частки вказаного вище нерухомого майна третім особам.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 01.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі №133/4027/24 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про виділення в натурі частики земельної ділянки та її розгляд призначено за правилами загального позовного провадження.
Крім того, ухвалою суду від 26.08.2025 у вказаній справі призначено земельно-технічну експертизу щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510500000:00:009:0058 з метоювиділення в натурі частини земельної ділянки та припинення права спільної часткової власності.
Отже, із вказаної заяви, та доданих до неї документів не вбачається ризиків здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на відчуження вказаного майна.
За наведених обставин відсутні підстави вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, у разі задоволення позову.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason able relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
Також суд виходить з презумпції правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України), а також принципу непорушності права власності, згідно з яким право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, заявником, який є також і позивачем, в супереч положенням ч. 2 ст. 149 ЦПК України, не обгрунтовано жодними доказами, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення прав та/або інетерсів позивача.
Позивачем також не обгрунтовано в чому поляють порушення, оспорення або/та не визнання його прав відповідачем за вказаним фактом.
Таким чином, оцінивши обґрунтованість та співмірність вимог заявника щодо забезпечення позову з обсягом позовних вимог та підставами позову, а також наведені обставини для вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що заявником не надано достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у зв'язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_2 , про визнання недійсним договору дарування, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Олександр ГУМЕНЮК
07.10.2025