133/2715/25
3/133/2156/25
Іменем України
07.10.25 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А., за участі ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали провадження про адміністративне правопорушення, які надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за статтями 173, 185 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121010 від 20.07.2025 року, ОСОБА_1 , 20.07.2025 року, о 19 год. 20 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в п'яному вигляді не виконав законні розпорядження поліцейського, а саме: не реагував на зауваження, не припинив вчинення хуліганських дій, намагався вчинити бійку, чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене статтею 185 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121009 від 20.07.2025 року, ОСОБА_1 , 20.07.2025 року, о 18 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в п'яному вигляді вчинив дрібне хуліганство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав та шарпав за одяг громадянку ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 120601 від 21.07.2025 року, ОСОБА_1 , 21.07.2025 року, о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою в сторону громадянки ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився та пояснив, що вину свою визнає та просить суворо не карати.
Дослідивши матеріали справи судом фактично встановлено наступне.
Відповідно до статті 9 ч. 1 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи і вирішення її у точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, іншими доказами.
Судовий розгляд справи повинен проводитись у межах визначених у протоколі обставин про адміністративне правопорушення, який є фактичним обвинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Щодо правопорушення за ст. 185 КУпАП, суд зазначає наступне.
Відповідальність яка встановлена ст. 185 КУпАП, настає у разі вчинення злісної непокори законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку. Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку та громадської безпеки, а також суспільні відносини у сфері державного управління. Під державним управлінням слід розуміти підзаконну, юридично-владну діяльність організуючого, виконавчо-розпорядчого характеру, яка здійснюється органами виконавчої влади і спрямована на організацію виконання законів, практичне виконання завдань і функцій держави з безпосереднього та оперативного керівництва економікою, соціально-культурним і адміністративно-політичним будівництвом. Об'єктивна сторона правопорушення дістає вияв у злісній непокорі, тобто відмові виконати законне розпорядження або вимогу працівника поліції при виконанні ним своїх службових обов'язків, а також вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Згідно ст. 23,24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено основні та додаткові повноваження поліції.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Таке саме тлумачення використав Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 5 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" (справа про строки адміністративного затримання) від 11 жовтня 2011 року № 1-28/2011 року, в якому також розкрито зміст «простої» непокори - що означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Таким чином, із аналізу вказаних нормативно-правових актів слідує, що обов'язковими ознаками, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених, законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121010 від 20.07.2025 року, ОСОБА_1 , 20.07.2025 року, о 19 год. 20 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н, с. Сигнал, вул. Космонавтів 23, перебуваючи в п'яному вигляді не виконав законні розпорядження поліцейського, а саме: не реагував на зауваження, не припинив вчинення хуліганських дій, намагався вчинити бійку тобто із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, так як не зазначено яка саме вимога працівника поліції ним не була виконана, зокрема чи була вона наполегливою, неодноразово повтореною, законною вимогою. В протоколі про адміністративне правопорушення відсутній опис обставин, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 злісної непокори законної вимоги працівника поліції, відсутній зміст вказаних вимог, що дало би підстави визначити їх правомірність. Суд не має правових підстав корегувати фабулу протоколу про адміністративні правопорушення, інші докази також не дають суду підстави встановити об'єктивну сторону порушення вимог ст. 185 КУпАП в діях ОСОБА_3 . Визнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не може бути єдиним доказом на встановлення складу адміністративного правопорушення в його діях, вказане суперечить положенням ст. 251 КУпАП, ст. 63 Конституції України.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, не може вважатися доведеною поза розумним сумнівом, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які достовірні докази про вчинення ним зазначеного адміністративного правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі про адміністративне правопорушення належить закрити з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, дослідивши матеріали справи за ст. 173 КУпАП, епізод від 20.07.2025 року, судом фактично встановлено наступне.
Диспозицією статті 173 КУпАП, передбачена адміністративна відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом правопорушення, відповідальність за яке визначена ст. 173 КУпАП, є суспільні відносини у сфері громадського порядку, тобто з об'єктивної сторони хуліганство, характеризується порушенням громадського порядку.
Суд враховує те, що для кваліфікації дій особи за ст. 173 КУпАП необхідна наявність у цих діях хуліганського мотиву. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 121009 від 20.07.2025 року, ОСОБА_1 , 20.07.2025 року, о 18 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в п'яному вигляді вчинив дрібне хуліганство, а саме: висловлювався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, штовхав та шарпав за одяг громадянку ОСОБА_2 , тобто, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про порушення такими діями порядку та спокою громадян, а також фактичні матеріали провадження, додані до протоколу про адміністративне правопорушення таких доказів не містять, а лише констатують факт висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою та погроз фізичною розправою.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони вищевказаного правопорушення є місце його скоєння, а саме громадське місце.
Поняття «громадського місця» визначене у статті 1 закону «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2025 року, згідно якої громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна чи відкрита для населення вільно або за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, у тому числі під'їзди будівель і споруд, а також підземні переходи, стадіони, паркінги.
Проте, у матеріалах справи відсутні відомості на підтвердження того, що місце вчинення адміністративного правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 , є громадським місцем.
Таким чином, відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження об'єктивної сторони даного адміністративного правопорушення, а саме порушення громадського порядку та спокою громадянином ОСОБА_1 в громадському місці.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, у суду відсутні підстави зробити беззаперечний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, епізод від 20.07.2025 року
Крім того, дослідивши матеріали справи за ст. 173 КУпАП, епізод від 21.07.2025 року, суд вважає також недоведеною об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення, а саме вчинення правопорушення в громадському місці з мотивів та на підставі норм закону, викладеного вище.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 120601 від 21.07.2025 року, ОСОБА_1 , 20.07.2025 року, о 20 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою в сторону громадянки ОСОБА_2 , тобто, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні відомості про порушення такими діями порядку та спокою громадян, а також фактичні матеріали провадження, додані до протоколу про адміністративне правопорушення таких доказів не містять, а лише констатують факт висловлювання ОСОБА_1 нецензурною лайкою, у матеріалах справи відсутні відомості, що місце вчинення адміністративного правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 , г єромадським.
Таким чином, відсутні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження порушення громадського порядку та спокою громадянином ОСОБА_1 .
Разом з тим, судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 вчинив дрібне хуліганство, тобто нецензурно лаявся в громадських місцях, образливо чіплявся до громадян та вчиняв інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, у суду відсутні підстави зробити беззаперечний висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП, епізод від 21.07.2025 року.
Слід зазначити, що відповідно до вимог статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, зокрема справу Пол та Одрей Едвардз проти Сполученого Королівства/Pauland Audrey Edwards v the United Kingdom (№46477/99), в якому суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 КУпАП.
Відповідно до статті 247 ч. 1 п. 1 КпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного суд вважає, що провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 10, 122-4, 245, 247, 251, 280 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтями 173, 185 КУпАП - закрити за відсутності в його діях події та складу адміністративних правопорушень.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О.А. Дурач