Іменем України
Справа № 133/23/25
провадження № 3/133/321/25
30.09.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Гуменюка О.О., секретарря судових засідань Корбут Ю.А., за участі:
захисника особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, - адвоката Савченко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, матеріали справи, що надійшли з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомий, жителя АДРЕСА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №207978 від 29.12.2024 вказано, що 29.12.2024 о 13:17 в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області на АД М-21 242 км, ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, зіниці очей не реагують на промені світла. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки при безперервній відеофіксації на портативні відеореєстратори №476857, №476855, №476152, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку повідомлявся про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не подавав. Відповідно до ст. 268 КУпАП встановлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Крім того, практика Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008, наголошує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У зв'язку з викладеним, враховуючи положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності порушника на підставі наявних матеріалів.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Савченко В.А. просив закрити провадження у зв'язку з явною провокацією поліцейського по відношенню до ОСОБА_1 , а саме зазначив, що останній умисно провокував відмову ОСОБА_1 від проходження огляду та поліцейський неодноразово незаконно повідомляв ОСОБА_1 про арешт автомобіля, відмовлявся, уникав чіткого роз'яснення подальшого законного алгоритму дій щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом. Крім того поліцейський всупереч ст. 266 КУпАП не відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Поліцейський вказував, що ОСОБА_1 може самостійно проїхати до лікарні у м. Вінниці та пройти там огляд на стан сп'яніння в присутності поліції. Таким чином враховуючи викладені порушення адвокат Савченко В.А. просив закрити провадження у справі у зв'язку з допущеними численними порушеннями при складанні адміністративних матеріалів та відсутністю будь-яких належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні опитаний як свідок працівник поліції ОСОБА_2 , який зазначив, що обставин складення того протоколу по відношенню ОСОБА_1 не пам'ятає. Пам'ятає лише те, що у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, однак хто саме їх виявив він не пам'ятає, вказує що можливо це був його колега, інших обставин протоколу він не пам'ятає та зазначає, що після складення протоколу водія було відсторонено від керування автомобілем.
У судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_3 , зазначив, що 29.12.2024 ним було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, однак протокол складав не він, а його колега ОСОБА_2 оскільки він його зупинив та перед цим складав протокол за порушення Правил дорожнього руху. Також зазначив, що він відсторонив ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Окрім того при спілкуванні з ОСОБА_1 було помітно його явне хвилювання останнього: різкі рухи, оглядування на пасажира, незрозумілі рухи руками перед собою, при спілкуванні з ОСОБА_1 було помітно по зіницям очей, що людина втомлена, очі сльозились та крім того останній зазначав що користується каплями для очей, з урахуванням всіх обставин він попросив ОСОБА_1 вийти з автомобіля для перевірки ознак на стан сп'яніння, перевіривши ознаки він запропонував йому пройти медичний огляд, крім того ОСОБА_1 в ході розмови сказав, що тиждень тому вживав канабіс і запитав чи може це показати в лікаря, після чого водію було неодноразово запропоновано проїхати до лікарні для проходження огляду, однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду після чого було складено протокол.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
На підставі ст. 280 КУпАП, встановлено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а саме факт вчинення адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні.
Як докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду надані: протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №207978 від 29.12.2024; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3752018 від 29.12.2024, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реації від 29.12.2024; рапортом поліцейського від 29.12.2024; дисками з відеозаписами
Вивчивши адміністративні матеріали, суд вважає, що провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст .266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння слід розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд у силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
З відеозапису оглянутому у судовому засіданні, а саме нагрудної бодікамери поліцейського №476855 вбачається, що було зупинено транспортний засіб FORD FOCUS, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 .
Спілкування ОСОБА_1 з поліцейським розпочалось о 13:28, згодом поліцейський проінформував ОСОБА_1 що вбачає в останнього ознаки наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя та зіниці очей які не реагують на промені світла.
В подальшому поліцейський почав запитувати в ОСОБА_1 чи проходив він медичний огляд у лікарні без зрозумілого пояснення, який саме огляд він має на увазі. Згодом поліцейський зробив фото ОСОБА_1 та о 13:30 почав спілкуватись по телефону з свої командиром (як він пояснив у судовому засіданні) та розповідати йому обстановку події при цьому висловлював своє ставлення до ОСОБА_1 та пасажира, який перебував в його автомобілі, а саме зазначаючи, що ОСОБА_1 «...такий якийсь в кульчиках, такий якийсь пєдік та такий контингент людей, що може...». Закінчивши розмову по телефону, поліцейський повернувся до спілкування з ОСОБА_1 та зазначив йому, що якщо огляд на стан сп'яніння підтвердить факт його сп'яніння, він забере в нього автомобіль.
До цього моменту ОСОБА_1 погоджувався пройти медичнй огляд в медичному закладі для встановлення стану спяніння.
Однак, після того, як поліцейський ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що у разі встановлення його стану спяніння він забере в нього автомобіль, ОСОБА_1 сказав, що тоді не має сенсу.
На запитання ОСОБА_1 , що буде якщо він відмовиться від огляду поліцейський відповів «...тоді поговоримо...», на що ОСОБА_1 відповів, що сенсу їхати в лікарню немає, що було розцінено поліцейським як відмову від проходження огляду.
Із переглянутого судом відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спочатку погоджувався на проходження медичного огляду, однак після того, як поліцейський ОСОБА_3 висловив неправомірну погрозу про вилучення його транспортного засобу, ОСОБА_1 фактично відмовився їхати до медичного закладу.
З приводу вказаного слід зазначити, що погрози працівника поліції ОСОБА_4 в адресу ОСОБА_1 щодо вилучення поліцейським транспортного засобу у разі виявлення стану спяніння, є незаконними, оскільки діючими нормативного правовими актами не передбачено вилучення, арешту чи будь-якого іншого способу позбавлення працівниками поліцїї право володіння та користавання водія транспортним засобом у випадку вчинення правопорушення даної категорії.
Натомість Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено лише відсторонення водія від керування транспонртним засобом у разі встановлення його стану спяніння.
Зазначені неправомірні погрози працівника поліції ОСОБА_3 суд розцінює як провокацію водія ОСОБА_1 до того, щоб він відмовився від проходження медичного огляду в медичному закладі.
Крім того, дослідженням вказаного відеозапису судом встановлено у діях поліцейського ОСОБА_3 упереджене ставлення до водія ОСОБА_1 , яке в нього виникло з його зовнішнього вигляду, що проявилось у називанні водія "педіком" і висловленні по телефону своєму керівництву припущення про те, що такі особи можуть вживати.
Вказана поведінка поліцейського ОСОБА_3 свідчить про його упереджене ставлення до водія ОСОБА_1 та пояснює його неправомірні погрози про вилучення у нього транспортного засобу у випадку встановлення стану його спяніння, що призвело до фактичної відмови ОСОБА_1 їхати до медичного закладу, хоча перед погрозами він погоджував пройти медичний огляд.
Таким чином, суд приходить до висновку, що саме поведінка поліцейскього ОСОБА_3 спонукала та призвела до того, що ОСОБА_1 відмовився їхати до медичного закладу.
У звязку з цим фактична відмова ОСОБА_1 їхати в медичний заклад для проходження медичного огляду розцінюється судом як така, що вчиненна під примусом поліцейського з метою притягнення його до адміністративної відповідальності.
Висловлювання водія ОСОБА_1 мали характер припущень та були зумовлені нерозумінням встановленої процедури та поведінкою працівників поліції, яка могла вплинути на його сприйняття ситуації.
Таким чином, суду не надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно підтверджували факт свідомої та добровільної відмови ОСОБА_1 від проходження відповідного медичного огляду.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, а навпаки повністю спростовується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №476855.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 245-249, 251, 252, 266-1, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомий, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олександр ГУМЕНЮК