Справа № 132/3392/24
Провадження № 2-а/132/9/25
Рішення
Іменем України
02 жовтня 2025 року Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого Аліменко Ю.О.
за участі :
секретаря Безулої К.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Довгалюк Л.І.
представника відповідача Грінченко Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області про скасування постанови серія ЕНА №3255372 від 13.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності, -
22 жовтня 2024 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Урбанського Адріана Олеговича про скасування постанови серія ЕНА №3255372 від 13.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності та 22.11.2024 року уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області про скасування постанови серія ЕНА №3255372 від 13.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності посилаючись на те, що постановою інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Урбанським Адріаном Олеговичем, його ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП за те, що 13.10.2024 року о 12:36:07 год. у Вінницькій області, Хмільницький район, м. Калинівка на а/д М21, 282 км.,керуючи т/з «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 водій керуючи т/з не предявив посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з.
Позивач вважає дану постанову необгрунтованою, недійсною та такою, що не відповідає нормам КУпАП, тому просить скасувати її.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 13.10.2024 року близько 12:34 год. він керував автомобілем«Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинив екіпаж поліції. Працівник поліції повідомив, що він розмовляв по телефону під час керування т/з, позивач спростував його обвинувачення вказавши, що розмовляв по телефону, коли був припаркований на узбіччі, інспектор побачив в машині дитину і сказав, що вона знаходиться не у автокріслі, на що позивач відповів, що дитина пристебнута утримуючою системою і тут правопорушення немає. Тоді інспектор сказав, що згідно ч.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію» є підстава зупинити його т/з, але не надав жодних законних доказів, які б це підтверджували та сказав пред'явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію т/з. На що позивач відповів, що не відмовляється пред'являти документи, але інспектор має довести його правопорушення та пред'явив паспорт громадянина України так як інспектор наполягав на тому щоб встановити його особу. Вважає, що т/з, яким керував, був зупинений безпідставно, а значить протиправно, тому всі наступні вимоги поліцейського він не був зобов'язаний виконувати, позовні вимоги підтримує повністю та просить задовільнити.
Представник позивача адвокат Довгалюк Л.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, пояснила, що так як працівником поліції при зупинці т/з позивача не було вказано конкретних підстав для зупинки та не було підтверджено факту розмови позивачем по мобільному телефону під час руху автомобілем, винесена постанова є недійсною та підлягає скасуванню.
Представник відповідача інспектор з правового забезпечення БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції капітан поліції Грінченко Д.М. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним та неупередженим судом.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.
У судовому засіданні встановлено, що постановою серія ЕНА № 3255372 від 13.10.2024 року інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Урбанським А. О., ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за ч.1 ст.126 КУпАП за те, що 13.10.2024 року о 12:36:07 год. у Вінницькій області, Хмільницький район, м. Калинівка на а/д М21, 282 км., керуючи т/з «Nissan Qashqai» д.н.з. НОМЕР_1 водій керуючи т/з не предявив посвідчення водія на право керування т/з відповідної категорії, чим порушив п.2.1.а. ПДР - керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
На підтвердження обставин, викладених у постанові про притягнення до відповідальності відповідачем надано лише копію постанови від 13.10.2024р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Посилання інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Урбанським А. О. в постанові на те, що ОСОБА_1 керуючи т/з не пред'явив посвідчення водія на право керування т/з, судом до уваги не приймається, так як відповідач не надав до суду відеозапису або будь-якого іншого доказу, який би підтверджував факт вчинення ОСОБА_1 вказаного правопорушення.
В судовому засіданні було переглянуто відео з диска наданого позивачем, який містить відеофіксацію подій, які мали місце 13.10.2024 року. На відеозаписі зафіксовано розмову позивача ОСОБА_1 з поліцейськими, під час розмови інспектор поліції вказує позивачеві що він керуючи автомобілем розмовляв по телефону, на що позивач заперечує та просить поліцейських надати докази цього. Поліцейськими доказів вказаного надано не було та повідомлено водію, що згідно ч.3 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» поліцейськими для перевірки може бути зупинено автомобіль, при цьому причину зупинки ОСОБА_1 не повідомили та вказали пред'явити посвідчення водія. Позивач пред'явити посвідчення водія не відмовлявся, просив надати йому докази вчинення ним правопорушення та предявив поліцейським паспорт громадянина України. Ознайомившись з паспортними даними позивача інспектор поліції виніс відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
З постанови не вбачається наявність доказів, які б підтверджували, що позивач порушив п. 2.1.а. ПДР, що передбачає склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП
Відповідно до ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні та допустимі докази такого правопорушення, чого в даному випадку не було дотримано.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідач не виконав своїх обов'язків, зазначених у статті 280 КУпАП.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова КАС ВС від 08.04.2020 № 296/7166/16-а (К/9901/30056/18)).
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року (зі змінами) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що виноситься в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Позивач не погоджується із таким рішенням суб'єкта владних повноважень та мотивує незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності; зазначене в постанові, що оскаржується, взагалі не відповідає дійсності.
Посилання представника органу владних повноважень на порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП будь-якими доказами не підтверджені, а тому зазначені позивачем обставини в обґрунтування позову не спростовані.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що стороною відповідача, в силу положень ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено належними й допустимими доказами, достатніми у їх сукупності та логічному взаємозв'язку факт вчинення позивачем за обставин, зазначених в оскаржуваній постанові, порушення вимог ч. 1 ст. 126 КУПАП, а відтак не доведено й правомірності оскаржуваної постанови та наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 Кодексу, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (стаття 248). Кодексом закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб. У контексті питання, що розглядається, Конституційний Суд України враховує положення статей 9, 33, 248, 268 Кодексу.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
Приймаючи до уваги, що правопорушення ОСОБА_1 , передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, чим порушено п. 2.1.а. ПДР - керування т/з особою, яка не має права керування таким т/з, не знайшло в суді свого підтвердження, тому суд вважає, що постанову серії ЕНА № 3255372 від 13.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП слід скасувати та закрити провадження в адміністративній справі.
Таким чином зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, вони ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 72, 73, 205, 241246, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції УПП у Вінницькій області про скасування постанови серія ЕНА №3255372 від 13.10.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Постанову винесену інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капралом поліції Урбанським Адріаном Олеговичем про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3255372 від 13.10.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністартивної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн. скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 07.10.2025.
Суддя: Аліменко Ю.О.