Справа № 128/2414/24
Іменем України
07 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі :
головуючої - судді Саєнко О.Б., при секретарі - Савченко Я.С.,
без участі сторін та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці у порядку спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви, поданої в порядку адміністративного судочинства, ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області «про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення»,-
Адвокат Гук Т.І. в інтересах позивача звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із вищевказаним адміністративним позовом до відповідача, який обґрунтував тим, що 18 травня 2024 року поліцейським 2 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області, сержантом поліції Регушем В.М., було винесено постанову серія ЕНА №2175612 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до постанови, позивач нібито 18.05.2024 о 10 годині 42 хвилини, керуючи транспортним засобом марки Lexus NX300 д.н.з. НОМЕР_1 не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4.а Правил дорожнього руху.
Вказує, що 18.05.2024 позивач, керуючи транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е 220, д.н.з. НОМЕР_2 в м. Вінниця, був зупинений працівником Управління патрульної поліції у Вінницькій області Регушем В.М.
Зазначає, що перелік причин зупинки транспортного засобу є вичерпним, а тому поліцейський не має права здійснювати зупинку транспортного засобу за відсутності підстав, передбачених у ст. 35 Закону України «Про національну полінію», тому вважає, що поліцейський, підійшовши до транспортного засобу марки Mercedes-Benz Е 220, д.н.з. НОМЕР_2 , не виконавши вимоги ч. 3 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», а саме не поінформував позивача про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, та почав вимагати в позивача документи, що посвідчують його особу, посвідчення водія, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Позивач хотів спершу дізнатися причину зупинки та інформацію, що дає підстави для зупинення його транспортного засобу, проте поліцейський впродовж всієї розмови не зміг вказати на підставу зупинки транспортного засобу, та не вказав до якого саме адміністративного правопорушення причетний позивач, а також не надав інформацію, що не б підтверджувала. Зазначене підтверджується також тим, що у постанові серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 не було зазначено жодного іншого правопорушення позивача, що стало б підставою для зупинки його транспортного засобу.
Також зазначає, що транспортний засіб був зупинений з грубим порушенням вимог закону та з перевищенням службових повноважень поліцейського, а тому справа про притягнення до адміністративної відповідальності позивача взагалі не могла розглядатись, а постанова сепії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 бути винесеною.
Окрім цього вказує, що в постанові серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 зазначений транспортний засіб марки Lexus NX300 д.н.з. НОМЕР_1 . У свою чергу позивач наголошує на тому, що поліцейський зупинив його в той час, коли він керував транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е 220, д.н.з. НОМЕР_2 . Це вказує на те, що поліцейський належним чином не розглядав справу про адміністративне правопорушення, оскільки не перевірив в повному обсязі всі наявні факти.
Вважає, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, тому представник позивача просить суд скасувати постанову серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а також стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 17.06.2024 відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
09.07.2024 поштою на адресу суду представником Управління патрульної поліції у Вінницькій області Липовською Н.Ю. скеровано відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що 18.05.2024 під час несення служби на КПП «Хмельницьке шосе» нарядом патрульної поліції, зокрема інспектором роти № 4 БУПП у Вінницькій області ДПП Регушем В.М. було зупинено автомобіль, за порушення правил дорожнього руху, а саме водій був не пристебнутий ременем безпеки, про що повідомлено водія відразу. В подальшому водій, ОСОБА_1 , не пред'явив посвідчення водія, реєстраційний документ на ТЗ для перевірки, чим порушив п. 2.4 а ПДР України та скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст.126 КУпАП, за що накладено штраф у розмірі 425 грн.
Вказує, що в даному випадку поліцейські несли службу на контрольно пропускному пункті, та згідно чинного законодавства, мали право зупиняти автомобіль та перевіряти відповідні документи. Інспектором, як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, дійшовши висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, за результатами розгляду адміністративної справи, винесено постанову серії ЕНА № 2175812 та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Також зазначає, що на час виникнення спірних відносин законодавством було передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.
Таким чином відповідач мав всі законні підстави винести постанову, а також розглянути справи про адміністративне правопорушення на місці його вчинення. Оскільки у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
Окрім цього вказує, що з відеозапису портативного відео реєстратора поліцейського, вбачається неодноразове прохання інспектора пред'явити документи передбачені законодавством, однак, позивач принципово не погоджувався надати їх для ознайомлення, що і змусило винести постанову та притягти до відповідальності позивача по справі.
Що стосується не вірно вказаного номерного знаку та марки авто в оскаржуваній постанові, зазначає, що інспектор під час внесення даних у постанові автоматично зазначив інший номерний знак, в якого відрізнялись лише дві останні букви, що автоматично і підтягнуло за собою іншу марку автомобіля. Дана помилка носить формальний характер та не спростовує вчинення адміністративного правопорушення позивачем і не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.
29.07.2024 поштою на адресу суду представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гуком Т.І. скеровано відповідь на відзив, в якій представник вказує, що відповідач у своєму відзиві на позовну заяву пояснює, що 18.05.2024 під час несення служби на КПП «Хмельницьке шосе» нарядом патрульної поліції, зокрема інспектором роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП сержантом поліції Регушем В.М. було зупинено автомобіль за, начебто, порушення правил дорожнього руху, а саме позивач був не пристебнутий ременем безпеки, про що повідомлено позивача одразу. Таким чином відповідач стверджує, що підставою для зупинки транспортного засобу було порушення позивачем правил дорожнього руху.
Також вказує, що щодо позивача взагалі не розглядалась справа про адміністративне правопорушення, а також не виносилась постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за фактом того, що він начебто порушив правила дорожнього руху, а саме був не пристебнутий ременем безпеки. Зазначене підтверджується також тим, що у постанові серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 не було зазначено жодного іншого правопорушення позивача, крім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що стало б підставою для зупинки його транспортного засобу.
Вважає, що з огляду на відсутність належних доказів допущення адміністративного правопорушення, яке стало б законною підставою для зупинки транспортного засобу, на якому рухався позивач, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним, оскільки поліцейський взагалі не мав права зупиняти такий транспортний засіб та як наслідок розглядати справу про адміністративне правопорушення. Це також є самостійною підставою для скасування постанови серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024.
Також зазначає, що поліцейський зупинив позивача в той час, коли він керував зовсім іншим транспортним засобом, а саме транспортним засобом марки Mercedes-Benz Е 220, д.н.з. НОМЕР_2 . Таким чином постанова серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 була складена з порушенням вимог закону, а необачність поліцейського при її винесенні свідчить про неналежний розгляд ним справи про адміністративне правопорушення та відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Щодо тверджень відповідача про відмову позивача пред'являти посвідчення подія, вказує, що після зупинки, позивач хотів дізнатися законну причину зупинки його транспортного засобу та як наслідок законність вимоги поліцейського пред'явити йому посвідчення водія. Працівник поліції не вказав підставу для перевірки його посвідчення водія. Після цього позивач, попри відсутність законних підстав, пред'явив поліцейському своє посвідчення водія. Однак, працівник поліції не заважаючи на те, що позивач пред'явив посвідчення водія почав звинувачувати позивача в адміністративному правопорушенні та казати, що йому буде виписаний штраф на суму 425,00 грн., проте навіть не повідомив останнього про розгляд справи про адміністративне правопорушення, після чого пішов до службового автомобіля.
Відповідачем не було надано суду жодних доказів, що підтверджували б те, що позивач взагалі під час розмови з поліцейським не пред'явив поліцейському своє посвідчення водія. Вважає, що з огляду на це, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому постанова серн ЕНА №2175612 від 18.05.2024 року підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.
22.09.2025 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гук Т.І. не з'явилися; при цьому попередньо на електронну адресу суду представник позивача скерував заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутності позивача та його представника, за наявними в суду матеріалами.
Представник відповідача Управління патрульної поліції у Вінницькій області Липовська Н.Ю. у судове засідання також не з'явилася по невідомим для суду причинам, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася завчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, суд, вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності не з'явившихся осіб та постановити процесуальне рішення на підставі наданих сторонами письмових доказів у справі.
Вивчивши позов, відзив на позов, відповідь на відзив, дослідивши та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим, та таким, що не підлягає до задоволення, виходячи з такого.
З наявної в матеріалах справи копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024, судом установлено, що 18.05.2024 о 10:42 год. в м. Вінниця, по вул. Хмельницьке шосе, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4 «а» ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано до позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.25).
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд прийшов до наступного висновку.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.
Частина 1 ст.126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов'язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.
Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленого на форменому одязі патрульного, 18.05.2024 на блокпосту на в'їзді у м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, працівником поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням громадянина ОСОБА_1 , оскільки останній не був пристебнутий ременем безпеки, про що патрульним було повідомлено водія відразу на початку їхньої розмови. Проте в процесі розмови, водій ОСОБА_1 відмовився пред'являти посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб, оскільки вважає, що у працівників поліції відсутні законні підстави зупинки транспортного засобу та вимагати у нього пред'являти документи.
Також з відеозапису суду видно, що інспектор вдруге назвав позивачу причину зупинки, а саме те що він вже вдруге за день проїжджає через даний блокпост, при цьому не користуючись ременем пасивної безпеки, при цьому позивач постійно перебивав інспектора заперечуючи даний факт та іноді починав грубити.
В подальшому працівник поліції попросив відкрити багажник для перевірки та запитав чи завжди водій ОСОБА_1 користуючись ременем пасивної безпеки, використовує так звані «заглушки», які створюють ілюзію пристебнутого ременя та втретє попросив позивача ОСОБА_1 пред'явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, однак останній знову відмовився, аргументуючи це тим, що у працівників поліції відсутні законні підстави вимагати такі документи. Після чого інспектор повідомив позивачу, що відбудеться розгляд справи та буде винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП та роз'яснено права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, після чого було винесено оскаржувану постанову, при цьому на дослідженому в судовому засіданні відеозаписі відсутній факт пред'явлення позивачем вищевказаних документів, про що було зазначено позивачем у своїй позовній заяві.
Отже судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився від надання інспектору ОСОБА_2 посвідчення водія та реєстраційного документу на транспортний засіб, для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини першої статті 126 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною другою та четвертою статті 258 КУпАП визначено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту (в тому числі ч.1 ст. 126 КУпАП ). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Слід наголосити, що право органу Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17, провадження № К/9901/17925/18.
Таким чином, доводи позивача, стосовно необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності підстав для його зупинки у відповідності до вимог ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» та в подальшому вимоги працівника поліції в пред'явленні для перевірки документів, відповідно до ст. 32 вищевказаного закону, повністю спростовуються доказами що містяться в матеріалах справи.
Доводи позивача про те, що у інспектора взагалі були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу і як наслідок вимагати пред'явлення документів для перевірки , є неприйнятними з огляду на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, а в подальшому воєнний стан в Україні був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє і на даний час.
Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
Згідно пунктів 2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в'їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно п.10 Порядку №1455, заходи з контролю в'їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).
Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Згідно п. 5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.
Відповідно до п. 10 Порядку №1456, працівникам поліції дозволено зупиняти транспортні засоби для перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, на контрольному пункті або блокпостах, саме де і був зупинений позивач ОСОБА_1 .
Суд вважає законною зупинку позивача, адже його зупинено було у період дії режиму воєнного стану на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості).
Окрім того, з відеозапису наданому відповідачем та дослідженим судом , судом встановлено , що було чітко зафіксовано, що інспектором Регушем В.М. неодноразово повідомлялося позивачу про причину зупинки транспортного засобу, яким він керував.
Відтак, на переконання суду, відповідачем було дотримано вимоги частини 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію», якою визначено право працівників поліції зупиняти транспортні засоби.
Також, представник позивача у позовній заяві вказує, що відповідач не мав визначених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки транспортного засобу позивача Паризького І.В., що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Однак, такі доводи представника позивача не є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за те, що водій не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу працівника поліції, чим порушив п.2.4 «а» ПДР, адже як зазначалося судом вище, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Так, у постанові Касаційного адміністративного суду від 25.03.2019 (справа №127/19283/17) Верховним судом зазначено наступне: «Водночас, на думку скаржника, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи».
Таким чином, оскільки із наданого відеозапису встановлено ненадання позивачем на вимогу працівника поліції реєстраційного документа на транспортний засіб, суд вважає доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, за яке до позивача застосовано санкцію у вигляді накладення штрафу в розмірі 425 гривень.
Окрім цього, з приводу зазначення у оскаржуваній постанові іншого транспортного засобу, ніж того яким керував позивач, суд зазначає, що наданими суду доказами, які були наявні у відповідача на момент ухвалення оскаржуваної постанови, підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а наявні розбіжності у зазначенні транспортного засобу, не спростовують відмови позивача від пред'явлення документів на вимогу поліцейського. При цьому, представник відповідача у відзиві на позов зазначив щодо описки у постанові, яка не є підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Положеннями частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Судом установлено, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, а саме не пред'явив у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії та реєстраційному документі на транспортний засіб, а поліцейським при складанні постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача були з'ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2175612 від 18.05.2024 є правомірною, винесеною уповноваженою на те посадовою особою в межах та у спосіб визначених Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Також, суд вважає за необхідне роз'яснити учасникам справ, положення ч.ч.4, 2 ст. 250 КАС України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.241-246, 286 КАС України, Суд -
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області «про визнання дій протиправними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення», - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Вінницький районний суд Вінницької області, протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Олена САЄНКО