Справа № 128/2915/25
Іменем України
07 жовтня 2025 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.,
за відсутності учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «12.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76196962 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після того як 14.11.2023 відповідачем було здійснено реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора і 12.01.2024 заповнено електронну заявку на отримання позики на сайті первісного кредитора в мережі інтернет, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №76196962 у виді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту договору позики. В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи. 12.01.2024 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору позики, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразила однозначну згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора. Зі своєї сторони ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що був зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор НОМЕР_4, який боржником було 12.01.2024 введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, що свідчить про прийняття (акцептування) пропозиції (оферти) щодо укладання договору на умовах, визначених офертою. Таким чином, 12.01.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 9 500,00 грн на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до розділу 2 договору, позика надається строком на 14 днів. ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , яку позичальник вказала при оформленні позики. Відповідач не виконувала взяті на себе зобов'язання, чим допустила істотні порушення умов договору, не повернувши кошти, які були їй надані у вигляді позики, та не сплатила відсотки за користування позикою, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 22.05.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу №01.02-14/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку та строки, встановлені цим договором. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-14/24, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №76196962 станом на дату відступлення склала: 32 038,75 грн. Оскільки новий кредитор жодних додаткових нарахувань не здійснював, станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором №76196962 від 12.01.2024 становить 32 038,75 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 9 500,00 грн, заборгованість по відсотках - 22 538,75 грн. Тому просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №76196962 від 12.01.2025 у сумарному розмірі 32 038,75 грн, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 30.07.2025 відкрив провадження у даній справі та призначив судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.
26.08.2025 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, клопотання про витребування доказів та заяву про розгляд справи без участі відповідача.
Відзив ОСОБА_1 на позовну заяву мотивований тим, що «у 2024 році вона оформила онлайн-кредит у мікрофінансовій установі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Сума кредиту становила 9 500 грн. Позов подано не первісним кредитором, з яким вона мала договірні відносини, а третім суб?єктом - колекторською компанією, правомірність якої як нового кредитора не підтверджена належними доказами. Вона не отримувала жодного повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора новому кредитору, що є обов'язковою вимогою згідно зі статтею 517 Цивільного кодексу України. Жодних доказів передачі боргу, укладення договору факторингу чи іншого документального підтвердження правонаступництва позивачем не надано. Таким чином, позивач не довів наявності у нього законного права вимагати з неї сплату будь-якої заборгованості. Крім того, у поданій позовній заяві не міститься чіткого та зрозумілого розрахунку заявленої суми боргу, відсутня деталізація щодо тіла кредиту, суми фактично отриманих коштів, суми вже сплачених платежів, а також підстав для нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій. Усе це унеможливлює перевірку обґрунтованості заявленої вимоги. Такий стан речей суперечить положенням статті 175 Цивільного процесуального кодексу України щодо належного обґрунтування позову. Причиною утворення боргу стали саме непрозорі й неприйнятні умови кредитування, запропоновані мікрофінансовими організаціями. Через надмірно високі відсоткові ставки та незрозуміле, непрозоре їх нарахування, вона не мала змоги належним чином погасити кредит. Незважаючи на намагання здійснювати платежі, сума боргу постійно збільшувалася, що створювало ситуацію, за якої виплатити кредит у повному обсязі було фактично неможливо. Саме тому утворилась заявлена позивачем заборгованість, а не внаслідок її недобросовісності чи умисного ухилення від виконання зобов'язань. Аналіз загальної суми, яку позивач просить стягнути з неї, свідчить про те, що вона є непропорційною, завищеною, економічно необґрунтованою та утворена переважно за рахунок надуманих, несправедливих штрафів, пені та відсотків. Нарахування таких сум є зловживанням правом з боку мікрофінансової установи. Це типова схема недобросовісного стягнення, при якій споживач, навіть після сплати кредиту з великим відсотком, залишається формальним боржником через приховані умови, непрозоре нарахування та складні «кабальні» формули. Враховуючи вищевикладене, вона наполягає на тому, що поданий позов є необґрунтованим і не підтверджений доказами, поданий із порушенням принципів добросовісності, містить завищені вимоги, що суперечать положенням цивільного законодавства. Також позивач не довів правомірності своїх вимог, правонаступництва, не надав доказів нарахування заборгованості та подав позов після спливу встановленого законом строку. Тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі».
У судове засідання 06.10.2025 учасники справи не з'явились, хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялись судом в установленому законом порядку.
Представник позивача ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечують з приводу ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до відзиву та клопотання про витребування доказів долучила заяву, у якій зазначила, що в судове засідання з'явитися не може, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У частині третій статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рудич Л.О. попередньо подала до суду заяву про відкладення розгляду справу у зв'язку із участю в іншому судовому засіданні. Будь-які докази на підтвердження неможливості участі у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 06.10.2025, до заяви не долучено.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи відсутність доказів на підтвердження неможливості участі представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рудич Л.О. у судовому засіданні у даній справі, призначеному на 06.10.2025, а також наявність заяви відповідача про розгляд справи за її відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає можливим провести судове засідання 06.10.2025 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що 12.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №76196962, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики; сума позики - 9 500,00 грн; строк позики - 14 днів; процентна ставка (базова)/день - 2,5%; дата повернення позики - 25.01.2024 (а.с. 9).
На підтвердження укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договору позики №76196962 від 12.01.2024 та погодження умов надання грошових коштів у позику до позову долучено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 10), паспорт споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) (а.с. 11) та правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 12-16).
Згідно з копією листа АТ «Таскомбанк», в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03.08.2020 банком було здійснено переказ грошових коштів на рахунок одержувача, до якого емітований електронний платіжний засіб, а саме: 12.01.2024 на картку № НОМЕР_2 здійснено переказ грошових коштів у сумі 9 500,00 грн (а.с. 19).
Згідно з копією розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №76196962 від 12.01.2024, заборгованість ОСОБА_1 станом на 22.05.2024 складає 32 038,75 грн (а.с. 17-18).
22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-14/24, згідно з умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку а у строки, встановлені цим договором; загальний розмір заборгованостей складає 83 646 226 грн 22 коп., згідно з реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа; сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 3 696 785 грн 31 коп. (а.с. 20-23).
Відповідно до копії платіжної інструкції №9632 від 23.05.2024, ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 696 785 грн 31 коп., призначення платежу «оплата фінансування згідно договору факторингу №01.02-14/24 від 22.05.2024» (а.с. 25).
Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №01.02-93/24 від 22.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №76196962 від 12.01.2024 складає 32 038,75 грн, з яких: 9 500,00 грн - сума заборгованості за тілом, 22 538,75 грн - сума заборгованості по процентах (а.с. 27).
Відповідно до частин першої-другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині другій статті 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 (справа № 2-383/2010) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У Законі України «Про електронну комерцію» визначено організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої-дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
У статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Як убачається з копії договору позики №76196962 від 12.01.2024 він підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором НОМЕР_4.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Аналіз указаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 (справа № 906/1174/18) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання. Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 (справа № 910/12525/20) зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Установлено, що 22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-14/24, згідно з умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору, у порядку а у строки, встановлені цим договором; загальний розмір заборгованостей складає 83 646 226 грн 22 коп., згідно з реєстром боржників, який складається сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа; сторони домовилися, що фінансування (ціна договору) складає 3 696 785 грн 31 коп.
Відповідно до копії платіжної інструкції №9632 від 23.05.2024, ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 3 696 785 грн 31 коп., призначення платежу «оплата фінансування згідно договору факторингу №01.02-14/24 від 22.05.2024».
Згідно з копією реєстру боржників до договору факторингу №01.02-93/24 від 22.05.2024, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №76196962 від 12.01.2024 складає 32 038,75 грн, з яких: 9 500,00 грн - сума заборгованості за тілом, 22 538,75 грн - сума заборгованості по процентах.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 (справі № 905/306/17) зробив висновок, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що її не було повідомлено про заміну кредитора та перехід права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», не заслуговують на увагу, оскільки саме по собі неповідомлення боржника про відступлення права вимоги не припиняє зобов'язань за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 278/1679/13-ц), від 06.02.2019 (справа № 361/2105/16-ц), від 26.03.2020 (справа № 522/21219/14-ц) та від 25.09.2024 (справа № 522/20418/18).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У статті 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Долучені до позовної заяви докази підтверджують надання коштів відповідачу ОСОБА_1 , отримання і використання таких коштів останньою.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву підтвердила, що «у 2024 році вона оформила онлайн-кредит у мікрофінансовій установі ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сума кредиту становила 9 500 грн».
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надала належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі.
Суд враховує і те, що ні договір позики, ні окремі його умови, а також договір факторингу відповідачем не оспорювалися, недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними і підлягають виконанню.
Доводи відповідача ОСОБА_1 щодо несправедливих умов договору та їх невідповідність вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки у частині третій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, тобто несправедливим може бути нарахування процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а позивачем в межах строку дії договору позики нараховувалися проценти, які є платою за користування кредитними коштами відповідно до статей 1048, 1056-1 ЦК України, а не компенсацією за невиконання зобов'язань за договором в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку ні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні його правонаступникам - ТОВ «Свеа Фінанс» не повернуті, тобто відповідачем не виконано договірні зобов'язання, суд вважає позовні вимоги у частині стягнення простроченої заборгованості за сумою кредиту обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас сторона позивача у позовній заяві також просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 прострочену заборгованість за відсотками.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28.03.2018 (справа № 444/9519/12), від 04.07.2018 (справа № 310/11534/13-ц) та від 31.10.2018 (справа № 202/4494/16-ц).
Отже, позивач ТОВ «Свеа Фінанс», відповідно до статті 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 відсотків слід задовольнити частково, а саме: за період з дня надання позики до передбаченого договором позики №76196962 від 12.01.2024 дня повернення кредитних коштів.
Судом установлено, що за умовами договору позики №76196962, укладеного 12.01.2024 між «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , товариство надало клієнту кредит в розмірі 9 500 грн 00 коп.; кредит надавався строком на 14 днів, тобто до 25.01.2024; за користування кредитом клієнт повинен сплатити товариству 2,5% за кожен день строку користування кредитом.
Отже, у даному випадку з відповідача слід стягнути прострочену заборгованість за процентами за 14 днів (період кредитування), що становить 3 325,00 грн (9 500 грн ? 2,5% ? 14 днів).
Слід зазначити, що у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення позики настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Вказане свідчить, що права та інтереси позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», чи його правонаступника - ТОВ «Свеа Фінанс» могли бути забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Однак вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України за невиконання зобов'язань стороною позивача не заявлялися.
Отже, враховуючи викладене, позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс»слід задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Свеа Фінанс»заборгованість за договором позики №76196962 від 12.01.2024 в розмірі 12 825,00 грн, з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 325,00 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог позивача, у порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України, судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 969,67 грн (12 825,00 грн ? 2 422,40 грн / 32 038,75 грн) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором позики №76196962 від 12.01.2024 у розмірі 12 825 (дванадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 00 коп., з яких: 9 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3 325,00 грн - заборгованість за відсотками.
Решту позовних вимог - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (код ЄДРПОУ 37616221) понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 969 (дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн 67 коп.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6.
Відповідач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 07.10.2025.