Справа № 128/1769/24
06 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права на завершення приватизації, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом визнання права на завершення приватизації.
Позовна заява, що подана у новій редакції на виконання ухвали суду від 03.05.2024 про залишення позову без руху, обгрунтована наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , якій на підставі заповіту від 20.03.2002 її батька ОСОБА_4 , належить майно, а саме: житловий будинок, господарські будівлі та земельна частка (пай). ОСОБА_3 розпочала процедуру приватизації, оформлення права власності на нерухоме майно, яке за життя належало її померлому батьку, зокрема: земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га , цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), що по АДРЕСА_1 ; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0224, площею 0,1808 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області; земельна ділянка з кадастровим номером 0520682500:02:003:0225, площею 0,1419 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва по АДРЕСА_2 . ОСОБА_3 за життя здійснила процедуру щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Якушинецької сільської ради в АДРЕСА_1 , та рішенням 21 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради від 21.09.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 за вказаною адресою. Також, оскільки ОСОБА_3 на момент смерті батька ОСОБА_5 проживала разом із ним в АДРЕСА_1 , вважається такою, що прийняла спадщину після смерті батька відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. ОСОБА_3 за життя не завершила процедуру приватизації та оформлення належним чином права власності на нерухоме майно, яке за життя належало її батькові. Однак, наявна державна реєстрація за ОСОБА_3 права власності на вказані земельні ділянки та вказаним земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери, що вказує про те, що процедура приватизації нерухомого майна розпочата, однак державні акти на право власності все ще не отримано. Позивач є сином ОСОБА_3 та має намір успадкувати майно, яке є спадковим майном. Позивач останні вісім років проживав разом із матір'ю в АДРЕСА_1 , та після її смерті продовжив проживати за цією адресою. Позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Після смерті ОСОБА_3 інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно, окрім позивача, немає. Чоловік ОСОБА_3 , а батько позивача - ОСОБА_2 фактично не прийняв спадщину, оскільки не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини не подавав. З метою оформлення свої спадкових прав позивач звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, однак, постановою №225/02-31 від 09.02.2024 йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із тим, що позивача у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та не надав доказів фактичного прийняття спадщини.
З огляду на вищевикладене просить:
1) визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, площею 1,4551 га, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Якушинецької сільської ради та належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно;
2) визнати за ним право на завершення приватизації та на отримання правовстановлюючого документа на його ім'я, як спадкоємця на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Якушинецької сільської ради №б/н від 21.09.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 на підставі рішення Якушинецької сільської ради №б/н від 21.09.2018; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0224, площею 01808 га, цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області; земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0225, площею 0,1419 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться в АДРЕСА_2 (а.с. 73-77).
Ухвалою суду від 03.05.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, визначено недоліки позову, порядок та строк їх усунення (а.с. 68-69).
Ухвалою суду від 17.05.2024 позовну заяву ОСОБА_7 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с. 80).
Ухвалою суду від 28.11.2024 закрито підготовче провадженні та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 103).
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Покоєвич А.О. в судове засідання для розгляду справи по суті не з'явились. Представником позивача подано заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю та просить справу розглянути у їх відсутність (а.с. 109).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутність, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с. 90).
Представник відповідача - Якушинецької сільської ради в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача, при вирішенні спору покладається на розсуд суду (а.с. 107).
Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України не вбачається, нез'явлення сторін не перешкоджає вирішенню спору, а відтак судом ухвалено проводити судове засідання у відсутність сторін та їх представників.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки розгляд справи відповідно до положень цього Кодексу проводиться судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
На підставі досліджених безпосередньо у судовому засіданні доказів судом встановлено наступне.
Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 10).
Згідно копії паспорта громадянина України № НОМЕР_2 відповідач ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12).
Відповідно до відповіді №574508 від 02.05.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру, що надана суду в порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України, відповідач ОСОБА_2 з 16.04.2007 зареєстрований в АДРЕСА_3 (а.с. 67).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 13).
З копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , що належав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вбачається, що з 20.12.2005 вона була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 14).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 64 років (а.с. 15).
Відповідно до копії заповіту від 12.03.2002 ОСОБА_4 все своє майно заповів дочці ОСОБА_3 (а.с. 16). Також на звороті даної копії заповіту міститься запис секретаря сільської ради про те, що даний заповіт не змінено та не скасовано.
Згідно копії свідоцтва про народження № НОМЕР_6 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_9 (а.с. 17).
Відповідно до копії акту від 2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 батька ОСОБА_4 постійно проживала з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 . Дочка ОСОБА_3 постійно проживала разом із батьком ОСОБА_4 з 1999 року до дня його смерті, здійснювала догляд за хворим батьком, у всьому допомагала йому по господарству, а після смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 здійснила його поховання (а.с. 18).
Згідно акту від 29.03.2024 останні 8 років ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали, мали спільний побут та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 свою мати ОСОБА_3 лікував, а після її смерті похоронив за власний рахунок. Після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 продовжує проживати за даною адресою, фактично прийняв та розпоряджається спадковим майном ОСОБА_3 (а.с. 19).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 від 24.10.2005 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , в цілому належить ОСОБА_4 . Право власності ОСОБА_4 на вказаний житловий будинок зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 20).
На а.с. 21-24 міститься копія технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що виготовлений КП «ВООБТІ» станом на 02.03.2017.
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140388806 від 05.10.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0222, площею 0,1 га, цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 25).
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №140419158 від 05.10.2018 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:02:003:0223, площею 0,0713 га, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_3 (а.с. 26).
Згідно інформації, що міститься на а.с. 27 та 28, а також підтверджена відповідями №1190169 та №1190206 від 12.03.2025 (а.с. 112, 113) право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520682500:02:003:0224 та 0520682500:02:003:0225, площею 0,1808 га та 0,1419 га, відповідно, що розташовані в с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, 01.10.2018 зареєстровано за ОСОБА_3 ..
Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2014, земельна ділянка, що розташована на території Ксаверівської сільської ради Вінницького району Вінницької області з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4551 га, належить ОСОБА_3 (а.с. 29).
Право власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 30) та в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку (а.с. 31).
Відповідно до копії рішення 21 сесії 7 скликання Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 21.09.2018: 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки: 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,0713 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,1419 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 0,1808 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області; 2) передати ОСОБА_3 у власність земельні ділянки із земель комунальної власності: 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0222; 0,0713 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0223; 0,1419 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0520682500:02:003:0225; 0,1808 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за адресою: с. Ксаверівка Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520682500:02:003:0224; 3) ОСОБА_3 зареєструвати право власності на земельні ділянки (а.с. 32).
На а.с. 33-43 міститься технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Якушинецької ОТГ АДРЕСА_1 , землевласник ОСОБА_3 .
Відповідно до копії постанови державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори №225/02-31 від 09.02.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 , оскільки спадкоємець у встановлений законом строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини та не надав належних доказів фактичного прийняття спадщини (а.с. 44).
Згідно листа Вінницької районної державної нотаріальної контори №911/01-16 від 22.05.2024, що надана на виконання ухвали суду від 17.05.2024, згідно Спадкового реєстру спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася (а.с. 85).
Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає прийняті судом до уваги докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Із встановлених обставин випливає, що між сторонами виникли правовідносини спадкування за законом, що регулюються ЦК України та ЗК України, які застосував суд при вирішенні справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною 1 статті 1225 ЦК України.
Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права.
У листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», роз'яснено, що якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.
Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно статті 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв'язку зі смертю, спадкодаємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.
Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв'язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.
Частиною 1 ст. 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п. 23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.03.2014, індексний номер 19258053, належить земельна ділянка, що розташована на території Ксаверівської сільської ради (тапер Якушинецька сільска рада) Вінницького району Вінницької області, кадастровий номер 0520682500:01:004:0040, цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4541 га (а.с. 29), право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державної реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 30). Спадщину після її смерті прийняв позивач - син спадкодавця ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього ЦК України, не заявив про відмову від неї. Інший спадкоємець після смерті ОСОБА_3 - її чоловік ОСОБА_2 спадщину після смерті дружини не прийняв, оскільки на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем та у визначений законом строк не подав до нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Проте, оформити свої спадкові права на спірну земельну ділянку позивач не має можливості, оскільки при зверненні до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 він не надав доказів фактичного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, про що нотаріусом було винесено постанову №225/02-31 від 09.02.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Таким чином, вирішити дане питання, окрім як в судовому порядку, позивач позбавлений можливості, його право на спадщину порушене та підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,4541 га.
Щодо вимоги позивача про визнання за ним права на завершення приватизації та отримання правовстановлюючих документів на житловий будинок в АДРЕСА_1 ; земельних ділянок з кадастровими номерами 0520682500:02:003:0222, 0520682500:02:003:0223, 0520682500:02:003:0224, 0520682500:02:003:0225, суд зазначає наступне.
Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Так, судом встановлено, що спірний житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 від 24.10.2005 належить ОСОБА_4 , право власності якого зареєстровано в КП «ВООБТІ» (а.с. 20, 20-зворот); право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520682500:02:003:0222, 0520682500:02:003:0223, 0520682500:02:003:0224 та 0520682500:02:003:0225 відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 25, 26, 27, 28, 112, 113) зареєстровано за ОСОБА_3 ..
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У дані справі позивач, окрім вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, площею 1,4551 га, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , заявив позовну вимогу про визнання за ним права на завершення приватизації, що розпочата його матір'ю ОСОБА_3 , та отримання правовстановлюючих документів на його ім'я на нерухоме майно: житловий будинок в АДРЕСА_1 , земельні ділянки з кадастровими номерами: 0520682500:02:003:0222, 0520682500:02:003:0223, 0520682500:02:003:0224, 0520682500:02:003:02.
Разом із тим, як встановлено судом та зазначалося вище, право власності спадкодавця ОСОБА_3 на вказані земельні ділянки 01.10.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 25, 26, 27, 28, 112, 113).
Тобто, в силу приписів ст. 125 ЗК України з моменту державної реєстрації прав власності у спадкодавця виникло право власності на зазначені земельні ділянки.
Окрім того, позивачем не надано суду доказів того, що його мати спадкодавець ОСОБА_3 зверталася до органів місцевого самоврядування по питанню приватизації спірного житлового будинку, а також того, що сам позивач звертався до органів місцевого самоврядування по питанню завершення приватизації, що розпочата його матір'ю - спадкодавцем ОСОБА_3 , проте йому було відмовлено у цьому, внаслідок чого він вимушений звернутися до суду із даним позовом.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (постанови Верховного Суду від 03.07.2024 у справі №759/17146/20 (провадження №61-7914св23), від 22.05.2024 у справі №128/285/18 (провадження №61-15740св23).
Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та всупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 02.06.2022 в справі №602/1455/20 (провадження №61-475св22).
За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі №6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 (справа №522/1528/15-ц) звернула увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності чи іншого речового права створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння).
Отже, ефективність позовної вимоги позивача про визнання за ним права на завершення приватизації має оцінюватися, виходячи з обставин справи залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Разом із тим, за встановлених судом обставин справи, такий спосіб захисту є неефективним та не призведе до бажаного для позивача результату.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Крім того, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Водночас, судом не встановлено, що право позивача на зевершення приватизації порушується чи оспорюється.
Отже, необхідною умовою задоволення позову є наявність спору.
Тому суду вважає, що позивач не довів порушення свого права або інтересу, у зв'язку із чим позов в цій частині позовних вимог не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції 0.0.3640705558.1 від 13.05.2024 позивачем сплачено судовий збір в сумі 15140,00 грн. (а.с. 78).
З урахуванням того, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з відповідачів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі по 1261,66 грн. з кожного.
Відповідно до ст.ст. 25, 1216, 1217, 1218, 1221, 1222, 1223, 1225, 1268, 1270, 1273, 1296 ЦК України, ст.ст. 81, 126, 152 ЗК України, керуючись, ст.ст. 1, 10, 76-80, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293- 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Якушинецької сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання права на завершення приватизації - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,451 га, з кадастровим номером 0520682500:01:004:0040, що розташована на території Ксаверівської (тепер Якушинецької) сільської ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 та Якушинецької сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі по 1261,66 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Сторони по справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканець АДРЕСА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , мешканець АДРЕСА_3 , зареєстрований в АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Якушинецька сільська рада, адреса: 23222, с. Якушинці Вінницького району Вінницької області, вул. Новоселів, 1, код ЄДРПОУ 04330021.
Суддя Л.П. Шевчук